Маючи за плечима майже 30 років досвіду роботи в рекламній індустрії, співзасновник Lucky Generals Енді Нейрн знає, що удача настільки ж важлива для успіху, як і важка праця. У своїй новій книзі «До удачі самотужки», Енді Нейрн розкриває, як шанс може зіграти свою роль у креативному процесі.
Маючи неабиякий досвід роботи в агентствах по обидва боки Атлантики, Енді нарешті ризикнув і створив власне агентство з друзямиколегами Хелен Калкрафт та Денні Брук-Тейлором. Назване Lucky Generals агентство отримало на честь знаменитого вислову Наполеона «Просто приведи мені своїх щасливих генералів», агентство більш ніж виправдало свою назву, успішно співпрацюючи з Amazon, Virgin Atlantic, Yorkshire Tea та багатьма іншими відомими брендами. За останні шість років Lucky Generals п’ять разів потрапляли до списку найкращих агентств року.
«Я дійсно випадково потрапив у рекламу», — зізнається Енді в інтерв’ю онлайн-медіа Creative Boom, розповідаючи про те, як удача зіграла свою роль у його власній кар’єрі. Закінчивши юридичний факультет в Единбурзькому університеті, він перейшов на роботу в рекламу за порадою свого наукового керівника, щоб використати свої вміння та навички у більш творчому середовищі.
«Іншим щасливим випадком у моєму житті стала зустріч з Хелен і Денні, — каже Енді. — Я знаю стільки блискучих людей, які хотіли б заснувати власний бізнес, але планети для них чомусь не зовсім узгоджуються. Очевидно, вам потрібен талант, але цього замало. Вам також потрібні партнери, яким ви довірите своє життя. Тоді у вас виникає спільне бажання досягти чогось тільки разом, і навіть ваші сім’ї повинні дружити. Така єдність плюс вміння посміятися над собою особливо допомагає тоді, коли ви переживаєте важкі моменти. Саме тоді ви точно переконаєтеся: Я дійсно виграв джекпот з цими двома!».
Коли Lucky Generals використали силу удачі?
Нашою першою кампанією було боротьба з гомофобією у футболі. Проблема полягала в тому, що бюджет кампанії був крихітним. Але це лише змусило нас використати більше сил і креативу. Наша кампанія була без перебільшення прикладом креативу на шнурках. Ми надіслали бутси зі шнурками веселкового кольору кожному професійному гравцеві у Великій Британії та розгорнули кампанію підтримки в соціальних мережах. Через вісім років ця ідея викликала лінію білбордів на Coronation Street, веселкову арку над стадіоном «Уемблі» та команду Англії, яка грала у веселкових бутсах на Чемпіонаті Європи. Це стало уроком для всіх нас: іноді труднощі (наприклад, обмеження бюджету або драконівський дедлайн) можуть виявитися прихованим благословенням.
Іншим прикладом цього може бути наша робота з Amazon. Ми стали першим британським агентством-партнером Amazon, коли нам був лише рік, і усвідомлювали, що їх може турбувати наша «молодість». Але ми знову перетворили цей очевидний недолік на силу, підкресливши, що наша «дрібність» означає, що ми будемо більш відданими, гнучкими та спритними. Це зіграло нам на руку. Як виявилося, у Джеффа Безоса було правило, що якщо команда не може нормально розділити дві піци, то це занадто велика команда. З тих пір ми створили для Amazon довготривалу глобальну кампанію, в якій представлені відомі всім «співочі ящики». Ми також стали першим британським агентством, яке виграло голоси американської публіки за найкращу кампанію для Super Bowl.
Існує багато інших прикладів — наприклад, як ми виграли тендер Yorkshire Tea навіть не готувавши презентацію, тому що клієнт просто з наших слів одразу побачив великий потенціал нашої ідеї. Або як ми натрапили на чудову стратегію для Pot Noodle, прочитавши в журналі історію про гімнастку. Або як перепозиціонували бренд Kahlúa, виявивши його зв’язок із культовим фільмом. Б’юсь об заклад, що більшість творчих людей мають подібні історії — просто ми не любимо визнавати, що доля допомогла нам!
Табу на удачу? Це неправильно!
Я вважаю, що це табу непотрібне з кількох причин. Перш за все, це мимоволі породжує самовдоволення. Говорячи собі, що наші історії успіху повністю пов’язані з нашою наполегливою працею та здібностями, ми налаштовуємось на самовтіху і як результат — на падіння. Наука довела, що люди мають більшу ймовірність досягти успіху, пам’ятаючи про все хороше, що нам дала доля. Я думаю, що те саме стосується компаній. Часто творчий прорив відбувається завдяки простому оцінюванню активу (наприклад, назви компанії, походження, айдентики чи даних), про який організація забула.
