У 2020 році Богдан Діордіца та Олександр Солоніков розпочали роботу над застосунком Sugarrr, що надає діабетикам можливість легше контролювати свою хворобу. Навесні Богдан з командою виставив на продаж власну NFT-ногу під назвою Digital Amputation. Так Sugarrr привернув увагу до проблеми та власного проєкту. Журналіст Creativity.ua Антоній Ходоровський поспілкувався з CEO та кофаундером стартапу Sugarrr — Богданом Діордіцею — про перспективи ініціативи, пошуки фінансування та особливості співпраці з віртуальними майданчиками.
Проєкт Digital Amputation став допоміжною ланкою у створенні застосунку Sugarrr. Яка його основна мета?
Проєкт Digital Amputation має дві мети: піар нашого стартапу та фінансова допомога в розробці застосунку. Креативна частина стратегії спрацювала, а ось грошове питання ще відкрите, бо контакт з потенційним колекціонером, який теж хворіє на цукровий діабет або має близьких з цією недугою, поки не відбувся.
Як ти дійшов до думки, що альтернативне джерело фінансування може здійснюватися за допомогою токенів?
Це була випадковість. Я пив каву зі своїм товаришем. Під час нашої розмови він поділився новиною про якесь зображення, що є у вільному доступі, однак виставлене на продаж за 20 тисяч доларів. «За цим майбутнє», — підкреслив він. Цінність об’єкту була у його контексті, тому люди хотіли володіти цим токеном. Далі — підписався на декілька спільнот, щоб спостерігати за тим, який розвиток відбувається у цій галузі. Й зробив це у потрібний момент, бо хоч NFT існує вже тривалий час, його популярність припала на 2021 рік.
Як взагалі виникла ідея Digital Amputation?
Усі класні ідеї до мене приходять під час спілкування в компанії, коли майбутній проєкт починається з фрази: «А прикинь, якщо…». І це був один з таких моментів. Іноді виникає не ідея, а жарт. Вже під час довгої розмови він переростає у дещо більше. Мені пощастило, що я опанував себе й почав день у день займатися втіленням.
Я знаю, що ти хворієш на діабет. Стартап був створений у колі людей зі схожим проблемами?
Ідея застосунку виникла ще минулого року. Головні ускладнення діабету — це сліпота, відмова нирок та ампутація. Приблизно рік тому я ліг до ліжка й раптом зрозумів, що відчуваю простирадло двома ногами по-різному. Коли почав рухати ногами, аби перевірити чуттєвість кінцівок, виявилося, що моя ліва нічого не відчуває нижче коліна. Одразу ж побіг куди тільки можна, пройшов численні обстеження, в результаті в мене було діагностовано діабетичну полінейропатію (Авт. Полінейропатія є захворюванням периферійних нервів. На пізніх стадіях не відчуваються навіть сильний холод або висока температура).
Я дійшов висновку, що треба стежити за своїм діабетом більш ретельно, а для цього потрібні зручні застосунки. З моїм другом Олександром ми шукали у межах усього App Store, але виявляється, що адекватних варіантів майже немає. Переважно пропонуються застосунки, які були створені великими медичними компаніями спеціально для приладів, що випускають тільки вони.
Спочатку все здавалося доволі простим. Ми вірили, що з легкістю розробимо найкращу апку. Займемо вільне місце на ринку. Згодом ми пройшли преакселераційну програму, багато спілкувалися з експертами та потенційними партнерами і зрозуміли, що реалізація healthtech-застосунку потребує окремих сертифікацій та комплаєнсів , а знайти потрібних людей у команду — не так просто. Ми все ще йдемо цим шляхом. Найближчим часом будемо виступати на Ukrainian Startup Fund та боротися за грант у 25 000 доларів. Також ми активно спілкуємося з інвесторами та паралельно розробляємо застосунок.
І як тривають перемовини з інвесторами?
Продаж NFT-ноги не є нашою основною надією, звичайно. Ми б’ємося в усі двері: спілкуємося з грантодавцями та агенціями від ООН. Сидіти на одному місці не хочеться, сподіватись на одне джерело фінансування — теж.
Чому процес перемовин з інвесторами забирає так багато часу?
Перемовини з інвесторами взагалі не передбачають, що вже на другу зустріч вам принесуть валізу з грошима чи випишуть жирний чек. Це довгий процес. Починається він з «холодних» листів, якими ти намагаєшся домогтися хоча б знайомства. Коли воно відбудеться, за перші три хвилини живого спілкування необхідно вміти справити правильне враження про себе, команду та проєкт. Якщо людина зацікавлена, через якийсь час можна запланувати ще одну зустріч. Це не відбувається день за днем, бо в інвесторів зазвичай дуже щільний графік. Думаю, що в контексті українських реалій наш процес рухається достатньо швидко. Ми навіть отримуємо листи від закордонних фондів, які звернули увагу на проєкт.
