В ході експерименту інженери-робототехніки з Університетського коледжу Лондона прилаштували 36 людям на руки шостий палець (ще один великий палець, якщо точніше). У такий спосіб вони хотіли з’ясувати, чи здатен людський мозок пристосуватися до управління частиною тіла, якої у людини ніколи не було.
«Третій великий палець» був створений в якості випускного проєкту дизайнеркою Дені Клод. Він являє собою аугментацію людського тіла, що становить повну протилежність механічним органам-замінникам, які лише відновлюють його функціональність. Концепція цікава, проте науковці не впевнені, що людський мозок здатен підтримувати «зайву» частину тіла без шкідливих наслідків через додаткове когнітивне навантаження.
Відповідь на це питання є важливою, оскільки той же «третій великий палець» міг би дійсно стати в пригоді для виконання повторюваних, складних та фізично виснажливих завдань. Або ж допомогти людям, які повністю чи частково не можуть послуговуватися однією рукою. Або навіть дати можливість по-новому грати на музичних інструментах (чи взагалі дати початок новим музичним інструментам).
Деякі тестери цього дива робототехніки використовували шостий палець, щоб гортати сторінки, деякі – щоб відкривати пляшку однією рукою, а ще інші у такий спосіб однією рукою і тримали банан, і чистили його. Більшість із них, як зазначає дослідниця Поліна Кіліба, послуговувалися ним, щоб втримувати дрібні предмети в той час, коли рука зайнята чимось іншим.
Як це виглядало
Група з 36 фізично здорових людей пройшла інструктаж з використання цього пристрою і скористалася ним для виконання ряду завдань, як-от будівництво вежі з кубиків, маніпуляції численними м’ячиками та розмішування кави ложечкою. Декому із них вдавалося успішно задіяти шостий палець навіть наосліп або роздумуючи в цей час над вирішенням математичних задач.
За задумом дизайнерки Дені Клод, «третій великий палець» кріпиться поруч із мізинцем і управляється ногами. Рухають його двома моторчика, що реагують на бездротові сигнали сенсорів тиску, вкладених у взуття, під великі пальці ніг.
Такий спосіб управління може видатися дивним, але Клод порівнює його із управлінням автівкою, грою на піаніно та шиттям на швейній машинці – всім тим, що вимагає використання ножних педалей.
Експеримент тривав п’ять днів. Перед ним та після нього учасникам зробили функціональну МРТ мозку. Послуговуватися шостим пальцем люди навчилися швидко, і надалі вони регулярно користувалися ним у повсякденних ситуаціях. Пристрій можна було брати із собою додому, щоб щодня носити його від двох до шести годин.
Наприкінці цього експерименту з робототехніки деякі користувачі навіть зізнавалися, що вони почали сприймати шостий палець як частину власного тіла. А після завершення експерименту відчували, що їм чогось не вистачає.
Призвичаєння до такого пристрою принесло із собою новий підхід до координації пальців. Це стало помітно не лише з рухів руки, а й з активності мозку. В сенсорно-моторних зонах кори мозку кожен палець представлений окремо від інших. Але після використання цього пристрою схеми мозкової активності в ділянках, що відповідають за пальці, стали подібнішими одна до одної. Чітке розмежування між ними почало щезати, що є ще одним доказом пластичності мозку.
Далі інженери-робототехніки планують зробити шостий палець, який можна використовувати на ходу і який не заважатиме роботі фМРТ-сканера, щоб мозкову активність можна було досліджувати прямо під час використання цього пристрою.
Над третьою рукою робототехніки вже теж замислюються…
