Проєкт під назвою Living Room — це не лише серія фотографій. Він також містить елементи перформансу і базується на соціальних дослідженнях авторки. У проєкті німецька фотографиня Яна Софія Нолле (Jana Sophia Nolle) відтворила тимчасові домівки безпритульних посеред розкішних віталень заможних жителів Сан-Франциско.
Коли мисткиня вперше відвідала Сан-Франциско кілька років тому, вона, як і багато інших людей, була вражена разючим контрастом між багатими та бідними в цьому місті. Спираючись на свою освіту в сфері політології та антропології, Нолле розпочала своє соціальне дослідження, спілкуючись із безпритульними та документуючи реалії їхнього життя. Зокрема їхні імпровізовані прихистки. Підсумком цього дослідження став проєкт Living Room, реалізований впродовж 2017–2019 років.
Як пояснила Нолле: «Всі ті різноманітні способи, до яких вдаються безпритульні, щоб вижити на вулицях Сан-Франциско, були для мене водночас цікавими та шокуючими. Я була шокована кількістю безпритульних, але водночас вражена їхнім імпровізованим житлом. Вражена тим, як люди без даху над головою створюють своєрідні тимчасові прихистки на тротуарі, використовуючи найрізноманітніші підручні матеріали».
Соціальне дослідження
Фотографиня провела чимало часу, спілкуючись із спільнотами безпритульних, фотографуючи їхні укриття, їхнє повсякденне життя і збираючи рукописні записки, листи, оповіді тощо, які їй залишали ці люди. Цей аспект проєкту пов’язаний з тим, що безпритульні люди часто відчувають себе невидимими. Тому її «індекс рукописних пам’яток» був покликаний привернути увагу до того, що суспільством часто ігнорується, і додати контексту до її арт-проєкту.
На цьому ранньому етапі дослідження у фотографині і виникла ідея відтворити домівки безпритульних у розкішних вітальнях.
«Центральним питанням для мене було те, як можна передати контраст між багатими та бідними за допомогою фотографії, скульптури та перформансу», — розповіла вона.
Усвідомлюючи все це, перегляд фотографій з серії Living Room перетворюється на дещо некомфортне заняття. Шокуючий контраст двох світів є абсолютним.
Сама авторка пояснює цю серію фото як своєрідну типологію, за якою можна класифікувати домівки безпритульних. У такий спосіб вона спробувала торкнутися таких тем як соціополітичні зміни, нестача житла, соціальне виключення та джентрифікація — явища, які є актуальними і за межами Сан-Франциско.
У 2020 році Нолле планує провести в Берліні та Парижі аналогічні дослідження, присвячені безпритульним у великих містах. Зокрема, вона задається такими питаннями:
- Чим відрізняється бідність та заможність у Європі та США?
- Що є характерним для домівок європейської фінансової еліти?
- Як відрізняється структура тимчасових прихистків безпритульних і які матеріали йдуть на їхнє спорудження?
- Як відрізняються їхні потреби?
- У чому тут полягають контрасти та схожість?