До вашої уваги — друга частина статті Вікторії Кулікової про те, як відомі українські митці проводили час на карантині. У другій частині — ще декілька прикладів того, як для справжнього митця вимушена ізоляція перетворилась на нові творчі можливості.
Олексій Золотарьов
Впродовж пандемії митець не тільки більше працює, він навіть перебрався разом із сім’єю у майстерню. Маючи амбітні плани на виставковий рік, розробляє декілька проєктів водночас, хоча події наразі відтерміновано. Всі життєві корективи стали у нагоді, скульптор шкодує лише про те, що насправді вільного часу поменшало — він тільки-но завершив роботу для публічного простору.
Художник бадьоро радить не піддаватися загальній паніці та приділяти більше уваги зміцненню імунітету, вести здоровий та активний спосіб життя. Олексій розмірковує оптимістично, тому доречно зауважує, що людство взагалі співіснує з величезною кількістю вірусів та бактерій. Він очікує на відкриття кордонів, адже любить подорожувати. А поки що із задоволенням займається фотографією та збирає колекцію вінілових дисків — карантин ще й вдалий час для «полювання» на рідкісні платівки.
«Поки масштабні проєкти йдуть в онлайн, на часі становлення персоналізованих художніх задумів. Впевнений, що митці почнуть брати активну участь в організації власних планів. Гадаю, що сталі стосунки (між діячами культури, мистецтва) продовжуватимуть розвиватися незалежно від ситуації. Варто очікувати на появу нових професіональних кадрів – у реальності!»
Степан Рябченко
За період карантину Степан Рябченко, для якого віртуальний простір вже давно звичний, зробив першу в Україні міжнародну колективну онлайн-виставку сучасного мистецтва «Strange Time». Це кураторський дебют Степана в межах творчого об’єднання «Арт Лабораторія» у співпраці з Національним центром «Український Дім». У проєкті відомі митці різних поколінь, що працюють у різних медіа та жанрах, досліджують час і пропонують власну оцінку й сприйняття актуальних світових подій.
Проект створено за принципом живого організму, що постійно розвивається. На даний момент у проекті представлені роботи 45 художників з усього світу, в тому числі комп’ютерні віруси Степана Рябченка та його нова робота «Мисливець», завдяки якій і народилася ідея створити та запустити «Дивний час», — зануритися в нього можливо на офіційному сайті.
«Strange Time — мій дебютний кураторський проєкт, який я запустив в межах творчого об’єднання “Арт Лабораторія”. Одне з ключових завдань об’єднання — створити глобальну платформу для проведення масштабних арт-проєктів та об’єднати художників і представників творчих професій із різних країн та різних континентів», — коментує куратор.
“Що стосується сьогоднішньої ситуації, я вважаю, що прийшов час задуматися що і для чого ми робимо, час заглянути вглиб себе і повернути світло в мистецтво і як наслідок в наше життя”.
Анатолій Криволап
Художник працює у звичному режимі, проживаючи у заміському будинку. Заразом триває монтаж вже виконаних розписів у церкві Покрова Пресвятої Богородиці у селі Липівка Київської області. Робота відбувається під пильним наглядом майстра, час від часу Криволап особисто навідується коригувати основні процеси, або робить це онлайн. До речі, частина розписів була презентована для перегляду минулого року в галереї мистецтв «Лавра» на виставці «Українська ідентифікація».
У розмові митець зазначає, що не відчуває особливого дискомфорту; є тривога за близьких, які проживають у Києві та за кордоном, але телефонний зв’язок допомагає залишатись на зв’язку.
«Чи надто змінився зараз увесь світ? Важко щось передбачити, особливо в годину неспокою. Час покаже».
Назар Білик
На відміну від живописця або графіка, діяльність скульптора постійно обтяжена виробництвом. За словами митця, він радше почуває себе прорабом, аніж художником. Така ізоляція повернула Назара до роботи над великою серією робіт «Контрформи», що якраз торкається взаємодії людини з мінливим середовищем.
Загальна істерія блокувала роботу скульптора на початку, але вже через тиждень ізоляція перетворилось на буденність. Митець зізнається, що радіє можливості побути в тиші. Його ритм життя майже не порушено. Дім — майстерня — дім, але змінилися обставини, що дало змогу відчути себе пустельником у місті.
«Я живу та працюю на Подолі, який на час карантину почав нагадувати самотню діброву. Посадив велику сосну та ялівець коло майстерні, прибираю траву на території — намагаюсь створити ділянку справжнього лісу у межах великого міста».
Василь Цаголов
Ізоляція для автора розпочалась набагато раніше, ніж ми почули офіційну заяву МОЗ України. Впродовж років митець працює над проєктом «Художник та Модель» та продовжує іронічно-абсурдний цикл «Українські X-files». За словами Василя, ці серії далекі від соціально-значущих аспектів, тож він із задоволенням поринув у власну професію. Таким чином, усамітнення несамохіть виявилося не лише фізичним, а й тематичним.
Якщо діяльність майстра не зазнала особливих змін, то на хвилі останніх подій у Цаголова з’явилися нові міркування щодо загальносвітової ситуації. Він каже, що переживання суспільства безумовно впливають на особисте сприйняття. Сподівається, що настрій громади зміниться на позитивний.
«Ми й раніше були самі по собі. Ми — тобто художнє ком’юніті. Проте деякі митці охоплюють перформанс, акції або іншї партисипаторні практики. А займатися живописом можна будь-де, хоч в селі, хоч на Марсі».
Матеріал створено за підтримки Abramovych.Art.
Українські митці на карантині — частина перша за посиланням.
Ілюстрація в заголовку: Анатолій Криволап, «Хата»
