2020 рік вніс невідворотні зміни в наш культурний простір. Театральні вистави перенесено: частково в онлайн, частково на невизначений термін. Кінотеатрам то дозволяють працювати за умови 50% заповненості залів, то закривають на «карантин вихідного дня». Всім культурним інституціям так чи інакше доводиться перебудовувати свою діяльність. І, схоже, це не тимчасово, це назавжди.
Як оцінюють наслідки 2020 року і чого очікують від нового 2021-го, спеціально для Creativity.ua розповідають представники культурної спільноти.
Нагадуємо, серію підсумкових матеріалів розпочали підсумки-2020 і прогнози-2021 від креативних агенцій, а підхопили естафету представники івент-індустрії.
Катерина Зосіна, керівниця департаменту комунікацій мережі Multiplex
Мережа кінотеатрів Multiplex — найбільша мережа кінотеатрів в Україні і складає 28 кінотеатрів у 16-ти містах по всій країні. Multiplex активно підтримує та інвестує в українське кіно.
Підсумки-2020:
2020 рік видався надзвичайно складним для всіх індустрій та бізнесу взагалі, а особливо — для кінотеатрів. За цей рік ми втратили 70% доходів, а після весняного локдауну з нами залишилась лише третина співробітників. Наша індустрія постраждала не лише від заборони та законодавчих обмежень у роботі, але й від відсутності великих світових прем’єр та нестачі контенту — практично всі гучні прем’єри, що планувались на цей рік, було перенесено на наступний. Велика кількість менших кінотеатрів в Україні не змогли пережити такі складні часи для бізнесу, проте ми тримаємося і дуже сподіваємося, що влада нас почує і все ж таки підтримає нашу індустрію.
Прогнози-2021:
Наші прогнози лишаються оптимістичними, проте такими вони будуть лише за умови підтримки держави, а саме — надання певних податкових пільг та інших способів фінансової підтримки функціонування кінотеатрів. В іншому випадку, ми будемо все більше чути про нові закриття наших колег по ринку. З приводу прем’єр — дуже чекаємо на них і маємо надії, що глобальний ринок почне відновлюватись у 2021 році.
Поліна Бараніченко, режисерка команди театру поза театром uzahvati
Підсумки-2020:
Зараз ми чуємо звідусіль — це був важкий рік. Я особисто вважаю, що це був дивовижний рік переоцінки, усвідомлення та можливостей. Перешкоди, дефіцит грошей, можливостей, спілкування — це те, що спонукає нас не тільки переоцінювати, а й давати можливість народжуватись новим витворам мистецтва, які спонукають глядачів до внутрішніх пошуків.
Я вдячна 2020 року. Команда uzahvati як ніколи наблизилась до власної філософії — залучення почуттів. А минулий рік довів усім, що почуття — єдине, що людина може відчувати, виражати та аналізувати за будь-яких обставин навколо. Цього року ми створили нову виставу саме тому, що настав період ізоляції. Ми мали час, аби зануритись у складну тему — стосунків між чоловіком та жінкою, які у цей період набули особливого значення. Я кажу про виставу для двох STEREO, місце дії якої — стадіон. Ми презентували її у серпні, ця вистава стала однією з найпопулярніших постановок uzahvati, яку ми показуємо навіть у грудні на київських стадіонах просто неба. Глядачі купують квитки, не дивлячись на погодні умови!
Також вважаю справжнім дивом для нас та всієї театральної спільноти те, що ми змогли сформувати достатньо високу ціну на квитки, одну з найдорожчих на ринку серед театральних подій. Люди роблять вибір на користь почуттів, не розуміючи в повній мірі, з чим вони зустрінуться, але точно знаючи, що отримають новий емоційний досвід. Це стало можливим завдяки 2020 року.
Прогнози-2021:
Ми намагаємось не робити прогнозів, тому що це дуже тяжкі думки, особливо для творчих людей. А такі думки можуть зупинити тебе у діях сьогодні. Невідомість та нестабільність завжди лякають. Команда uzahvati зосереджується на тому, що може робити зараз у моменті.
Не зупиняючи творчу роботу, одразу після прем’єри вистави STEREO, ми розпочали роботу над новою постановкою MoNО. Це історія для одного глядача, максимально близька та індивідуальна — для нього, про нього та із ним. Прем’єру плануємо на 2021 рік. Цей досвід ще раз нагадує про те, що театр та мистецтво несуть у собі не тільки функції розваг, а також і подолання, страх, незручність та багато інших почуттів, які людина може пережити під час мистецького досвіду, а потім перенести у своє життя. Немає більш складної теми, ніж зустріч із самим собою, своїми страхами, «хочу», «треба», сумнівами та вибором. Я вірю, що у 2021 році ми представимо виставу MoNO глядачеві. Зараз, окрім творчого процесу, триває пошук спонсорів, партнерів та меценатів, які вірять у те, що ця тема важлива.
