«Якщо я зараз попрошу вас уявити кота, який стоїть на голові на футбольному м’ячі, ви одразу про щось таке й подумаєте, – стверджує Адам Гаар Горовіц. – Контроль сновидінь – це та сама ідея, тільки у стані напівсну. Виявляється, що люди надзвичайно вразливі до навіювання, а думки наші – дуже візуальні. Якщо людині у такому стані щось сказати, то, скоріше за все, саме це вона й візуалізує уві сні».
Горовіц працює у лабораторії Media Lab на базі Массачусетського технологічного інституту. За минулі роки ця лабораторія дала початок ряду неординарних технологічних проєктів, як-от складаний автомобіль, який займатиме не парковці втричі менше місця, ніж звичайний, та система комп’ютерного зору, яка може сказати наскільки безпечним є район, у якому ви зараз. Але ця ідея оригінальністю перевершує їх всі. Горовіц та його колеги створили натільний пристрій, який здатен проникнути у сновидіння і, як сподіваються науковці, змінити їх на краще.
«Досі дослідження сну було обмежене стінами лабораторії через громіздке обладнання, – пояснили учасники проєкту Dormio. – Але нещодавні винаходи, які зробили біосенсори дешевшими та доступнішими, а також здібності алгоритмів машинного навчання, дозволили перенести вивчення сну туди, де люди, власне, сплять: до них додому».
Як працює Dormio?
Користувач надягає пристрій-рукавичку, яка зчитує біосигнали, відслідковуючи, як змінюються фази сну. Зокрема, вона вимірює пульс, тонус м’язів у пальцях та електропровідність шкіри. Коли людина спить, всі ці параметри змінюються.
Коли біосигнали показують, що людина занурилася в сон, пристрій програє голосову команду, трохи будячи піддослідного, але не настільки, щоб він повністю прокинувся. Голосова команда – це своєрідне «вкорінення», як у фільмі Крістофера Нолана. Цей образ входить у сон як новий контент, дозволяючи змінити його напрямок. А потім система знову затихає до наступної зміни фаз сну.
«Люди довго намагалися реалізувати контроль сновидінь, – пояснив Горовіц. – У лабораторіях нейронаук було стільки спроб ініціювати конкретний сон, але всі вони не дуже добре працювали. Я думаю, справа в тому, що дослідники казали учасникам експериментів: «Побач уві сні дракона» чи «Виріши уві сні цю математичну задачу». Потім минало кілька годин, перш ніж піддослідні заснуть, а потім ще через кілька годин їх будили і питали, що їм наснилося».
На думку науковця, такий підхід був хибним, адже між отриманням інструкції та сном минало надто багато часу і людина могла її призабути чи відволіктися. Ідея ж Горовіца полягає в тому, що вони спочатку чекають поки людина засне, а вже потім намагаються «проникнути у сновидіння».
А ще одним натільним пристроєм, призначеним для сновидців, є розумна піжама, створена дослідницею з іншого Массачусетського університету.
