Доки триває пандемія, близько підходити до незнайомих людей буває страшнувато. А ліфти – то взагалі найгірше, що тільки може бути. Вас замикає у тісній коробці, і щоб потрапити на потрібний вам поверх, доводиться торкатися кнопок, які до вас бозна-хто натискав. Тож ви заходите в ліфт, а потім вибігаєте з нього і прожогом мчите мити руки. З огляду на все це, сінгапурська студія Stuck Labs знайшла краще рішення – її команда розробила Kinetic Touchless, безконтактні кнопки для ліфтів.
Ця технологія передбачає великі кнопки з підсвіткою на ліфтовій панелі. Якщо до такої кнопки піднести палець, вона засвітиться, вказуючи відповідний поверх. А потім достатньо зімітувати натискання на кнопку, не торкаючись її. Кнопка при цьому дійсно втопиться в панель, наче під дією телекінезу.
Здатна реагувати на майже дотик система Kinetic Touchless є справжнім дивом техніки.
Навіщо так складно?
Щоправда, безконтактні кнопки для ліфтів легше уявити в голлівудській фантастиці, ніж у звичайній офісній будівлі. Адже фільми й мусять бути показними, а техніка в них має притягувати увагу аудиторії. Натомість в реальному світі дизайн зазвичай тяжіє до простоти та надійності. Навіщо робити кнопку з датчиком руху та моторчиком (які з часом можуть зламатися), замість звичайної кнопки, яка натискається? І навіть якщо ви хочете зробити саме безконтактний ліфт, чимало будівель таку технологію вже має.
Те ж саме можна зробити голосовою командою. Можна просканувати ключ-карту, щоб ліфт автоматично визначив потрібний вам поверх. Можна просто натиснути кнопку ліктем. Зрештою кнопки з міді, яка зменшує термін виживання вірусів, могли б частково вирішити проблему. Навіщо ж таке грандіозне рішення?
З іншого боку, перевага кнопок Kinetic Touchless полягає в тому, що у них дуже знайомий дизайн. Він імітує звичне для нас натискання кнопок. Це спостерігається і з будь-якою іншою новою технологією – від віртуальної реальності до машин-безпілотників – знайомі елементи дозволяють користувачам подолати страх перед незнайомими елементами. А оскільки через COVID-19 ми зіткнулися з численними новими реаліями, щось знайоме, як-от натискання кнопки, є заспокійливою згадкою про допандемічні часи.
Все це також нагадує теорію данського архітектора Б’ярке Інгельса про екологічний гедонізм. Його ідея полягає в тому, що користування «зеленими» технологіями має сприйматися як розкіш, а не як жертва, на яку ви йдете. Якщо поглянути під таким кутом на безконтактні кнопки для ліфтів, то Kinetic Touchless теж перетворюється на своєрідний «пандемічний гедонізм». Тобто безпечніші для здоров’я рішення стають розвагою, а не ще одним тягарем на наші плечі.
