Більшість варіацій дизайну гральних карт, які ви тут побачите, досі ще не оцифровувались.
Поява гральних карт
Існує чимало доказів того, що перші гральні карти з’явились у 12 столітті в Китаї. Їх попередниками можна назвати стрічки з промасленого паперу, які використовувалися для гри у Кореї. Перші китайські карти також досить видовжені, але вони вже більше схожі на карти. Використовували їх у той час переважно для гри в маджонг.
Китайські гральні карти мали позначки, які дозволяли об’єднати їх у кілька груп. І ось ці групи з часом, коли гральні карти з Китаю потрапили до Європи, поступово перетворилися на масті, які часто символізували різні прошарки суспільства (принаймні у Італії, Іспанії та Франції).
У Європі перші гральні карти з’явилися десь у 14 столітті. А найстаріші гральні колоди історики знайшли у Франції. І саме у Франції гральні карти набули приблизно того вигляду, який вони мають зараз.
Хоча сучасні гральні карти мають досить стандартний вигляд, їх історія містить багато прикладів незвичайного дизайну, що вирізнявся майстерністю та вишуканістю. Слід зазначити, що ігри не були єдиним призначенням гральних карт — їх використовували також для розваг, вшанування пам’яті і навіть як навчальні посібники.
Розвиток дизайну гральних карт
У 14 столітті гральні карти почали з’являтися у різних країнах континентальної Європи. І різноманітні варіації розміру колоди, та видів карт, що до неї входять, починають формуватися вже тоді. Втім, кожна колода гральних карт все ж мала деякі спільні елементи.
У Франції типова колода карт містила номерні карти, 4 фігурні карти, а також 22 карти Таро.
Фігурні (або придворні) карти являли собою різні версії королів, королев та їх слуг. У Німеччині особливим статусом була наділена двійка, яка мала найбільшу вагу в колоді.
Справа: французький дизайн придворних карт (дама та валет), скопійований німецьким художником у 1769 році.
В 15 столітті почали формуватися масті гральних карт, які у багатьох країнах були свої. Наприклад, в Італії мечі символізували дворянство, чаші – Церкву, монети – городян, а палиці – селян.
Аналогічні масті гральних карт були в Іспанії.
В німецьких гральних колодах масті були іншими: чирви, дзвінки, листки та жолуді. З Німеччини такі колоди перекочували до країн Центральної та Східної Європи, від Швейцарії до Росії.
Справа: російська колода карт з мастями на німецький лад.
У Франції масті називалися «coeurs», «piques», «trèfles» та «carreaux», тобто «чирви», «піки», «трефи» та «бубни». Саме ці позначення і набули зрештою найбільшого поширення.
Цей стиль був завезений з Франції до Англії у 17 столітті. А звідти разом із впливом Британської імперії він поширився як у Старому, так і в Новому світі.
Експансія
Гральні карти потрапили до Америки разом з європейськими колоністами. З кожної країни — свої. Історичні знахідки підтверджують, що іспанські гральні карти дісталися у Новий світ першими, але данські та англійські від них не набагато відстали.
У 1757 році в Америці заснували першу компанію з виробництва гральних карт — Ford Playing Card Manufactory. Американські гральні карти запозичили французьку класифікацію мастей, а з часом зробили популярними такі дизайнерські рішення, як заокруглені кутики та сатинова текстура.
Наш час
Але, мабуть, найбільшим нововведенням американських друкарів стали джокери. Ці карти були створені в часи Громадянської війни в США для гри в Юкер (Euchre). І в наш час типова гральна колода, відома в усьому світі, складається з 52 карт, розподілених на 4 масті на французький манер, плюс два джокери.
