На конкурсі телефестивалю «Серце Європи» у Варшаві фільм команди UA: КУЛЬТУРА «Майдан. Шість літер нашої свободи» посів друге місце у категорії «Документальний фільм».
Авторки проєкту — Анна Єресько й Олена Зашко.
«Ми (я і моя співавторка Олена Зашко) добре розуміємо, що нагорода нашому фільму “Майдан. Шість літер нашої свободи” — не стільки нам і нашій роботі, скільки темі, історії й нашим героям. Можна сказати, що Майдан вчергове переміг, ми щиро тішимося з того. Знову», — поділилася Анна Єресько.
Стрічка «Майдан. Шість літер нашої свободи» складається з шести глав. Кожна літера зі слова «майдан» є назвою глави, яка символізує тему, дотичну до подій Революції гідності, спогади, якими діляться герої фільму. Героями стрічки стали: мати загиблого на Майдані Романа Гурика, координаторка «Євромайдан-SOS» Олександра Матвійчук, стрімер Майдану Андрій Дубчак, представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в Рівненській області Андрій Преподобний і митець Олексій Сай.
Найскладніше на зйомках, за словами авторок, було знайти не героїв, а підхід до них. Команда проєкту днями ставила собі запитання, щоб підійти до інтерв’ювання не просто професійно, а з великою емпатією, розумінням, повагою до доль людей.
«Як почувається Ірина Гурик, мама вбитого на Інститутській 19-річного Ромчика, коли наприкінці лютого про неї та її загиблу дитину раптом згадують українські ЗМІ? Ми готувалися до першої телефонної розмови з нею кілька днів. Щастя, що Ірина виявилася такою світлою, щирою та хорошою. Або ж що собі думає колишній міліціонер Андрій Преподобний, коли йому пропонують на камеру розказати, що він стояв з “іншого боку”, — із силовиками, з ВВ, з “Беркутом”? Чи художник Льоша Сай, який в принципі не дуже любить говорити на важкі теми? Або ж Олександра Матвійчук, яка дала сто інтерв’ю про Майдан (ми всі передивилися), і щоразу не могла стримати сліз? Або ж Андрій Дубчак, який вже після семи років постійних репортерських відряджень на лінію фронту на Донбасі все одно з жахом згадує перші мертві тіла, які побачив біля метро “Хрещатик” 18 лютого?», — поділилася Анна.
Режисерки згадують, як починали роботу над проєктом, зіставляючи з минулим досвідом у документалістиці.
«Майже всі наші фільми “Бабусю, розкажи про Голодомор”, “Велосипед “Україна””, “Непоганий рік”, “По частинках” робилися під визначні дати, і з цього завжди випливала велика творча проблема: як вчергове про щось розказувати? З Майданом — взагалі катастрофа: знімаючи щось на цю тему, ти мусиш ходити по тонкому льоду замерзлого болю, між пафосом — Сциллою, і спекуляцією — Харибдою. Немає сенсу братися за тему Майдану, якщо тобі нема що сказати про нього людям. А що нового можна сказати людям про Майдан через сім років, коли вже стільки сказано, знято і написано? Це або апдейт інформації про хід розслідування розстрілів, або історії людей, життя яких змінив Майдан. Апдейту, на жаль, нема. Ми обрали друге, бо людинознавство — наша пристрасть», — розповіла Анна.
«Серце Європи» — міжнародний телевізійний фестиваль, започаткований цього року, що відбувся у Варшаві. Головна мета фестивалю — сприяти популяризації та поширенню якісного телевізійного контенту, підтримати розвиток самобутності кожного регіону та сприяти розвитку суспільних мовників Центрально-Східної Європи.
Читайте також:
Музей SCAD: 10-річчя дивовижних виставок
Улюблені художники Ван Гога: як вони вплинули на його власну творчість
