Даніель Медейруш, викладач університету Потігуар, Бразилія, за сумісництвом — інтерн департаменту Business Development digital-центричної агенції DIEVO (входить до рекламно-комунікаційного холдингу Nostra Communications Group). Як так вийшло? Даніель бере участь у міжнародній програмі Global Entrepreneur від AIESEC.
Розпитали, чому він обрав Україну і що побачив в її digital-агенції.
— Отже, ваші враження від агенції DIEVO та рекламно-комунікаційного холдингу Nostra Communications Group?
— Це вражаюче, справді. Я намагався щодня вчитися новому в кожного члена команди. А ще багато роздумував, і тепер, здається, краще розумію зсередини, як працює бізнес агенції.
— Business Development департамент — як пройшов обмін досвідом? Що привнесли ви і які технології DIEVO взяли до власної практики?
— Я розробив пропозицію щодо аутсорсингу послуг на іспаномовний ринок. Для цього я дослідив, які є потреби в рекламодавців та агенцій різних іспаномовних країн та які послуги їм може запропонувати DIEVO.
Знаєте, є одна річ, яка привернула мою увагу, — це сильна орієнтованість DIEVO на результат. І це проявляється навіть на рівні вмотивованості людей. Вони кожного дня діляться один з одним практичними кейсами та корисними інструментами, святкують спільні перемоги. Це має велике значення! Розповідатиму про це своїм студентам у Бразилії.
— Які чинники роботи на міжнародному ринку ви вважаєте ключовими, щоб медіаагенція стала успішною в міжнародному масштабі?
— У світі, що постійно змінюється, з інноваційними розробками на кшталт штучного інтелекту, big data, роботів та соціальних мереж, для агенцій виникає головний виклик — бути в курсі цих перетворень, стежити за новими можливостями технологій.
Другий виклик — вміти розвивати навички, потрібні саме вашій команді (наприклад, креативність).
І нарешті, третій виклик — зберегти конкурентоспроможною бізнес-модель.
— Чому ви обрали нашу країну для свого досвіду у програмі Global Entrepreneur?
— Я вибрав Україну, щоб вийти за межі зони комфорту, зіткнутися з більшими викликами, наприклад, зовсім незнайома мова, культура.
— Які ще варіанти країн були на вибір?
— Я міг обрати ще Чилі чи Австрію. Чилі я вже знаю, а Австрія є більш економічно та політично стабільною країною, там би я точно не навчився стільком речам, як в Україні. А Київ мені здається містом, де відбувається культурне та економічне піднесення, таке собі “кипіння”, саме цього і я шукав.
Головне, чого я тут навчився — спілкуватися з людьми з відмінними від звичних мені культурних стандартів. Ще я усвідомив, що справжнє розуміння країни можна отримати лише тоді, коли деякий час поживеш у ній. Сьогодні я знаю, якою є насправді Україна.
— Ви викладаєте в університеті, я навіть відчуваю цю академічність, спілкуючись з вами. Наскільки поширеною є практика роботи викладачів у бізнес-секторі?
— Так, у Бразилії я працюю викладачем і координатором Центру вдосконалення підприємництва. У цьому сенсі в нашому університеті прийнято наймати викладачів, які мають міцний зв’язок із ринком. До того, я член Міжнародного молодіжного фонду, маю досвід роботи в галузі людських ресурсів, підприємництва та інноваційних проектів для середніх і великих компаній. У магістратурі я вивчав застосування прийомів креативності для створення організаційних, продуктових і технологічних інновацій з фокусом на “робочі місця”, для того, щоб стимулювати високу продуктивність роботи.
— Застосування прийомів креативності — звучить інтригуюче. Деякі люди вважають, що творчість некерована як процес і залежить від натхнення. Як ви вважаєте? І як ці прийоми впливають на якість креативного продукту?
— Я досліджував креативність і виявив, що вона не залежить лише від натхнення. Це вміння, яке можна засвоїти за допомогою відносно простих вправ і стимулювати потім. Тобто, щоб “увімкнути” креативність, нам потрібні зовнішні та внутрішні фактори, я називаю це синергетичним принципом. Зовнішні — це всі фактори, пов’язані з середовищем, в якому працюють люди. Чи має це середовище вільний простір обміну ідеями? Чи моделі управління передбачають постійний зворотній зв’язок і довіру? Внутрішні фактори пов’язані з такими елементами, як особистість, моделі мислення та різні сфери знань. Бувають люди більш “аналітичні” та більш “творчі”.
Важко сказати, чи ці прийоми роблять креатив сильнішим чи слабшим. Вони просто допомагають генерувати більший потік інноваційних ідей. А чи будуть ідеї життєздатними, залежить не лише від креативності, але й від управління цим процесом. Наприклад, у дизайн-мисленні ідеї, згенеровані на ранніх стадіях, проходять жорстку перевірку кінцевими користувачами ще до створення прототипу. Тут велика проблема полягає в тому, що люди хочуть, щоб гарні ідеї народжувалися готовими, але це неможливо.
Можна помітити з історії, що занадто прогресивні ідеї завжди сприймаються негативно, бо люди просто не готові до змін, які вони несуть. Згадаємо про Ейнштейна: коли він запропонував теорію відносності, його назвали божевільним. Наша перша реакція завжди — говорити, що з цього нічого не вийде. Тому підтвердження та пошук аргументів для застосування ідей у реальному світі є вирішальним.
— Ви багато подорожуєте? Чого вас навчили подорожі?
— Не так багато, як мої нові колеги з DIEVO та Nostra Communications Group, але я вже відвідав Чилі, Уругвай, Аргентину, Німеччину, Францію, Бельгію, Польщу та Україну.
Моє найбільше відкриття з цих поїздок — хоча існують глибокі культурні відмінності, люди та суспільства набагато більше схожі між собою, ніж ми думаємо.
Питання ставила Яна Малакова
