Режисерка вистави «Я є Я, де Я є» Тетяна Тізенберг розповідає про створення якісного дитячого культурного продукту, підтримку УКФ та поради в роботі з юними акторами.
Розкажіть про унікальну танцювальну виставу для дітей «Я є Я, де Я є».
Танцювальна вистава «Я є Я, де Я є» створювалась дітьми і для дітей. Як це стало можливим? Я розробила проєкт, щоби дати можливість юним танцівникам побачити, відчути і спробувати на власному досвіді цілісний процес створення сучасної танцювальної вистави.
Сьогодні в Україні майже півмільйона дітей займаються різними видами танцю. Дуже мала кількість із них мають можливість отримати повноцінний сценічний досвід, а тим більше — досвід співтворця вистави. Максимум, на що може розраховувати талановита дитина, захоплена танцем, — це довга кропітка робота упродовж декількох місяців над двох-п‘яти хвилинним номером, а потім його показ на конкурсі чи фестивалі, у конвеєрному режимі, без повноцінної підготовки на сценічному майданчику.
Наш проєкт, який отримав підтримку Українського культурного фонду, містить три етапи підготовки дітей до виходу на сцену у виставі:
1 етап — міждисциплінарна освітня резиденція «ТУТ», що відбувалась у липні в просторі Rizoma international residency. Ми оголосили відкритий конкурс і на нього відгукнулись 36 дітей-танцівників віком 11–14 років. Працюючи з 14-ма викладачами-професіоналами, вони отримали знання і здобули навички з різних мистецьких дисциплін: світлографії, сценографії, музики, креативного мислення. Багато дізналися з історії танцю, техніки, композиції тощо.
2 етап — творча резиденція «Я є Я», що відбулась у просторі школи танцю TOTEM.
До неї долучилася половина учасників попереднього етапу — 18 дітей. Вони стали співтворцями вистави й застосовували набуті знання та вміння. Ми поєднали потенціал нестримної дитячої фантазії з досвідом професіоналів різних мистецьких галузей. Протягом 4-х тижнів ми разом створили виставу, для якої була розроблена сценографія, створені костюми, написана музика. Так, термін короткий, шлях насичений, але ми впорались.
3 етап — показ вистави «Я є Я, де Я є». Прем’єра відбулась 19 вересня в Київському національному академічному Молодому театрі. А потім наша команда вирушила в невеличкий гастрольний тур.
25 вересня ми показали спектакль у Кривому Розі, 9 жовтня на нас чекає Рівне. Відразу після вистави ми проводимо артист-ток, даючи юним артистам і їхнім першим глядачам навчитися спілкуванню одне з одним. Також ми проводимо семінари для місцевих танцювальних колективів, аби надихнути їх нашим досвідом, показати, що можна власноруч змінювати усталений підхід до творчої освіти. Повноцінна участь дітей у цьому процесі — надзвичайно важлива.
Як створювалася вистава, авторська музика? Хто надихнув?
На ідею самоусвідомлення крізь призму своїх бажань мене надихнула всім відома казка «Семибарвна квітка» Валентина Катаєва. Але від її сюжету в нашій виставі майже нічого не залишилось: наші діти-персонажі беруть участь у магічній Грі, яка у 5-ти геймах пропонує різні обставини й обіцяє виконати в кінці будь-яке бажання переможця. Нашим прагненням було, аби через побачене на сцені підлітки-глядачі також почали замислюватися над власними бажаннями і своїм шляхом до їхньої реалізації. Сценічний простір створив відомий український сценограф Богдан Поліщук, дизайн відео — медіа-художниця Світлана Житня, професійну роботу зі світлом разом із дітьми провів Євген Копйов, авторську музику написав саунд-дизайнер Іван Гаркуша. Задачею композитора було заговорити «мовою», зрозумілою підліткам, щоби музика відгукувалася молоді. І, звичайно, постановча робота. Її здійснили троє відомих в Україні та за її межами хореографки: Кристина Шишкарьова, Ірина Плотнікова, Дана Сарман.
Яка головна мета вистави?
Насправді їх дві:
Перша мета — творча. Ми хотіли створити якісний український дитячий культурний продукт. Ми прагнули за допомогою сучасного танцю говорити з юними глядачами мовою, яка їм зрозуміла і якої вони гідні. Говорити про те, що їм справді цікаво. Коли як не в дитинстві ми дійсно захоплені різноманітними бажаннями! На наших виставах ми побачили дітей від 4-х і до 18-ти років. Під час артист-токів говорили діти різного віку, і завжди ці відгуки нас надихали. Бо ми зрозуміли: форма та зміст, які ми обрали для вистави, дійсно важливі й потрібні одноліткам наших артистів.