Також ми продовжимо покази вистав DIALOGY, THE TIME, Remote Kyiv, STEREO та «День/тінь». Я бачу, що потреба людей у мистецтві невпинно росте та ростиме. Вірю, що театр все більше стає не лише способом проведення дозвілля, а й дієвим інструментом самопізнання та самоеволюції.
Максим Демський — актор театру «ДАХ», директор фестивалю ГОГОЛЬFEST
Підсумки-2020:
Звісно, не секрет, що катаклізми 2020 року негативно вплинули на театральну індустрію. На щастя, театр «ДАХ» зміг оперативно перебудувати свю діяльність, перенести її в онлайн. Одразу після анонсування потужного локдауну Владислав Троїцький анонсував прем’єру вистави «Смуток», яка пройшла в Zoom. Так, відбулася діджиталізація театру, але він усе одно лишився живим. Це такий собі прямий ефір, жива вистава, коли зберігаються майже всі умови реального перегляду.
Лише за грудень ми зробили цілу низку цифрових вистав. Варто згадати «Український декамерон», «Про що казав Заратустра» та проект 24, який спільно створили компанія «Дикі душі» та ГОГОЛЬФЕСТ. Це був унікальний формат театральні 10-хвилинні епізоди, які щодня рівно о 13.00 виходили в прямому ефірі. Він тривав протягом 24 днів.
Зал театру «ДАХ» розрахований на 60 місць. Завдяки онлайн-виставам нас змогли подивитися люди з усього світу! Такого раніше не було. Зараз ми готуємо декілька таких вистав, і вже сміливо можна говорити про народження нового жанру.
Взагалі, пандемія — це свого роду виток, який ставить перед нами запитання: чи готові ми продовжувати те, що робили багато років перед тим? А може, це сигнал про те, що варто зупинитися і подивитися на театр, взагалі на всі види креативної, культурної індустрії під іншим кутом зору? Запитати себе, наскільки вона ефективна, наскільки відповідає вимогам сучасності? Чи не потребує вона кардинальних змін?
Загалом, пандемія негативно вплинула на відвідуваність, на фінансову стабільність театрів — це безперечно. Але позитив полягає в тому, що ми потрапили в умови, коли доведеться змінюватися, створювати принципово новий продукт. А значить — з’явилися нові можливості. Так що ми від цього однозначно виграли. І одночасно, здається, знайшли відповідь на вічне питання: «Яким буде театр майбутнього?».
Прогнози-2021:
На 2021 рік у нас дуже багато планів. Окрім ГОГОЛЬФЕСТу, заплановано ще декілька масштабних культурно-мистецьких подій. Перший шок від пандемії проходить, міста розправляють плечі. Дуже надихає створення ефективних вакцин. Це дає надію на те, що культурний офлайн таки повернеться.
Проте онлайн відтепер залишиться з нами назавжди. Зараз створюється віртуальна платформа 211Floor. Це такий собі арт-Zoom, в якому чимале місце передбачено для театральних проєктів.
На весну ми плануємо активне фестивальне життя. Причому це буде комбінація фестивалів в офлайн- та онлайн-форматах. Можливо, обидва формати буде задіяно в рамках одного фестивалю — того ж ГОГОЛЬФЕСТу.
Позитивні сподівання викликає й той факт, що цього року проголосований та підписаний бюджет, в якому культурна стаття чи не найбільша за всю історію незалежної України. З іншого боку, проблеми для деяких традиційних галузей культури збережуться, адже наслідки пандемії ще довго даватимуть про себе знати. Таким проєктам загрожує деяка турбулентність.
А для проєктів, які в режимі турбулентності існували завжди, як-от наш театр, — це, повторюсь, нові можливості. Криза спонукає до пошуків новий ідей та нових рішень. Не здивуюсь, якщо незабаром з’явиться новий мистецький термін — «антикризова творчість», «антикризовий креатив». Еволюція творчості, еволюція мистецтва не припиняється. Сьогодні, я впевнений, своїми новими форматами і рішеннями ми закладаємо тренди на наступні десятиліття — і в мистецтві, і в сусільстві.
Ярослава Кравченко, засновниця та директорка «Дикого Театру», телеведуча
Підсумки-2020:
Найважливіший висновок — ми дуже не захищені. Особливо незалежний сектор. 2020 рік навчив мобільності: коли за добу до вистави змінюється акторський склад, коли виставу з солд-аутом треба перенести з сьогодні на завтра на нову локацію, чи взагалі змінити дату.
2020-й навчив відмовлятись від шаблонів. Театр можливий тільки у театрі? Ні! Ми зробили прем’єру просто неба у музеї Мамаєва Слобода, ми грали у двориках закладів, грали під землею…
2020-й навчив, що єдині, кому ми потрібні, — це наші глядачі. Тільки вони підтримують нас і в хороші, і в погані часи. Тому комунікація з ними, піклування, вибудовування особистих стосунків — вкрай важливо.
