Питання екології щодня постає дедалі гостріше, особливо зараз, під час пандемії, коли у багатьох людей з’явився час зупинитися та замислитися на цю тему. Музика — річ, може, і нематеріальна, а от музична індустрія обходиться довкіллю недешево. Тому в ході міжнародного форуму Selector PRO 2021 організатори фестивалів і засновниця Green Team Task Force поділилися своїми ідеями та досвідом щодо того, як музична індустрія може стати свідомішою та екологічнішою.
В дискусії «Екологічна сталість музичної індустрії», яка відбулася в межах організованого British Council та Music Export Ukraine міжнародного форуму Selector PRO 2021, взяли участь:
- Фейматта Конте (Великобританія) — менеджерка з питань екологічної сталості Манчестерського міжнародного фестивалю;
- Клементін Бюнель (Великобританія) — агентка у Paradigm Talent Agency;
- Влад Яремчук (Україна) — букінг-менеджер фестивалю Atlas Weekend;
- Отабек Сулейманов (Узбекистан) — продюсер фестивалю музики, мистецтв та науки «Стихія».
Ось що вони розповіли про нинішній стан та перспективи сталого розвитку в музичній індустрії.
Фейматта Конте
Фестивалі часто є хорошою платформою для того, щоб ініціювати діалог про сталий розвиток. В той момент, коли ви опиняєтеся на місці проведення фестивалю, чи це буде Грінфілдський музичний фестиваль, чи, скажімо, арт-фестиваль у межах міста, ви відкриваєте себе новим ідеям. Ви потрапляєте у місце, де ви можете легко говорити з іншими про те, яким чином ви б хотіли змінити світ.
За останні 5-10 років у Великобританії відбулися суттєві зрушення в напрямку досягнення екологічної сталості в мистецтвах.
Зокрема, мені відомо, що цілий ряд британських фестивалів заборонив використання одноразових пластикових пляшок. Такою є політика Ґластонберського фестивалю та інших великих фестивалів, оскільки це — дуже помітний крок і він дозволяє здобути чималу підтримку з боку аудиторії.
Опитування показали, що приблизно 83% відвідувачів очікують від фестивалів якихось заходів для захисту довкілля.
Одна із речей, на яку ми почали звертати увагу, проводячи Манчестерський міжнародний фестиваль, це — матеріали, що йдуть на зведення сцен та облаштування території, і те, що ми з ними робимо після фестивалю. Зараз ми вже не можемо просто взяти і викинути все на звалище.
І, до речі, під час фестивалів не завадило б організувати компостування. Це одразу вирішило б проблему харчових відходів і дозволило б просувати використання біорозкладних тарілок, стаканчиків тощо.
Отабек Сулейманов
Я родом з країни, яка зіткнулася з, мабуть, однією з найбільших природних катастроф на Євразійському континенті. За останні 30 років Аральське море щезло, а це привело за собою піщані бурі та сольові шторми. В іншій країні цю місцевість вже оголосили б непридатною для проживання і евакуювали людей.
Впродовж десятиліть ця проблема взагалі не вирішувалася. Якісь зрушення почалися лише років 4-5 назад, коли у нас змінився уряд.
Проблема зміни клімату, як ми не припиняємо наголошувати і під час нашого фестивалю, і взагалі всюди, де нас можуть почути, полягає ще й в тому, що ситуація змінюється дуже повільно. Це — не вулкан і не землетрус. Це — не те, розвиток чого можна побачити моментально. Зміна довкілля та його наслідки — процес настільки повільний, що потрібно бути дуже уважними і дуже відповідальними, щоб вчасно це помітити.
Саме такою і намагається бути наша команда організаторів фестивалю «Стихія». Сам фестиваль — некомерційний захід. Ми не продаємо квитки. Це — відкритий простір, розташований в одному з найвіддаленіших куточків світу. Дістатися туди непросто, і подорож на дно висохлого Аральського моря є справжнім досягненням для діджеїв та рейверів.
Привертаючи увагу до цього місця, ми завжди пояснюємо, що ми збираємося тут, щоб нагадати людям про те, що відбувається. Що прямо зараз ми стоїмо там, де ще не так давно було море.
Ми не ставимо собі за мету стати популярними. У цьому важкодосяжному місці збираються не для того, щоб порозважатися, а для того, щоб знайти розуміння та долучитися до спільної місії. Ось чому цей фестиваль став чимось більшим, ніж просто музичний захід, і зараз включає в себе дослідницькі проєкти та форуми для обміну досвідом.
«Зелені» ініціативи
Цього року ми плануємо дещо особливе. У нас росте ендемічне деревце, яке їдять верблюди і яке є однією з небагатьох рослин, здатних вижити в цій пустельній місцевості. Його насіння дуже маленьке, тому ми спільно з одним місцевим виробником паперового посуду збираємося помістити насінини в тарілки та стаканчики. Ми заохочуватимемо людей жбурляти в пустелю якомога більше такого паперового посуду. А потім, коли пройде дощ, папір згниє, а насіння проросте.
