Climate Crisis Font
Зміна клімату триває, і прогнози попереджують, що її темпи лише пришвидшаться, якщо не вжити рішучих заходів. Тому, щоб донести до широкого загалу цю нагальну потребу, фінська газета Helsingin Sanomat та її агенція TBWA\Helsinki створили і виклали у загальний доступ доволі оригінальний шрифт. Він являє собою літери, що тануть подібно до того, як тане крига, коли користувач налаштовує вагу шрифту. Шкала при цьому вказує не товщину лінії, а роки. Тобто це є своєрідною демонстрацією темпів глобального потепління.
Climate Crisis Font було розроблено дизайнерами-типографами Ейно Коркалою та Деніелом Куллом. Вага шрифту змінюється залежно від того, з якою швидкістю тане Арктична льодова шапка. Для свого шрифту дизайнери взяли реальні дані за період з 1979 по 2019 роки та прогнози до 2050 року, зроблені заснованою ООН Міжурядовою групою експертів з питань змін клімату.
Завантажити собі цей шрифт безкоштовно можна тут.
Він має стати наочним способом роз’яснення проблеми кліматичних змін, оскільки, редакція Helsingin Sanomat переконана: в людській природі закладено реагувати сильніше на ті загрози, які можна легко побачити. Відповідно, це видання нещодавно скористалося саме таким шрифтом, щоб опублікувати ряд статей, присвячених глобальному потеплінню, і планує використовувати літери, що тануть, в своїх подальших природозахисних проєктах.
Варто згадати, що минулого року Helsingin Sanomat і TBWA\Helsinki створили так звані «кліматичні ручки» з чорнилом, зробленим з вуглекислого газу, і розіслали їх головам країн великої двадцятки перед Самітом ООН з питань клімату 2019.
Dysfluent Mono
Ще одним цікавим прикладом шрифту, що втілює в собі проблему, став Dysfluent Mono, який передає на письмі явище заїкання. Цей шрифт було створено Конором Фораном та Бартом Ржезніком для їхнього журналу Dysfluent про (та для) людей із заїканням. Журнал мав стати для них платформою для обміну досвідом та життєвими історіями, і цей задум вимагав особливого шрифту.
Літери Dysfluent Mono розтягуються та повторюються, імітуючи мовлення людини, яка затинається.
За словами Форана, це стало для нього своєрідною психотерапією, коли він вперше в житті вирішив дослідити, як саме він говорить. Ідея здалася йому доволі зухвалою – наче він скрутив дулю всім тим словам, з якими він стільки років морочився. Та й написання власного імені саме так, як він його вимовляє, допомогло йому позбутися того страху перед ним, який часто виникає у людей із заїканням, якщо ті не можуть одразу вимовити своє ім’я при знайомстві.
