Алек Барр, head of experience and service design в австралійському офісі CHE Proximity, розмірковує про те, які кардинальні зміни принесла пандемія коронавірусу в режим та стиль роботи представників креативних індустрій загалом та рекламної галузі зокрема.
Маленький, невидимий неозброєним оком вірус фактично перегорнув сторінку історії бізнесу. Ми вимушено перейшли до нового рівня комунікацій та нового типу буденної роботи. І мимоволі ми стикаємося з питанням, як саме виглядатиме «нормальне» життя для креативної галузі.
Рекламісти, як і інші представники креативних професій, давно відчували себе комфортно в офісних приміщеннях відкритого типу. Такі офіси сприймалися як місця, спеціально розроблені для втілення спільного, інноваційного мислення. Це були простори, в яких панувала творча робота, лунали надихаючі «вау!» клієнтів та вирощувалася корпоративна культура.
Однак в цієї моделі було і є багато критиків, які стверджують, що насправді вона робить зовсім протилежне тому, що від неї очікували. Вони посилаються на «ефект Рінглмана»: чим більше зростає чисельність творчого колективу, тим менш продуктивною стає робота окремої особистості, яка працює в цьому колективі.
Оскільки 88% австралійських креативних компаній сьогодні заохочують (або навіть вимагають) від співробітників працювати вдома (тобто віддалено), ми опинилися в новому дивному робочому весвіті, якого ми не могли передбачити ще кілька тижнів тому. Ключовим моментом тут є те, що COVID-19 став великим переворотом: ця тимчасова, на перший погляд, зміна стилю роботи однаково вплинула на всіх — від джуніор-копірайтерів до топ-менеджерів. Але, за великим рахунком, цей швидкий демонтаж традиційних робочих моделей продемонстрував одне: режим віддаленої роботи працює і працює ефективно.
Простота та легкість, з якою креатори ввійшли в цю нову систему, взагалі-то не повинна бути сюрпризом. Теорія самовизначення вчить нас, що формула екзистенційного задоволення виводиться на перетині майстерності, мети та самостійності.
Вдома креатор має ту саму самостійність, тобто свободу та можливість контролювати своє робоче довкілля, створювати умови, які дозволяють йому працювати найбільш ефективно. У звичному офісі багато складових, що формують робочий простір та атмосферу, знаходяться повністю поза нашим контролем. В офісі більшість з нас не може нічого вирішувати в таких питаннях умов праці, як температура повітря в приміщенні, доступ до ванної кімнати, наявність (або відсутність) домашніх тварин. Не кажучи вже про можливість працювати в улюбленій піжамі.
Дані останніх досліджень в Австралії свідчать, що віддалена робота співвідноситься з більш високим рівнем задоволення та нижчим рівнем прогулів, що призводить до підвищення ефективності роботи на 13% та загальної економії в мільярд доларів на рік.
Чи означає це, що рекламні агенції всі гуртом розірвуть угоди про оренду приміщень, зачинять двері офісів та вкладуть значні кошти у віртуальні зали для зустрічей? Напевно, ні. (Хоча такі світові компанії, як InVision, уже використовують цю модель). Як може засвідчити будь-хто, кого засмучували пропущені відеодзвінки, віддалена робота теж має свої вади. Насправді, негатив від таких випадків в більшості лежить в психологічній площині: через випадкове ігнорування дзвінка деякі з ваших колег можуть сприймати вас як ненадійну та недружню істоту. Якщо серед таких колег трапляться ваші керівники, наслідки простої випадковості або технічного збою можуть бути досить серйозні.
Але з офісними приміщеннями, які, ймовірно, потребуватимуть перебудови у відповідності з новими вимогами соціального дистанціювання (прощавайте, корпоративні фуршети!), перед нами постає захоплююча проблема і водночас чимала можливість, якщо ми будемо готові скористуватися нагодою.
Який мій прогноз? Крок вперед полягає в гібридній моделі: тобто коли робота в офісі поєднуватиметься з віддаленою.
Ймовірно, таке поєднання будуватиметься на основі вахтового методу або чергування співробітників в офісі за графіком. У такій системі ми можемо знайти бажаний баланс між ефективною продуктивністю та креативною свободою.
І все-таки варто подумати ще й про те, як ми можемо не просто ефективно перебудувати роботу в нових реаліях, але й процвітати в них. Акцент поки що робиться на переносі функцій звичайних офісів у віддалену модель, коли співробітники по всій галузі намагаються просто створити віртуальний офіс вдома. Коли ми починаємо намічати шлях в економіці, який кардинально не схожий на ті, що панували лише шість тижнів тому, зрозуміло, що такий спосіб роботи можна і навіть потрібно вдосконалити.
У нас є небачена раніше можливість кардинально змінити існуючий режим роботи за допомогою асинхронної моделі, яка дозволяє роботодавцям розподіляти творчий процес між регіонами по всьому світу.
Наприклад, творча команда, члени якої базуються в Австралії, Європі та Америці, змогла досягти за 24 години того, що потребує як мінімум трьох днів у будь-якому одному регіоні. Це можливо за умови, що координація між часовими поясами буде добре керована. Глобалізація творчого процесу може кардинально змінити функціонування всієї галузі. Вихід за локальні рамки матиме потенціал для відкриття глобальних потоків доходів на ринку реклами, що може революційно змінити весь ринок загалом.
Зважаючи на те, що глобальні обставини змусили багатьох з нас вимушено перейти до віддаленої роботи — а згодом і оцінити її переваги, малоймовірно, що після пандемії ми повернемося до традиційної моделі. Якщо ми це зробимо, це буде суперечити домінуючому дискурсу та викличе загальне несприйняття. Ми повернемось до інтенсивної роботи досить скоро, але це буде зовсім не так, як ми звикли.
Фото на головній та у тексті: Kari Shea / Unsplash
В тему:
Головна UX-дизайнерка Microsoft, художниця-ілюстраторка Джоанна Нгай ділиться власними рецептами боротьби з невдачами та проблемами в креативному процесі.
Джефф Тан, Innovation Solutions Officer в Dentsu Aegis Network USA, про те, чому ви — найкреативніша людина в світі і чому нинішня коронавірусна криза — чудовий рушій креативності.
Відповідь на технологічний мінімалізм, або Чому арт-деко стане візуальною мовою 2021 року.