2020-й навчив приймати рішення швидко, брати на себе відповідальність і знаходити вихід з ситуацій, в яких ти не винен (дуже погана комунікація від влади, відсутність планування, різкі і частіше за все безглузді рішення). А ці ситуації, будемо відверті, мали всі шанси розділити нас з нашими глядачами, вбити довіру.
А ще 2020-й (має ж бути щось хороше) показав і почав привчати людей до того, що за якісний і комфортний контент треба платити. Я і про ті всі підписки на «нетфлікси», які ми оформили весною, і про підтримку на «патреоні». «Дикий театр» зараз донатять 50 людей, ще близько сотні людей купили сертифікати-фьючерзи в театр, я, в свою чергу, особисто доначу ще 5 проєктів, які мені імпонують. І не можу не допомагати, бо на власному досвіді знаю, як зараз важко.
А ще, на жаль, не всі, хто був активними гравцями у 2020, — залишились живі. І мені прикро, що бездіяльність влади вбила маленькі але важливі ініціативи.
Прогнози-2021:
Прогноз на 2021 рік: «Дикий театр» переходитиме ще в більш мобільний, суперкомпактний формат. В 2021-му не чекайте від нас масштабних блокбастерів. Усі вистави будуть адаптивні під будь-який простір.
Також ми, відтестувавши Zoom-вистави, трансляції і т. ін., зрозуміли, що це не наш формат. Тому створили інтерактивну виставу для онлайну, де глядачі самі змінюють сюжет і вирішують за героїню (як «Чорне дзеркало»). Називається вистава «Нові Шрами» (доступ зараз безкоштовний). Можливо, будемо й надалі працювати над такими проєктами.
Що ж до індустрії — їй доведеться пришвидчитись і стати мобільнішою, щоб встигати за життям.
Ольга Балашова, Голова правління ГО «Музей сучасного мистецтва»
Підсумки-2020:
Для українських музеїв 2020 рік став випробуванням на призначення.
Адаптуючи свої програми до умов пандемії, музейні колективи змушені були відповісти собі на питання, яке десятиліттями не мали нагоди навіть поставити: «для кого ми працюємо»? Відповідь виявилась невтішною для більшості громадян України. Музейні співробітники звикли оберігати свої скарби від сучасників заради примарних «майбутніх поколінь», тому саме збереження артефактів вони вбачають своїм головним завданням. Переконана, що музей, який працює без відвідувачів, — таємна фантазія абсолютної більшості українських музейників і тепер вона справдилася наяву. Пандемія дозволила позбутись не лише зайвого клопоту з ангажуванням відвідувачів, але і відчуття провини за відсутність роботи з аудиторією.
Більшість європейських інституцій підлаштовувались під новий Zeitgeist: освоювали різноманітні онлайн-формати, адаптували свої програми до дистанційного спілкування з глядачем, намагались не втратити та посилити довіру із аудиторіями, для яких вони працюють. У той же час більшість українських музеїв писали заявки на гранти інституційної підтримки та, в кращому випадку, використали нагоду завершити прєкти та дослідження, до яких давно не могли дійти руки. В гіршому — просто продовжили ходити на роботу та отримувати зарплату, яка є захищеною статтею витрат державного бюджету.
Із кожного правила, на щастя, є виключення, яке доводить, що діяти в інший спосіб навіть в українських реаліях цілком можливо. І це, перш за все, Одеський художній музей, який не лише посилив зв’язок зі своєю аудиторією, але і конвертував довіру у переконливі показники залучених та зароблених коштів. Так само, як, наприклад, Музей гончарства в Опішні зміг скористатися з обставин та посилити зв’язок з аудиторіями, ставши своєрідним магнітом для локального сімейного туризму. Музей історії України та Музей Булгакова в Києві використали карантинну паузу, щоб перевинайти себе, змінити внутрішню культуру. Що з цього вийшло, матимемо нагоду переконатися найближчим часом. Але загалом результати року, як на мене, дуже невтішні.
Прогнози-2021:
Для мене очевидно, що українська музейна спільнота загалом не пройшла перевірку кризою. Світ змінився, і ці зміни відтепер з нами назавжди, але більшість колективів українських музеїв ще не усвідомила цього. Отже, задача мінімум на 2021 рік — ще раз подумати про власне призначення. Задача мінімум для платників податків на 2021 рік — поставити та відповісти собі на питання: чи варто утримувати колективи установ, які вбачають своє призначення в тому, щоб оберігати національне культурне надбання від нас самих.
Пропонуємо вам також прочитати першу частину інтерв’ю з Поліною Бараніченко за цим посиланням, другу частину — за цим.
А також запрошуємо вас у «Філософський Сад»: проєкт, в рамках якого Максим Демський та Дем’ян Ом, автор проєкту і засновник Відкритого Університету U, шукали відповіді на запитання: чи існує взаємодія бізнесу та культури і навіщо взагалі людству мистецтво.
