Якщо ви думаєте, що робота вдома – це складно, уявіть, як воно павукові, який живе на роботі. Павукоподібні використовують своє хитросплетене павутиння, щоб ловити здобич, орієнтуючись у його плетиві завдяки вібраціям, які вони відчувають волосками на ногах. І вчора на зібранні Американського хімічного товариства команда дослідників з Массачусетського технологічного інституту звітувала, що їм вдалося перекласти ці вібрації павутиння на музичні тони. Більше того, вони стверджують, що одного дня цілком можливо буде поспілкуватися з павуком, використовуючи вібрації в якості мови.
Щоб дослідити звуки павутиння, вони поселили в лабораторії павука і відсканували лазером його плетиво, зробивши серію двовимірних зрізів.
«Павуки живуть у світі вібрацій та частот, до якого тепер отримали доступ і ми, – пояснив співавтор дослідження Маркус Бюлер. – Цей підхід дозволив нам вперше відчути світ так, як його сприймає павук».
Маркус Бюлер – не лише науковець, а ще й музикант. Тому він регулярно сполучає свої знання, щоб перетворювати на музику процеси, які відбуваються у світі природи. Музика павутиння – його нинішній великий проєкт. А попереднім проєктом Бюлера була конвертація білків у музику. Так, і коронавіруса теж. Результат можна прослухати в його акаунті на Soundcloud.
«На відміну від білків, де нам доводилося дотримуватися законів квантової механіки, павутиння підкоряється законам класичної, Ньютонової, механіки. Тут ми можемо використовувати ті сам рівняння, що й для гітарної струни. Властивості матеріалу відрізняються, але саме рівняння вібрації таке саме», – розповів Бюлер в своєму інтерв’ю журналові Gizmodo.
Тривимірна мапа павутиння нагадує спектральну картину космічної туманності.
Команда науковців визначила звукові частоти для кожної павутинки аналогічно тому, як тон гітарної струни стає тим вищим, чим вона є коротшою.
Відчуй себе павуком
Створенням звукового ландшафту павутиння дослідники не обмежилися. Вони також створили програму у віртуальній реальності, де гравець опиняється в ролі павука і може «бренькнути» будь-якою павутинкою, щоб дізнатися, як вона звучить.
«Граючи на павутинні», дослідникам довелося ізолювати звуки, які видає кожна її частина. Інакше, як пояснив Бюлер, музика павутиння сприймається людським вухом як какофонія. А так виходить щось середнє між дзеленчанням музичної підвіски та дзеленчанням у вухах.
У перспективі науковці сподіваються в такий спосіб поспілкуватися з павуком. Для початку вони спробують «пограти» на павутинні так, щоб її творець та мешканець відреагував на вібрацію. А потім, імітуючи в розмові іншого павука, науковцям, може, і вдасться підтримати діалог з арахнідами.
Насправді прекрасну музику можна зробити з чого завгодно: від особистого листування до юридичних текстів. А у вібрації вслухаються не лише павуки.
