Завдяки своїм викривленим зображенням інтер’єрів художниця з Брукліну досліджує інтимність, конфіденційність та зростаючий вплив соціальних мереж.
Рейчел Тарравечія здобула ступінь бакалавра живопису в коледжі мистецтва та дизайну Саванни. Після закінчення навчання вона переїхала до Нью-Йорка, щоби працювати помічником у студії для різних художників, перш ніж врешті-решт знайшла себе в індустрії та пішла сама. Рейчел виставляла свої роботи на міжнародній виставці в США, Гонконгу та Франції, а нещодавнє шоу під назвою Wish You Were Here відбулося на LAUNCH F18. Зараз вона також представлена жіночою галереєю Tchotchke — її перша персональна виставка відбудеться в січні наступного року.
Творіння Рейчел ретельні, оскільки вони зображують складні деталі будинку. Однак ці інтер’єрні сцени виглядають трохи не так; вони викривлені, дивні та кольорові. Плитка для ванної кімнати, рушники та помади вирізняються від реальних, оскільки посипані живістю, блиском, візерунками, предметами розкоші та сюрреалістичним відчуттям перспективи. «Я знаходжу багато свого натхнення в перегляді старих будинків, або ж фотографуючи, чи переглядаючи старовинні журнали Architectural Digest 80-х, — розповідає вона. — Я також черпаю натхнення з дискотек, пісень про кохання, хоррорів та незвичайних дрібниць у доларовому магазині».
Знайшовши натхнення, Рейчел переносить свої думки на папір. Але спочатку вона знаходить фотографію, або цифрове зображення, щоби використовувати, як орієнтир — останнє вона робить сама, щоби побудувати власний «дім мрії». Далі вона грає з кольорами в Photoshop, а потім «грубо» додає свої палітри, щоби намітити композицію. Колір дуже важливий для художника, тому вона намагається якомога більше пограти з різними зразками на етапі підготовки. «Потім я малюю сцену на полотні, малюю дводюймову межу по краях і приклеюю її скотчем, — зазначає художниця. — Я починаю малювати фон, а потім переходжу на передній план».
З’єднуючи посилання на поп-культуру з тривалими перспективами, роботи Рейчел говорять про надмірно насичений цифровий світ, у якому ми знаходимося. Вони досліджують «поріг між приватним і публічним, інтимністю, рожевою ретроспекцією, насильство і страх, — каже вона. — Зі зростанням впливу соціальних медіа ці теми стають усе більш актуальними, на мою думку. Ми всі вирішуємо, чим ділитися з громадськістю, і це формує публічну персону. Раніше приватні сфери нашого життя, зараз знаходяться в інтернеті, і цікаво побачити, де проходить ця межа».
Раніше, можливо, світ рідко б звертав увагу на проблиск усередині чужого дому, заглядаючи в життя та звички людини, яка там мешкає. На картинах Рейчел інтимність дому виноситься на очі громадськості, оскільки вона надає йому нового і глибокого значення. Картина під назвою Cleanse, наприклад, заснована на фото, яке вона зробила в лазні в Японії. «Було увімкнене незвичайне світло, а також світло, з іншого боку, матових вікон, створюючи дійсно прохолодний градієнт кольорів, — розповідає Рейчел Тарравечія. — Це, ніби, погляд на іншу змінену реальність — ту, де все перевернуто». Твір є її улюбленим, й освітлена сонцем кімната оживає, оскільки вона освітлює плитку внизу. «Коридор виглядає так, ніби він нескінченний, — продовжує вона. — Коридори — це цікава концепція для мене; вони, як простір між просторами, який насправді служить лише для функціональності та прямого руху».
Головна мета Рейчел — викликати емоційну реакцію: «Я сподіваюся, що глядач відчує невелике занепокоєння після перегляду картин протягом хвилини, — зазначає вона. — Кольори дуже яскраві та привабливі, але ці простори малюють викривленими перспективами, і є натяки на те, що сталося щось зловісне. А може й ні. Мені завжди цікаво почути ідеї інших людей щодо того, що взагалі відбувся».
Читайте також:
Улюблені художники Ван Гога: як вони вплинули на його власну творчість