Ми також заснували фонд під назвою «6 мільярдів дерев». Приблизно стільки дерев потрібно, щоб вкрити 4 мільйони гектарів пустелі, яка залишилася після Аральського моря. Щоразу, коли ми проводимо фестиваль, цим ми і займаємося. Діджеї та відвідувачі фестивалю саджають дерева. Є лише кілька видів дерев, які можуть тут рости. Тож ми даємо кожному рослину, лопату і кажемо «посадіть, де захочете». Таким чином ми показуємо, що є дуже небагато речей, які здатні допомогти цьому регіону. Дерева — одна з них.
Влад Яремчук
На наш фестиваль покладається особлива відповідальність, оскільки це — найбільший музичний фестиваль в Україні. В 2019 році його відвідали понад півмільйона людей. Це дає нам шанс звернутися до широкого загалу, особливо у перший день, коли вхід на фестиваль вільний. Аудиторія на фестивалі збирається дуже різноманітна, тому що це — щось на кшталт національного свята. І ми намагаємося перетворити наш фестиваль на просвітницький інструмент, щоб у такий спосіб звернутися до всіх цих людей.
У нас є велика команда ековолонтерів. Ми читаємо лекції, де кожен може отримати відповідь на свої питання. Ми застаємо людей зненацька на фестивалі, пояснюємо їм, як сортувати відходи, і загалом намагаємося вигадати якомога цікавіші активності, щоб, беручи в них участь, кожен міг стати частиною спільноти. Щоб людина не відчувала себе сам на сам із екологічною відповідальністю, мовляв, «ось я сортую сміття, я — молодець», а долучалася до командної діяльності.
У 2019 році ми також почали після фестивалю сортувати відходи та відправляти їх у вторинну переробку.
Головне — співпраця
Ми раді тому, що маємо хороших союзників в особі громадських організацій. Якісь із них займаються екологією, якісь — допомогою людям з інвалідністю. Це трохи схоже на квест, коли ви обходите ці організації і в кожної чомусь вчитеся. Наприклад, як пересуватися за допомогою інвалідного візка, щоб поставити себе на місце людини, якій доводиться ним послуговуватися. Після такого одразу краще починаєш розуміти, як живеться цим людям і як їм можна було б допомогти.
В 2022 році ми сподіваємося зробити одну зі сцен фестивалю абсолютно екологічною, а потім поступово й інші сцени переоблаштувати у такий спосіб.
Ми почали обирати амбасадорів фестивалю, налагоджуючи тривалішу співпрацю з українськими митцями. Їх вплив як лідерів думок теж допомагає нам звернутися до аудиторії, оскільки коли говорять улюблені музиканти, до них дослухаються.
Те саме стосується і брендів. Ми завдячуємо їм масштабами свого фестивалю і, в свою чергу, вчимо робити взаємодію з брендом цікавішою, такою, яку люди запам’ятають. Просто втулити всюди назву бренда та й усе — цього недостатньо. Ми подаємо брендам ідеї для цікавих активностей, а якщо ці активності пов’язані з екологією — це взагалі чудово.
Клементін Бюнель
Перед нашою агенцією стоять два головних завдання. Перше — навести лад у себе, тобто пересвідчитися, що всі співробітники та музиканти дійсно підтримують ідеї сталого розвитку, а це — не просто від кавоварки відмовитись.
Коли ми заснували Green Team Task Force, ми регулярно запрошували до нас різноманітних експертів, щоб ті поділилися із нами своїм досвідом та знаннями про те, що собою являє сталий розвиток.
Працюючи в музичній індустрії, варто піднімати такі питання як екологічна їжа, екологічні матеріали, вплив транспорту на довкілля тощо. Ми, агенти музикантів, мусимо чимало подорожувати, і багато хто вважає цілком нормальним авіапереліт, щоб потрапити на концерт, і авіапереліт після нього, щоб на наступний день повернутися назад. Але чи замислюється хто, скільки шкоди завдають такі перельоти?
Друге велике завдання полягає в тому, щоб створити так званий «зелений кодекс» (Green Rider), якого дотримуватимуться як митці, так і фестивалі. Ми хочемо, щоб із часом у нас з’явився такий документ, який матиме законну силу. Нам потрібен єдиний консолідований «зелений кодекс», який буде доступний усім і який фестивалі та експоцентри зможуть виконувати незалежно від того, де відбувається той чи інший захід. Зрештою, сільське господарство та енергетика в кожній країні різні. Тобто ми шукаємо формат, який буде здатен подолати кордони.
