У часи глобальної пандемії багато благодійних організацій стикаються з тим, що їх бюджет суттєво скорочується, а бути почутими на тлі новин про COVID-19 практично неможливо. Тому коли агенція Cheil Centrade планувала нову кампанію в Румунії для асоціації ANAIS, яка бореться з домашнім насильством, вона добре усвідомлювала, що їй потрібен буде дійсно новаторський сторітелінг, щоб пробитися крізь апатію, яка оточує цю, здається, невикорінну проблему. В центрі креативної кампанії для ANAIS опинилися м’які іграшки, тобто подарунки, якими агресори найчастіше «вибачаються» перед своїми жертвами.
Кампанія задіяла театр ляльок та тіней, щоб створити вісім експериментальних постановок. В них були використані м’які іграшки, які дійсно належать жертвам домашнього насильства. Постановки поєднали в собі театр, анімацію і танець у принципово новий спосіб. Деякі з цих технік були використані тому, що зараз, коли театри зачинено, традиційніші підходи є недоступними. Втім, це лише додало оригінальності кінцевому результату.
Дані, зібрані ANAIS, показують, що такі пусті жести як подарунки, якими кривдники заспокоюють свою совість, на жаль, дійсно здатні втримати жінку від того, щоб розірвати деструктивні стосунки, і лише зміцнюють це порочне коло. Тому організація і звертається до публіки з проханням допомогти подарувати жертвам домашнього насильства дещо цінніше – свободу.
Команда сценаристів, режисерів, лялькарів, акторів та хореографів зібралася на добровільних засадах, щоб створити фільми, які дадуть голос часто мовчазним жертвам. Всі вісім серій можна переглянути на сайті проєкту.
Варто уваги й те, що цей перший в своєму роді експериментальний театральний проєкт було створено у часи, коли театри стали ще однією жертвою пандемії.
Разом із агенцією Cheil Centrade над проєктом Guilt Gifts Puppetry працювали анімаційна студія Les Ateliers Nomad, колектив лялькарів з Lightwave Theater Company та постпродакшн-компанія Chainsaw Europe.
Невеселі історії
У першій з постановок Guilt Gifts Puppetry плюшеве ведмежа розповідає історію жінки, яка знайшла в собі сили покинути чоловіка лише після того, як він зламав їй руку. Як розповідає ведмежа, йому постійно здавалося, що їжа недосолена, підлога брудна, білизна не просохла тощо. Наприкінці ведмежа додає, що воно є подарунком, який не слід дарувати нікому – подарунком, єдине призначення якого купити мовчання жертви.
Далі слово бере іграшкова жирафа, яка порівнює свої плями із синцями, якими вкрита її нова хазяйка.
А бджілка розповідає про жінку, яку виставили за двері разом із немовлям.
Всі ці історії не обходять увагою і той факт, що домашнє насильство є часто не лише фізичним. Воно включає в себе, зокрема, фінансовий контроль та примусову ізоляцію.
В Румунії до проблеми домашнього насильства рідко привертають увагу. Погіршує ситуацію й загальна впевненість, що жінки все одно повертаються до своїх кривдників, а тому жертвувати їм на допомогу – кидати гроші на вітер.
Тому організація ANAIS і зібрала такі іграшки-подарунки і дані про це явище, щоб показати відому всім тему під новим кутом.
