Спілкуватися з математиками, інженерами та іншими представниками технічної сфери для гуманітарія — ніби сісти не в той трамвай. Здавалося б, знайомий вид транспорту, але чомусь їде по воді, а за вікнами взагалі — Африка. Їхні погляди на життя часом зовсім відрізняються від світогляду людей з гуманітарними нахилами. Це робить комунікацію і взаємодію ще цікавішою, адже різноманітність дарує нові вектори руху та розвитку.
«Філософський Сад» завжди прагне генерувати, збирати та транслювати нові думки, досліди та висновки. Засновник Відкритого Університету U, автор проєкту «Філософський Сад» Дем’ян Ом та IT-підприємець і засновник компанії Points Дмитро Маленко поговорили про свободу і творчість у бізнесі. Ця дискусія спонукала до нових пошуків та відкрила ряд запитань. Коротко — читайте «Тези»**, а детальніше — слухайте подкаст.
Свобода — це нова ефективність
Якщо впливати на людей, то тільки власним прикладом. Не варто роздавати вказівки що і як треба робити. Навіщо? Особистий досвід найкраще аргументує вашу думку. «В цій ситуації правильніше зробити так, бо в мене спрацювало. Пригадую один випадок…». Будь-хто прагне самостійно вирішувати, як це — «правильно». Теоретичні аргументи і приклади тут не допоможуть. Якщо ж людина має мотивацію та впевненість у цілі, її досягнення будуть справді дивовижними.
Припустивши, що обмежень не існує, а люди знаходяться у відкритому полі можливостей та вільні експериментувати, — ми відкриваємо цілий світ. У ньому, можливо, будуть написані більш ефективні правила взаємодії у суспільстві. До того ж, самими громадянами.
Це якщо говорити про мораль та комунікацію.
Не варто приписувати риси, притаманні одній людині, всьому колективу. Стереотип — це крива, у вигляді перевернутого дзвону. Так, зазвичай більшість у групі тяжіє до усередненої поведінки, але і в різних групах вона, насправді, не сильно відрізняється.
Дмитро Маленко
Чи може існувати свобода та творчість у бізнесі? Наша відповідь — може. Можливо, когось це здивує, але справжня свобода починається ще на етапі зародження ідеї. Якщо думати на перспективу, побудувати дійсно вартісний бізнес або організацію без творчості та свободи дуже складно.
Завдання далекоглядного керівника — дивитися вперед і завжди бачити мету, до якої він (читай — компанія) хоче прийти. Важливо пояснити спершу собі, а потім колегам, чому ця мета вартує зусиль, в чому її цінність. Після цього команда отримує свободу знайти найкращий шлях для її втілення.
Навіть якщо в процесі роботи хтось побачить більш перспективну ціль, напрямок руху цілком можна змінити. Повторимося, це за умови, що менеджер проєкту — мудрий.
Час робить гроші
Звичайно, в бізнесі не можна обійтися однією лише свободою. Прагматичну складову ніхто не відміняв. Якщо команда завершує проєкт на місяць раніше, то гонорар за зайвий місяць ніхто, швидше за все, не отримає. Люди розуміють, що подібні затримки можуть відбитися на якості всіх процесів компанії. Але питання оплати, вірніше, її відсутності, зіграє свою роль.
Щоб змусити мозок працювати швидше, можна реалізувати частину завдання, пройти половину шляху до поставленої мети, і вже звідти транслювати її цінність навколишньому світові. Таким чином креатори отримують певну винагороду: похвалу, зацікавленість публіки. З таким позитивним ресурсом пройти інші півшляху буде набагато легше.
Окей, ми не можемо поставити всю виставу одразу. Зате можемо підігріти інтерес до неї, оприлюднивши окремі сцени в Instagram або Facebook. Цим ми привернемо увагу публіки та зможемо продати квитки наперед.
Здатися = не досягти щастя
У філософських колах побутують дві паралельні думки. Перша полягає в тому, що Кант ніс істину в маси. Друга — що він її, звісно, ніс, але не завжди доносив. Бо публіка була просто не готова сприймати його ідеї.
Людей, які їх розуміли, було не так багато. Існували тисячі викладачів навчальних закладів, які могли сприйняти ідеї Канта, і передати їх студентам. Проте, це були тисячі проти мільйонів тих, для кого ці ідеї були, ніби ієрогліфи для тюленя. Просто не цікаві. Знаєте анекдот про уважність до деталей та різницю світосприйняття? Вечірньою набережною гуляють тато з сином. Тато, зауваживши щось під ногами: «Синку, обережно, мертва чайка!». Син, дивлячись у небо: «Де?». Так і з Кантом.
Чому останнім часом стало популярно працювати зі своєю свідомістю, розвивати діяльність мозку, вчитися і бути соціально активним? Тому що в один прекрасний момент людство усвідомило, що потрібно відходити від моделі: «весь світ — бардак, всі люди — гади, а сонце краще загасити». Натомість ми захотіли кайфувати від того, чим займаємось, отримувати задоволення від роботи в команді, радіти досягненням.
Якщо людина робить свою справу і бачить, що їй чогось бракує, є два шляхи: зупинитися (читай — здатися), або продовжити діяти. Більш результативний і ефективний вибір — продовжувати рухатися вперед. Навіть якщо чогось не вмієш, ти можеш навчитися сам, або попросити про допомогу.
Легко — це не цінність
Ніхто не мусить зробити іншим «легко». Якщо людина хоче принести у світ щось нове, має просто брати і робити, не чекаючи, поки відкриється Зоряна брама і звідти прилетить крута інопланетна технологія, яка врятує світ.
Працювати в ідеальних умовах, коли оптимально легко, може кожен. В цьому немає жодного досягнення. Кожен здатен зварити собі яйце, тому яйця в ресторанах не подають. Там подають те, що вдома не приготуєш. Не лише через брак інгредієнтів, але і через те, що просто не додумаєшся їх заміксувати.
Такий принцип діє в усьому і скрізь, адже всі ми досить подібні. Як же добре, що існує свобода вибору, і ніхто не мусить займатися тим, в чому не відчуває свободи і де ніколи не зробить своє велике чи маленьке відкриття.
[с]
Більше про свободу і творчість у бізнесі слухайте в подкасті «Філософський Сад» — за посиланням.
Також цей текст доступний російською мовою за цим посиланням.
Усі матеріали проєкту «Філософський Сад» — лонгріди і подкасти — доступні тут.
*Партнерський матеріал
**«Тези» — це враження наших редакторів після прослуховування подкасту. Це синтез смислів, які кристалізувалися з бесіди двох людей, спроба показати смислові, сутнісні акценти. У короткому тексті. «Тези» — це не цитати, а авторські висловлювання редакторів, написані як загальне враження від розмови. «Тези» відповідають на запитання «НАВІЩО говорили?» і «ЯКИХ ТЕМ торкнулися ці люди?», подкасти — на запитання «ЩО в точності говорили?», «ЯК саме говорили?».
***Познайомитись з людьми, які працюють над проєктом, можна тут. Дякуємо за небайдужість та часткову підтримку проєкту програму «Культурна Столиця» Дніпра i програму розвитку місцевого самоврядування та висвітлення діяльності Дніпровської міської ради.
«Філософський Сад» прямо зараз отримав продовження — триває краудфандінг на англійську версію тез для публікації на європейських платформах. Ми хочемо, щоб голоси українських мислителів зазвучали на міжнародному ринку культурних і креативних індустрій.
Багато героїв «Філософського Саду» стали запрошеними тьюторами Відкритого Університету U — нових програм з філософії, дизайну, проєктного менеджменту для культурних і креативних індустрій.