Дисковий мобільний телефон виглядає так, наче якогось інженера з 1950-х років попросили уявити «портативний телефон майбутнього». Але цей, здавалося б, витвір ретрофутуризму насправді було створено зовсім нещодавно.
Він навіть працює.
Його навіть можна купити!
Цей пристрій створила Жустін Гаупт (Justine Haupt), інженерка нью-йоркської Brookhaven National Laboratory. Процес роботи вона задокументувала на своєму сайті. Таке собі хобі.
І буквально за кілька днів її дисковий мобільний телефон викликав такий ажіотаж (і такий попит!), що Хаупт навіть виставила ці телефони на продаж. У вигляді наборів типу «збери сам». Щоправда найголовнішу частину телефону – диск – умільцям доведеться пошукати самим.
Що може дискова мобілка?
Дисковий мобільний телефон Жустін Хаупт може… небагато. Але для деяких людей саме в цьому то й суть.
Кнопки, які на корпусі також є, можна налаштувати для швидкого виклику. І тачскрін з меню для цього непотрібен. А для решти номерів, за якими ви телефонуєте нечасто, можна скористатися дисковим набором.
Трішечки сучасних технологій в дисковій мобілці також є. Позаду від диску ховається вигнутий дисплей, що використовує технологію електронного чорнила, на якому можна побачити пропущені дзвінки.
Десять зелених лампочок збоку показують, скільки лишилося від заряду батареї. А щоб вимкнути та ввімкнути цей девайс, треба смикнути за ручку.
«І не треба тримати ту дурноверху кнопочку бозна-скільки, не знаючи, чи він вже вимкнувся, чи ні», – зазначила Гаупт.
В наш час, коли такі компанії як Samsung та Motorola продовжують розширювати межі мобільних технологій, запускаючи складані смартфони, модель Гаупт – це повернення до старих добрих часів, коли ми, щоб набрати номер, мусили встромити палець у дірку, повернути диск та відпустити його (і так кожну цифру).
Гаупт розповіла, що однією з причин, чому вона вирішила створити дисковий мобільний телефон, була така: «У нашому вибагливому світі тачскрінів та гіперпід’єднаних людей, які користуються телефонами настільки складними, що вони іх не розуміють і не контролюють, мені хотілося зробити щось таке, що буде лише моїм особистим і дуже тактильним. І дасть мені привід не відповідати на тексти».
Вона також хотіла показати, що це цілком можливо – мати абсолютно функціональний телефон без жодного натяку на тачскрін.
Щонайменше такий дисковий мобільний телефон міг би стати у пригоді, щоб розпочати розмову. Витягаєш його з кишені, і всі одразу такі «О, то ви мандрівник у часі!» або «Це у вас той бюджетний iPhone, про який стільки чуток ходить?»
