«Парк запилювачів» – це інтерактивний цифровий інструмент, покликаний привернути увагу до стрімких темпів вимирання бджіл, метеликів, колібрі тощо і спонукати глобальну спільноту до вирішення цієї проблеми. Створений в рамках EU Pollinators Initiative, цей парк був спроєктований відомим бельгійським біоархітектором Вінсентом Каллебо. «Парк запилювачів» пропонує зазирнути у те похмуре майбутнє, яке чекає на нас, якщо люди не змінять свого ставлення до природи.
Відкритий для широкого загалу на сайті та у віртуальній реальності, парк запрошує відвідувачів дізнатися більше про тварин-запилювачів, спробувати вручну запилити рослину, побачити, що залишиться на полицях магазинів у світі, де запилювачів не лишилося, і ознайомитися з можливими способами відвернути це майбутнє.
Ця нова ініціатива намагається скористатися впливовістю медіаплатформи з найшвидшими у світі темпами зростання – це відеогеймери, кількість яких сягнула вже двох мільярдів.
«Парк запилювачів» демонструє, зокрема, як архітектура здатна допомогти в боротьбі за краще майбутнє. Він сполучає в собі кращі практики архітектури, технологій та дизайну для життя в гармонії з природою. Європейська Комісія також включила цей проєкт до міждисциплінарної ініціативи New European Bauhaus.
Віртуальна демонстрація кращих практик
Органічна форма «Парку запилювачів» імітує квітку. За словами архітектора, центральна його структура, яка об’єднує всі розташовані навколо неї експозиції, наслідує своєю формою маточку квітки. А павільйони-ферми, розташовані навкруги концентричними колами, відповідно, імітують тичинки. Деякі з них мають форму стільника, деякі – листка із жилкуванням, а ще інші нагадують діаграму Вороного. Ще далі розташовані павільйони, які відтворюють чашолисток та пелюстки.
Всі павільйони спроєктовані з вторинних матеріалів або матеріалів, придатних для вторинної переробки. Щоб ця споруда мала позитивний енергетичний баланс, її конструкція передбачає сонячні панелі, якими вкриті біокуполи, та сонячні щити, які фільтрують сонячне проміння для досягнення рівноваги між світлом і тінню.
Всередині цих футуристичних біокуполів демонструються кращі практики для збереження тварин-запилювачів на різних рівнях: сільське господарство, ліси та міська забудова.
Обрамлює цей «Парк запилювачів» поле вітрогенераторів та вітрових веж. На прикладі павільйонів парку продемонстровано, як можна задіяти теплову інерцію ґрунту, щоб природно підтримувати мікроклімат всередині будівлі. Сам архітектор пояснює, що використання геотермальної енергії за допомогою вітрових веж дозволяє охолодити будівлю влітку та нагріти її взимку, а така конструкція, яка була спроєктована для його віртуального парку, здатна підтримувати температуру ґрунту на рівні 18 градусів Цельсія весь рік.
Якби Вінсент Каллебо відбудовував після пожежі Собор Паризької Богоматері, той мав би скляний шпиль і парк на даху.