Важливо зрозуміти, що ми серйозно зайнялися фандрейзингом лише два місяці тому, бо тривалий час проходили навчання. Я працював у стартапі раніше, але не був його засновником. Так чи інакше багато речей спочатку здавалися незрозумілими. Ба більше, це healthtech, з яким не всі готові мати справу. У кожної країни свій регулятор, під вимогу представників різних держав треба підлаштувати кінцевий результат. Це накладає певні ризики. Не дивно, що з цієї причини ми довго шукали технічних спеціалістів, які також неохоче беруть участь у подібних проєктах. Здоров’я — дуже врегульована річ.
Які перспективи проєкту у разі отримання гранту?
Приблизно півроку тому ми вже виступали перед грантодавцями Ukrainian Startup Fund, але були тоді ще занадто «зеленими» та не добрали два бали до перемоги. Ми не мали технічних спеціалістів, були недостатньо інформовані у багатьох питаннях й погано розуміли, де може бути наш product-market fit. Зараз все інакше.
Грант розрахований на три місяці. За перші два ми повинні встигнути доробити застосунок, бо наш технічний спеціаліст наразі працює безплатно та не фуллтайм, тому не може виконувати весь обсяг роботи. Також треба знайти людей, які будуть йому в цьому допомагати, адже створення застосунку передбачає опрацьовування великої бази даних.
Діабетику потрібно кожен день, кожну годину контролювати рівень глюкози, вводити певну кількість одиниць інсуліну, пам’ятати скільки вуглеводів він з’їв тощо. Ми хочемо ту частину, що дозволить нам медичний регулятор, перенести в апку. Не секрет, що за допомогою деяких показників, можливо дізнатися перспективу різних ускладнень. Наприклад, з моїм рівнем контролю діабету ймовірність ампутації ноги складає 10,5%. Ми прагнемо підпорядкувати хворобу.
Якщо ми отримаємо грант, через три з половиною місяці зможемо бути в українському App Store та у межах тих країн, де медичні регулятори не занадто суворі.
Чи вистачить грошей, щоб реалізувати весь потенціал застосунку?
Зовсім ні. Є таке поняття, як MVP — мінімально життєдіяльний продукт. Ми зможемо реалізувати лише базові функції, які задовільнятимуть мінімальні потреби людей з діабетом.
MVP — це найдорожчий спосіб провалідувати попит. Для цього є багато альтернативних варіантів: глибинні інтерв’ю, лендінг з нібито вже наявним продуктом, що дозволяють проаналізувати скільком людям проєкт потенційно цікавий. Ці невеликі кроки валідації ми пройшли. Для нас MVP — це останній рубіж, що підкаже в якому напрямі рухатися далі та чи необхідні проєкту докорінні зміни.
З якими труднощами доводиться зтикатися, коли маєш справу з віртуальними майданчиками?
Я можу прийти до держави й запитати: «Слухайте, в мене воліють купити зображення за 10 тисяч доларів. Як вивести ці кошти та сплатити податки?». Інша справа — держава не зможе мені відповісти, скоріш за все. Невеликі суми, отримані з продажів токену, можливо перевести на банківську картку, а великі за допомогою спеціальних обмінників, що існують у різних містах України. У режимі реального часу необхідно відіслати на електронний гаманець посередника криптовалюту, а він, відповідно, поверне ці кошти готівкою.
До того ж щоб опублікувати свій токен на майданчику, треба заплатити так званий Gas Fee — певну суму грошей, аби він був розподілений між пристроями людей, що віддали його потужності для зберігання по всьому світу. Цей внесок має бути зроблений у криптовалюті — ефір (Авт. Ефір (Ethereum) — криптовалюта і платформа для створення децентралізованих онлайн-сервісів. Технологія дає можливість реєстрації будь-яких угод з будь-якими активами, не вдаючись до традиційних юридичних процедур).
Gas Fee залежить від часу доби. Коли багато людей намагаються створити власний NFT, внесок за нього буде дорожчим. Ми знайшли спеціаліста, який проконсультував нас з усіх питань та займалися створенням токену вранці, коли вартість цього процесу коштує мінімально. Нам він обійшовся приблизно у 100 доларів.
Digital-ногу може купити лише одна людина. Чи не ускладнює це процес фінансування стартапу?
Отаннім часом я все частіше про це думаю. Перед розміщенням на платформі Foundation, ми чули поради, що краще запустити проєкт на іншому майданчику, де є можливість виставити на продаж тисячу таких ніг, але, наприклад, вартістю в 100 доларів кожна. Таким чином наша команда вже зібрала б деяку кількість грошей. Але це звісно лише гіпотеза.
Що заважає зробити розміщення digital-ніг на інших майданчиках зараз?
Фішка NFT у його оригінальності. Ми опублікували digital-ногу на майданчику, де дозволяється існування тільки одного екземпляра. Якщо ми розмістимо її ще й на іншій платформі, наприклад, Rarible, де не заборонено відтворення багатьох копій, цінність усіх двох варіантів одразу впаде в очах колекціонерів. Здаватиметься, що ми намагаємося когось надурити.