По-друге, це створює корпоративну культуру, де відповіддю на все є важка праця. Ми всі чули цей вислів: «Не існує просто удачі — чим важче ти працюватимеш, тим більше тобі пощастить». Як підприємець, я дуже вірю в результативність важких зусиль. Але одночасно я також знаю (як і будь-яка творча особистість), що найкращі ідеї не завжди випливають із того, що люди цілий день сидять за комп’ютером і нехтують спонтанними рішеннями. Натомість ви, швидше за все, зробите креативний прорив, якщо підете гуляти, подивитися фільм, послухати музику, почитати журнал на будь-яку тему тощо.
Хороша новина полягає в тому, що як тільки ви визнаєте, що удача існує, ви можете зробити навмисні кроки, щоб випробувати її і схилити терези на вашу користь. Саме про це і моя нова книга «До удачі самотужки».
Практикуйте пошук удачі кожен день. Переконайтесь, що ви активно намагаєтесь створювати щасливі випадки, а не просто сидіти склавши руки і сподіватися, що вони колись якось відбудуться.
Як креатори можуть наблизити свою удачу?
У своїй книзі я описую, як працює відомий композитор і музичний продюсер Квінсі Джонс. У нього є прекрасна фраза, яку він виклав на стіні своєї студії звукозапису: «Нехай Господь пройде через нашу кімнату!». Іншими словами, не плануйте все з точністю до секунди свого життя; залиште місце для несподіваних подій. Джонс продав сотні мільйонів записів таким чином, тому я вважаю, що всі ми могли б списати в нього цей вислів.
Крім того, я завжди повертаюся до тих самих чотирьох правил. Цінуйте те, що у вас є (креатори часто самі по собі є найгіршими критиками своєї роботи, але у кожного є надздібності, які ми часто не використовуємо). Шукайте можливості скрізь (творчі ідеї часто виникають із, здавалося б, випадкових обставин та збігів, тому переконайтесь, що ваше життя кипить і за межами офісу). Перетворіть нещастя на удачу (як і в прикладі «Веселкові шнурки», найкращі ідеї часто народжуються з чогось, що спочатку виглядає як проблема). І, нарешті, попрактикуйтесь шукати щастя щодня (переконайтесь, що ви активно намагаєтесь створювати ці щасливі випадки, а не просто сидите, склавши руки та сподіваєтесь, що удача сама по собі відбудеться).
Переваги та ризики удачі. На що потрібно звернути увагу креаторам?
Обіймаючи удачу, креатори швидше приходять до справді оригінальних ідей. Це схоже на те, як Девід Боуї писав тексти — розрізаючи газети та кидаючи шматки в повітря, поки з них створювалися нові фрази та строки. Так само і з Томом Уейтсом — він одночасно вмикає два радіоприймачі на різних станціях і прислухається до незвичайних зіткнень звуків чи ритмічних зв’язків. І як я вже говорив, це також корисний спосіб вберегтися від найбільшого ворога творця: самовдоволення. Чим більше ми цінуємо свою удачу, тим менша ймовірність бути зарозумілими, ледачими або формалістами, особливо коли йдеться про новий бриф.
Я думаю, єдиним мінусом удачі може бути той випадок, якщо ви сподіваєтесь ТІЛЬКИ на удачу. Але моя книга зовсім не про це. ЇЇ основний меседж — в тому, щоб вміти вживати активних заходів для покращення ваших шансів. Звідси порада «практикуйте щастя кожен день».
Чи можуть креатори платити за удачу? І якщо так, то як саме?
Творці, безумовно, можуть віддячити за удачу. Зрештою, нам постійно хтось допомагав і допомагає зараз . Насправді, я не вірю в ідею the self-made man or woman. Це ще один міф, який походить від відмови визнати існування удачі. Тож, якщо зможете, допомагайте іншим. Це може бути наставництво, неофіційні поради чи просто чесна професійна оцінка чиєїсь роботи. Зокрема, ті з нас, кому пощастило від народження (з родиною, походженням, часом, місцем), повинні усвідомлювати свій привілей і намагатися підтримувати тих, хто позбавлений таких привілеїв.
У моєму випадку я віддам усі свої роялті від книги до чудової організації під назвою Commercial Break. Ця допомагає дітям — вихідцям з робітничого класу отримати щасливий шанс реалізувати себе у креативних індустріях. Тому що удача має приносити задоволення і щастя не лише тобі…
Ілюстрація на головній: книга Енді Нейрна «До удачі самотужки»
Автор інтерв’ю: Дом Картер
Читайте також:
Nebo на культурній орбіті: про мікрозавра, 769 футбольних м’ячів та інфлюенсинг