Друга мета — освітня. Ми хотіли — і в нас дійсно вийшло — залучити дітей до співтворчості із дорослими професіоналами. Проєкт «Я є Я, де Я є» показав учасникам, як народжується й живе сучасна танцювальна вистава — від ідеї, написання музики, роботи над хореографією до продажу квитків та спілкування з глядачем. Мені було дуже приємно чути, як наші танцівники говорили про те, чого вони навчилися під час роботи над виставою. І це були надзвичайно різні й надзвичайно важливі відкриття — від усвідомлення того, що я злюсь, через те, що голодна, до розуміння того, що усвідомлюючи мету, можна знайти спільну мову в більшості складних дискусій. Одна з танцівниць сказала, що після такої важливої роботи вона більше не може дозволити собі витрачати години життя на «зависання» в смартфоні, що їй тепер соромно не займатися саморозвитком. І це прекрасне відкриття на будь-якому етапі життя!
Про що розповість глядачеві вистава?
Учасники Гри проходять 5 геймів і зустрічаються з випробуванням своїх бажань на справжність. Теми геймів: Ризик, Формат, Промінь, Страх і Пошук. Ми застосували широкий спектр інструментів виразності, притаманних сучасному танцю й театру. За допомогою геометрії форм та хореографії, світла, музики, відео-дизайну, через завзятість, пристрасть і талант наших танцівників, вистава говорить до глядачів про внутрішній світ підлітка — людини, яка прагне втілення свого бажання понад усе.
Виконуючи завдання Гри, учасники починають замислюватися над тим, чи було їхнє бажання дійсно ЇХНІМ, а не нав’язаним ззовні. Чи дійсно воно настільки сильне, аби заради нього чимось ризикувати або долати страхи. Хтось змінює бажання. Хтось утверджується в ньому.
Що означає назва «Я є Я, де Я є»?
Назва проєкту і вистави з‘явилася з особистого усвідомлення того, що віднайти себе та проявити свій внутрішній потенціал вкрай важливо, щоби займати в середовищі життя саме своє місце. Це, на моє переконання, первинна потреба молодої людини на шляху свого становлення й побудови якісної взаємодії з іншими.
Чому творцями та акторами-танцівниками стали діти?
По-перше, діти — це майбутнє й саме в напрямку його творення я бажаю рухатись. Я захоплююсь працею з дітьми й саме це є невід‘ємною складовою мого професійного натхнення й життєвих пріоритетів. Мені цікаво, з чим саме прийшло нове покоління.
По-друге, проєкт «Я є Я, де Я є» — це експеримент. А проводити експерименти з відкритими до нового дітьми — справжнє задоволення. То ж, від початку й до завершення в ньому було багато питань, відповіді на які ми шукали разом із дітьми:
- Чи здатні діти самостійно скласти цілісну картину зі знань, які отримали й чи потрібна вона їм взагалі?
- Чи перетвориться ця картина в досвід, на який можна спертися та використовувати в майбутньому?
- Наскільки якісним є цей досвід?
Крім професійних знань та умінь, наші юні артисти отримали досвід роботи в команді, відчули потенціал до творчості у високому темпі, у режимі сильного фізичного та інтелектуального навантаження, відповідальності за реалізацію власних ідей. Наш проєкт став втіленням надзвичайно дієвої освітньої практики, яку можна застосовувати всюди, — від неформальної до вищої освіти — «навчання через практику» (learning by doing). Тому ми не тільки створили культурний продукт, але й напрацювали унікальні методи роботи з дітьми в неформальній творчій освіті, які ми будемо поширювати і втілювати далі.
Найголовніші поради в роботі з юними акторами? Як налаштувати продуктивну, злагоджену роботу?
По-перше, важливо, щоби кожний із дорослих у команді був відкритим до своєї «внутрішньої дитини». Адже лише той, хто зберіг у собі дитячу відкритість до нового, фантазії та нестримні мрії, дійсно зможе знайти спільну мову із сучасними дітьми. У нашому випадку дрім-тім проєкту стала спільнота дивовижних людей, моїх друзів, колег, серед яких відома українська хореографка, засновниця Totem Dance Кристина Шишкарьова, Ярослав Кайнар, хореографки Ірина Плотнікова та Дана Сарман, викладач та продюсер Олександр Маншилін, сценограф Богдан Поліщук, художник зі світла Євген Копйов, викладачі Олександра Магера, Вікторія Єфименко, Ярослав Белинський, Ольга Микулінська та інші.
По-друге, потрібні діти, які готові до пошуку себе і відкриття власних можливостей.
