Хто не мріяв відростити собі третю руку, коли рідні дві зайняті? Саме цю ідею і спробували реалізувати дослідники з Шербрукського університету (Канада). Їх розробка – це гідравлічна натільна роборука, яка кріпиться до стегна користувача і послуговується маніпулятором з трьома пальцями, щоб виконувати цілий ряд різноманітних завдань.
Як пояснила Катерина Веронно, провідна розробниця роборуки, цей пристрій може рухатися у трьох площинах, розвивати швидкість до 3,4 метри за секунду та піднімати вантаж вагою у 5 кілограмів. Сама роборука важить десь чотири кілограми, тобто приблизно стільки ж, скільки важить в середньому рука людини. Щоправда, це можливо переважно завдяки тому, що до роборуки під’єднане потужне джерело живлення. З роборукою його зв’язує короткий кабель, що наразі суттєво обмежує мобільність користувача.
Як можна побачити з відео, така натільна роборука здатна виконувати чимало різноманітних завдань, що робить її потенційно корисною на майбутнє. Вона може імітувати рухи користувача, значно прискорюючи таку роботу як збирання фруктів чи фарбування стін. Або ж вона могла б асистувати, подаючи інструменти чи притримуючи щось, щоб не ковзало. Чи пробивати стіни, якщо ви заводитеся з півоберта, але не можете похвалитися добре поставленим ударом.
Зовнішнє джерело живлення, звісно, так просто за собою не потягаєш, але це не надто заважатиме, якщо користувач працює переважно на одному місці (десь у майстерні, скажімо), чи якщо поставити джерело на коліщата. Чи зробити його автономним, щоб воно самостійно трималося поряд з користувачем.
Недостатньо «смарт»
Втім, такі пристрої залишаються наразі справою доволі віддаленого майбутнього, оскільки одним з основних недоліків натільної роборуки є те, що нею не так просто керувати. Сама вона рішень не приймає – необхідно, щоб хтось подавав їй команди. А створення роборуки достатньо розумної, щоб та могла бути корисною і без втручання людини – непросте завдання, і навряд чи на це можна розраховувати у найближчому майбутньому.
Для чого такий дослідницький проєкт дійсно корисний, то це для того, щоб допомогти інженерам вирішити інші проблеми, що випливають з користування таким пристроєм. Як, наприклад, погасити силу інерції, яка виникає щоразу, коли натільна роборука докладає зусиль або рухається надто швидко. Як показав експеримент з пробивання стіни, користувача в процесі жбурляє на всі боки. Саме через це роборуку й довелося розмістити біля центру ваги тіла людини й зафіксувати на жорсткому каркасі. Хоча навіть тоді оператора дещо похитує.
Свого часу науковцям довелося чимало попрацювати, щоб навчити штучний інтелект з роборукою орієнтуватися в гармидері. А деякі з них навіть переконані, що майбутнє роботичних маніпуляторів взагалі за мацаками чи оригамі.