Чи були вже спроби придбати ваш NFT?
Про це ми ніколи не дізнаємося. Колекціонери не пишуть тобі у приватні повідомлення: «Я маю намір купити твою ногу». Але ми точно знаємо про підтримку медіа та інших митців. Доволі сильно NFT залежить від двох речей: побачить твій проєкт потенційний колекціонер чи ні, та розголосу у «Twitter», що є чи не основним джерелом поширення новин серед інвесторів та митців про свої дропи.
Тобі не здається, що NFT-проєкт добре привертає увагу до проблем діабету, але збору коштів не сприяє?
Як я вже казав, піар-мету ми виконали, але фінансової поки що не досягли. Зараз нам з цим — ок.
Можливо, необхідні стратегічні зміни?
Час від часу я штурмую закордонні видання. Приблизно один раз у два-три дні пінгую журналістів. Змінюю тайтли та зміст листа, яке надсилаю. За допомогою email tracking дізнаюся, чи відкривають повідомлення адресат. Ми не стоїмо на місці. Якщо токен не продасться — нічого страшного. Знайдемо гроші деінде. NFT не головний наш інструмент — скоріш допоміжний.
Ба більше, ми поставили стартовий цінник у п’ять ефірів, що періодично коливається від 10 до 15 тисяч доларів. 15% — комісія майданчику, 10-15% втратимо на виводі коштів, також в мене є фінансові обв’язки перед командою, що працювала над проєктом безплатно. У фіналі залишиться зовсім мало грошей. До прикладу, зараз ми шукаємо інвестиції у розмірі 100 тисяч доларів, а NFT допоможе отримати десь 3-4 тисячі. Цього вистачить на оплату перших юридичних послуг або хостингу на декілька років. Куди більше у пріоритеті інвестиції та гранти, за які ми змагаємося.
Які спеціалісти є у складі твоєї команди?
Коли я думав, розробляти застосунок чи ні, чарівний копняк мені дав одвічний партнер — Саша Солоников — Chief Product Officer (CPO) нашого стартапу. Я CEO проєкту. Нещодавно до нас приєднався класний технічний розробник Деніс Гайдамака.
Також є чотири едвайзери, які допомогають порадами та тимчасовими включеннями до процесу. Серед них двоє технічних спеціалістів та двоє лікарів. Перший лікар — наш стратегічний партнер у штатах, що має посприяти B2B-продажам місцевим клінікам та страховим компаніям, а друга — українська ендокринологиня, яка завжди знає, що відбувається у світі діабету.
У чому полягає твоя зона відповідальності?
В першу чергу — фандрейзинг. Я сприяю тому, щоб команді вистачало ресурсів для плідної роботи. Беру на себе фінансові, юридичні зобов’язання, з огляду на мою експертизу — комунікаційні також. Я менше впливаю на технічні аспекти, але допомагаю усім членам команди знаходити необхідні рішення. Зважаючи на невелику команду прямо зараз, кожен дозволяє собі залучатися до різних процесів. Усі знають, як йдуть мої справи у перемовинах з інвесторами, а я про дослідження щодо потенційних користувачів застосунку.
Якщо проєкт не буде приносити великих грошей, чи будеш продовжувати далі ним займатися?
Завжди є варіант залишитися засновником, але найняти на свою позицію можливо більш компетентну людину. Займатися лише фандрейзингом, наприклад, або взагалі не займатися нічим. Якщо стартап не буде приносити достатньо прибутку, то треба робити спроби якісних змін. Змінити частину команди, наприклад CEO. Стартап – це бізнес в умовах максимальної невизначеності. Це постійні гіпотези та їх перевірка. Завжди намагаєшся якомога дешевше та швидше їх випробувати, а якщо вони підтвердяться — здобути яку-небудь цінність, гроші.
Скільки часу ти готовий чекати до того, як стартап стане успішним? Наприклад, п’ять років готовий присвятити його становленню?
Моя особиста позиція не передбачає бажання швидких грошей. Коли ти працюєш в умовах дуже обмежених ресурсів, розвиваєш свої професійні навички у декілька разів швидше, отримуєш унікальний досвід — це не менш важливо, ніж гроші. Я навіть вважаю це більш коштовним. Практика свідчить: якщо стартап закривається — його фаундери рідко залишаються «на вулиці». Стартаперам охоче пропонують добрі посади у великих компаніях. Пропонують через той самий досвід, що вони отримують за час роботи над проєктом.
Читайте також:
В Україні стартап-спільнота прямує до рівності не лише на словах: інтерв’ю з представницею стартапу Lingart Яриною Бурбан.
Чим більше буде помилок, тим кращим ставатиме ваш продукт: представниця стартапу ICardy Оксана Севрюкова ділиться переможними рецептами.
