В англійській мові існують дві цікаві ідіоми: sharing is carrying (ділитися — значить, піклуватися) та cooperation instead of competition (співпраця замість змагань). Вони добре передають соціальну важливість співпраці. Такої етики дотримуються активісти, які досягають високих цілей.
Засновниця громадської організації «Гараж Генг» Ірина Соловей свого часу задала ритм краудфандингу в Україні та формуванню так званих future making skills (навичок майбутнього). Ще п’ять років тому люди запитували: кому це потрібно, навіщо платити власні гроші за чужі ідеї? Зараз же стає очевидним, що краудфандинг не просто допомагає якійсь конкретній людині реалізувати свій проєкт, а й налагоджує загальний добробут кожного із нас.
Про соціальні інновації та культуру як тригер економіки міркували Ірина Соловей та автор проєкту «Філософський Сад», засновник Відкритого Університету U Дем’ян Ом. Коротко — читайте «Тези»**, а детальніше — слухайте подкаст.
Чому соціальні інновації — це актуально?
Складно не помітити, що світ переживає період карколомних змін. Насправді, подібні процеси — норма для будь-якого суспільства. Вони відбувалися протягом всієї історії планети. Про це важливо знати та говорити, аби сприймати зміни як уроки і винести якомога більше користі. Якщо ці процеси проходять більш-менш вдало, їх називають трансформацією. Якщо ж певне суспільство чи коло людей застрягає на одному місці, це називають кризою.
Українці зараз знаходяться у точці розуміння необхідності змін. Проте також очевидно, наскільки це важко. Тому формується підвищений попит на вміння і готовність генерувати знання та застосовувати їх.
На допомогу приходять соціальні інноватори, які знаходять нові способи взаємодії, посилюють налагоджені стосунки та навіть формують нові.
Щоб соціальні інновації, з’являючись у суспільстві, приживалися, бути активістом замало. Як і в кожній справі, важливо усвідомлювати, для кого, чому і яким чином ти хочеш зробити добру справу. Існують цілі стратегії розвитку спільноти та експерти з цих питань. Останні розуміються на тому, що буде корисним та актуальним для певної групи людей. Чи буде конкретна стратегія доречною для внутрішнього і зовнішнього налаштування суб’єкта? Як би гарно не вимальовувалися концепти, моделі, гіпотези та методи, все на світі працює лише тоді, коли є розуміння, що саме ти хочеш дати суспільству.
Суб’єктами можуть бути індивідууми, організації, мережі чи групи осіб.
Людина — насамперед особистість. Кожен з нас має певний набір навичок, свій рівень грамотності. Тобто рівень розвитку напряму пов’язаний з очікуваннями людини від самої себе, бажанням бути частиною більшого, долучатися до ініціатив. Підтримати проєкт за допомогою краудфандингу, присвятити свій час менторству, допомогти прибирати парк — це все форми участі.
Мережа також може бути суб’єктом соціальних інновацій. Це певна кількість організацій, які узгодили між собою спільну дію і вирішують кожен свої задачі.
За 30 секунд у супермаркеті можна встигнути посміхнутися, пожартувати, побажати гарного дня та вивести рутинне здійснення покупок на рівень якісного діалогу. Варто колекціонувати та зберігати такі моменти.
Дем’ян Ом
Про краудфандинг
Краудфандинг сьогодні — глобальне явище, рівнозначне культурі. Раніше внесок (важливий внесок!) у розвиток певної справи міг зробити лише уряд або бізнес, використовуючи лобістські інструменти. Тепер же кожен громадянин отримав можливість покращити світ. Адже краудфандинг, по суті, створений для підсилення спільнот. У цьому його унікальність.
Краудфандинг формує філософію культури дарування.
Дем’ян Ом
Формуючи стратегію розвитку, ми більш схильні думати про те, чого не маємо. Як не дивно, це доволі правильне рішення. Адже визначивши, чого нам бракує, ми станемо достатньо креативними та ресурсними для того, аби це отримати.
На жаль, існує й інша тенденція. Нерідко люди активні, думаючі, певною мірою впливові, зупиняються на стадії формування ідеї, адже спершу прагнуть отримати підтримку публічності за допомогою медійних інструментів. Тому далі обіцянок справа не йде. Тобто щоразу, коли розпочинаємо новий кейс, ми опиняємося у… терра інкогніта. Ніхто не може передбачити подальшу вервечку подій.
