Нещодавні дослідження показали, що створені людиною матеріали вже перевищують за вагою всю сумарну живу біомасу планети. А дизайнери зараз дедалі більше усвідомлюють, як саме впливає на планету їх продукція. Тому, щоб протидіяти зміні клімату, вони поступово відмовляються від неекологічних матеріалів (пластик, бетон, шкіра тощо). В центрі уваги натомість опинилися такі відновлювані екоматеріали як корок, водорості та латекс, які йдуть на дійсно екологічні продукти, що лишаються вуглецево нейтральними впродовж всього свого життєвого циклу.
Ось сім ключових матеріалів, до яких звертаються дизайнери, щоб створювати екологічні продукти, тим самим зменшуючи вплив своєї роботи на довкілля.
Шкіра з міцелію
У той час як індустрія моди шукає, чим замінити натуральну шкіру та її синтетичні аналоги, ряд відомих брендів вирішив зробити ставку на штучну шкіру з міцелію, коренеподібної структури грибниці.
Така штучна шкіра вирощується зі спор в лабораторії і набуває форми аркуша з переплетених волокон, який потім можна видубити та пофарбувати, імітуючи вигляд та текстуру натуральної шкіри.
Виробники цього матеріалу стверджують, що виробництво шкіри з міцелію продукує менше тепличних газів, ніж виробництво пластикового замінника шкіри або вирощування худоби.
Компанія Adidas, наприклад, випустила версію своїх кросівок Stan Smith з міцелію.
Латекс
Латекс — природний матеріал, який виробляють з однойменного білого соку дерева гевеї. Для його видобутку достатньо надрізу на корі. Все дерево рубати не потрібно, що робить цей матеріал швидко відновлюваним.
Дизайнери меблів комбінують його з іншими природними речовинами, щоб замінити поліуретанову піну, яка не може бути повторно перероблена.
Замінники бетону
Бетон — один з найпоширеніших будівельних матеріалів світу. Але його виробництво щороку становить 8% глобальних викидів CO2. Щоб виправити цю ситуацію дослідники розробили кілька альтернатив бетону.
Один з них, Finite, робиться з пустельного, а не спеціального будівельного піску. Його винахідники стверджують, що вуглецевий слід такого матеріалу вдвічі менший, ніж у звичайного бетону.
Лондонська студія Newtab-22 створила подібний до бетону Sea Stone, скориставшись природним в’язівником та мушлями, які лишаються від індустрії морепродуктів і містять карбонат кальцію, основний інгредієнт цементу.
А дослідниці Бріджит Кок та Ірен Рока Морація розробили кахлі з «біобетону», що виготовляється з водоростей та молюсків, які є ввезеними видами-загарбниками. У такий спосіб вони заохочують боротьбу з ними та відновлення рідних екосистем.
Біопластик з водоростей
Біопластик давно позиціювався як можливе вирішення пластикової кризи. Проте природозахисники занепокоєні тим, що масовий перехід на пластик з полілактичної кислоти, яка робиться з кукурудзи, цукрової тростини та інших рослин, вимагатиме величезних сільськогосподарських угідь.
В якості альтернативи дизайнери почали експериментувати з біопластиком, зробленим з морських водоростей, відновлюваного природного ресурсу, який впродовж свого життя вилучає вуглець з атмосфери.
Зокрема, дизайнерка Шарлотта МакКарді створила з водоростевого біопластику плащ та розшиту паєтками сукню.
Харчові відходи
Вторинна переробка відходів є важливим кроком на шляху до циркулярної економіки, коли матеріали використовуються знову й знову і ніщо не витрачається марно. Численні дизайнери зацікавилися відходами харчової індустрії, які насправді є золотою жилою природних матеріалів.
Найкориснішою річчю тут є мушлі від морепродуктів. Вони містять біополімер хітин, з якого теж можна робити біопластик або, якщо змішати з кавовою гущею, шкірзамінник.
Деякі дизайнери використовують відходи після забою худоби, такі як кров, шкіру та кістки, щоб виготовляти пакування для харчових продуктів.
Рештки фруктів та овочів теж можуть бути перетворені на стаканчики з біопластику та штучну шкіру (як, наприклад, Piñatex).
А філіппінський інженер Карві Ерен Мейг’ю зробив з харчових відходів сонячні панелі, які генерують електроенергію навіть у хмарні дні.
Корок
Корок, який робиться з верхнього шару кори коркового дуба, стає у дизайнерів дедалі популярнішим матеріалом. Його можна компостувати, передавати у вторинну переробку і видобувати, не рубаючи дерев, щоб рослина продовжувала вилучати вуглець.
Під час виробництва однієї тонни корка, плантації коркового дуба вилучають 73 тонни CO2, тобто вуглецевий слід цього матеріалу від’ємний.
Корок використовують як в архітектурі, так і в меблевій промисловості. А португальська студія Digitalab навіть виготовила з корка волокно, з якого можна плести тканину.
Бактеріальна наноцелюлоза
Ще одним варіантом шкірзамінника є бактеріальна наноцелюлоза, яка робиться з симбіотичної культури бактерій та дріжджів (з неї ще готують напій комбучу).
Вуглецевий слід такого замінника шкіри є на 97% меншим, ніж у штучної шкіри з поліуретану, а компостується він за кілька місяців.
З живих бактерій дизайнерка Розі Броудхед створила одяг, що нейтралізує запах тіла, а науковці з Массачусетського технологічного інституту — тканину, яка відлипає від шкіри, щойно людина спітніє.
Пропонуємо вам також переглянути креативні соціальні кампанії до Дня Землі 2021.