По-третє, необхідний простір, де можна займатись такою роботою. Для нас таким чудовим місцем сили виступила Rizoma international residency, де є всі можливості для творчості. Ми з дітьми провели в Різомі два чудових тижні освітньої резиденції. Це стало ключовою запорукою взаєморозуміння, дружби й подальшої спільної творчості далі.
Яка нині ситуація з подібними проєктами для дітей в Україні?
На щастя, є розуміння їхньої необхідності. У кількох танцювальних колективах керівники намагаються створювати дитячі вистави й залучати учнів до співтворчості. Але масштаб нашого проєкту й увага до кожного з етапів його реалізації стали подією, безпрецедентною для України. Ми вдячні підтримці УКФ за можливість реалізовувати наші мрії.
Як обирали дітей, учасників проєкту?
Ми оголосили відкритий конкурс. До освітньої резиденції долучились 36 дітей. Більшість із них — вихованці школи танцю Totem, адже ми вже маємо довіру їхніх батьків. Це, звичайно, дуже допомогло під час усього процесу створення вистави.
Як пересічний українець може підтримувати подібні ініціативи?
Звичайно, сплачуючи податки, адже грант, який ми одержали від УКФ на реалізацію проєкту, — це кошти сумлінних платників. Але, звичайно, не тільки це. Головна підтримка — це свідомий інтерес до подібних ініціатив. Коли дорослий бере свою дитину і проводить разом час із нею, іншими людьми та мистецтвом. Виховуючи цікавість дітей у різних напрямах, ми формуємо культуру нашого суспільства. Ми допомагаємо їм жити тут і зараз — у реальності, а не віртуальній бутафорії гаджетів, у якій так часто живуть сучасні діти цілодобово. Дитина, якій цікаво, спочатку дивиться, як щось роблять інші, потім пробує творити самостійно. Юні артисти вчаться отримувати і проживати реакцію глядачів. Юні глядачі щось відкривають для себе й у собі. Так відбувається дорослішання кожного. Так твориться наше співжиття.
Які плани на майбутнє?
Ми плануємо повторити подібний досвід наступного року, враховуючи все, що відкрили, віднайшли, що зрозуміли. Тому ми відкриті до співпраці з іншими танцювальними колективами, а головне — з дітьми, що прагнуть змінити свій танець, свій колектив та середовище навколо себе. Слідкуйте за новинами на наших ресурсах у фейсбуку, інстаграмі та на сайті!
Звідки інвестиції в проєкт? Як він фінансується зараз?
У січні 2021 року ми подали наш 40-сторінковий проєкт до Українського культурного фонду і влітку отримали його підтримку. Але наш проєкт став можливим не тільки завдяки підтримці УКФ. Значну частину коштів, близько чверті бюджету, вклали батьки тих дітей-учасників. Логістичні витрати — пересування, проживання та харчування протягом двотижневої освітньої резиденції «ТУТ» у Rizoma international residency вони взяли на себе. Підтримка УКФ забезпечила оплату роботи педагогів і митців проєкту, оренду сценічних майданчиків, створення костюмів, реквізиту, декорацій, відеозйомку прем’єри, витрати на промоцію, трансфери та проживання під час гастрольного туру.
Які кроки були зроблені задля популяризації вашого проєкту?
Популяризація наших відкриттів і нашого досвіду — це важлива умова реалізації проєкту «Я є Я, де Я є». Адже ми хочемо продовжувати, поширювати наші надбання, аби дійсно крок за кроком змінювати якість творчої освіти для талановитих українських дітей.
Тож, для анонсу вистав та майстер-класів, а також поширення інформації про проєкт у всеукраїнських та регіональних ЗМІ ми залучили харківську піар-агенцію Bagels&Letters під керівництвом Тетяни Ландесман. Професійну зйомку всієї вистави, яка трохи згодом буде опублікована у форматі інтерактивної трансляції провела команда Open Theatre, яка за останні кілька років перевернула в Україні уявлення про якість і можливості відеозапису театральних і танцювальних подій. З написанням зрозумілих текстів для ЗМІ та профільних спільнот з альтернативної освіти нам допомагає професійна київська журналістка Катерина Павелко, засновниця відеостудії 4ME Production.
Прямо зараз ми працюємо над сайтом проєкту «Я є Я, де Я є», де викладемо свої здобутки, відкриття й напрацювання для тих творчих колективів, що захочуть спробувати й піти шляхом співтворчості з дітьми.
Фото: Катерини Скрагленко
Спілкувалася Катерина Леляк
Читайте також:
Легенди рекламного креативу. Говард Люк Госсаж