На основі реальних подій
Давайте змоделюємо ситуацію. Візьмемо Дніпро та область за умовну терра інкогніта. Це дозволить нам сформувати візійні групи та культурні стратегії. Які кроки нам потрібно зробити, які навички здобути, аби отримати результат?
Починаємо з моделювання бажаної цілі. Аби прийти до певної ясності, потрібно зрозуміти взаємовідносини між учасниками групи. Важливо пам’ятати, що насильницька комунікація не дає хороших результатів, тому робимо акцент на діалогові.
Суб’єктами нашої ідеї виступають мешканці Дніпра та області. Вони не тільки хочуть бути почутими, але й можуть зробити великий внесок своєю безпосередньою участю. По суті, впродовж усього періоду формування візії ми вчимося співпрацювати і згадуємо ідіому cooperation instead of competition (співпраця замість змагань).
Ще один чарівний елемент впливу (позитивного) — правильно поставлені питання. Вони здатні стимулювати роботу мозку та задіяти логічне мислення людини. Створюючи стратегію, дізнаймося у жителів Дніпра та області їхню думку про стан культури в їхньому регіоні. Це чудова пігулка від застою. Адже ви підете далі робити свою роботу, а людина замислиться: чи вдалося їй висловити саме те, що вона справді хотіла, як можна було б відповісти ще краще, яка ситуація у культурі насправді? Весь цей потік думок вплине на людину, вона почне міркувати.
Культура є тригером економіки.
Дем’ян Ом
Діти як вихователі суспільства
Діти вчать своїх батьків, а не навпаки. Можливо, завдяки дорослим діти розвивають технічні навички, але саме вони вчать нас етиці та філософії. Малюки набагато наполегливіше навчають дорослих сортувати сміття, аніж батьки вчать їх писати і читати. Діти — своєрідна система, яка розвивається динамічно. Вони вбирають знання та навички, як губка, і зберігають на довгі роки.
Радянська модель «держава — вчитель, а громадяни — учні» втрачає позиції. Батьки також змінюють світогляд, вчаться спілкуватися з дітьми, як з рівними, поважають їхній суб’єктивізм і самобутність.
У майбутньому саме діти змінюватимуть правила гри. Вони будуть не лише виконавцями, а й, в першу чергу, творцями.
Наостанок побажаємо кожному з нас розвинути навичку самоемпатії. Коли людина вміє цінувати себе, свою творчість, ідеї, здобутки, вона здатна розпізнавати і цінувати здобутки та ідеї інших.
Єдиний ресурсний спосіб приносити користь — бути у згоді з тим, що ти робиш.
Ірина Соловей
[c]
Більше питань і відповідей про соціальні інновації, соціальну відповідальність та краудфандинг — у подкасті проєкту «Філософський Сад».
Також цей текст доступний російською мовою за цим посиланням.
Усі матеріали проєкту «Філософський Сад» — лонгріди і подкасти — доступні тут.
*Партнерський матеріал
**«Тези» — це враження наших редакторів після прослуховування подкасту. Це синтез смислів, які кристалізувалися з бесіди двох людей, спроба показати смислові, сутнісні акценти. У короткому тексті. «Тези» — це не цитати, а авторські висловлювання редакторів, написані як загальне враження від розмови. «Тези» відповідають на запитання «НАВІЩО говорили?» і «ЯКИХ ТЕМ торкнулися ці люди?», подкасти — на запитання «ЩО в точності говорили?», «ЯК саме говорили?».
***Знайомтеся з людьми, які працюють над проєктом. Дякуємо за небайдужість та часткову підтримку проєкту програму «Культурна Столиця» Дніпра i програму розвитку місцевого самоврядування та висвітлення діяльності Дніпровської міської ради.
«Філософський Сад» прямо зараз отримав продовження — триває краудфандінг на англійську версію тез для публікації на європейських платформах. Ми хочемо, щоб голоси українських мислителів зазвучали на міжнародному ринку культурних і креативних індустрій.
Багато героїв «Філософського Саду» стали запрошеними тьюторами Відкритого Університету U — нових програм з філософії, дизайну, проєктного менеджменту для культурних і креативних індустрій.
