Театр — не просто різновид дозвілля. Це можливість для глядача перезавантажитися, відірватися від гаджетів. Зрештою, почути тишу. Про театр і життя в ньому можна говорити вічно. Існуватиме він, певно, також вічно. Подумати лише: все рано чи пізно завершується. Окремі види мистецтва — не виключення. Але чомусь здається, що з театром цього не станеться.
З часів Стародавнього Риму люди любили спостерігати за грою інших. Сьогодні, в епоху шаленого розвитку технологій та величезної кількості розваг, люди досі із задоволенням спостерігають за акторською грою. На атмосферу півтемної зали, де промені прожекторів граються з танцюючими у повітрі пилинками, а підлога поскрипує під важкими кроками часу, зміни не впливають.
Знайомтеся: Володимир Петренко — художній керівник Дніпровського театру «Віримо!» і заслужений діяч мистецтв України. Режисер, який створює театр одночасно всередині та зовні себе. З першого погляду, схоже, ніби Володимир Петренко і засновник Відкритого Університету U, автор проєкту «Філософський Сад» Дем’ян Ом представляють два зовсім різні світи. Один створює театр, а інший приходить туди в якості глядача. Під час шостого випуску проєкту «Філософський Сад» Дем’ян та Володимир шукали відповіді на запитання: за якими емоціями люди ходять на спектаклі та різноманітні постановки? Коротко — читайте «Тези»**, а детальніше — слухайте подкаст.
Про театр
Найцікавіше полягає у тому, що постановник вистави певний час віддзеркалює текст, який вивчає. З Чеховим він може бути одним, з Островським — іншим, з Лесею Українкою — взагалі кимось третім. Це одна з особливостей, яка робить театр привабливим для глядачів.
У містах, де театральне мистецтво добре розвинене, воно зазвичай «смачне» і різноманітне. Тут режисерові дозволено просто отримувати задоволення від процесу творчості, бути художником.
Однак у місцях, де театр не набув великої популярності, трупі доводиться думати у першу чергу про глядача. Адже необхідно вже з третьої-п’ятої хвилини дійства на сцені завоювати увагу публіки. Глядач у такому театрі — головна дійова особа.
Театр, на відміну від кіно, дає можливість фізично переживати все, що відбувається на сцені. Можна, наприклад, почути, як дихає актор. Часом це робить атмосферу в залі настільки особливою, що у глядача перехоплює подих. Ми чуємо такі речі й у звичайному житті. Але ефект від них буде зовсім інший.
Дем’ян Ом
Тиша, яка панує в залі, буває різною. Це може бути зацікавлена тиша, або тиша зневіри. Найстрашнішою зброєю глядача, після виходу із зали під час спектаклю, є кашель. Шурхотіння пачок із чіпсами — взагалі щось за межами добра та зла.
Насправді, кожна людина в театрі — актор. У глядача також є своя роль, яку він добре грає. Ба більше, розуміючи свою вагомість, хоче відчувати її знову і знову.
Про мету театру
Театральне мистецтво покликане освічувати людей, впливати на них (у хорошому сенсі цього слова). Можна навіть сказати, що найпершою місією театру є просвіта. Знову ж таки, в столицях або в містах, де зали заповнені, створюються так звані лабораторії. У таких театрах популярні експерименти та імпровізації.
Коли ж простору для маневру мало, в пріоритеті — якість дійства.
Театру не потрібно змагатися з газетою, інтернетом і телевізором. Уранці в газеті, ввечері в куплеті — це не про театральне мистецтво, в усякому разі, не про драматичне. Поки готується вистава, інтерес до теми може розсіятися. Тому необхідно піднімати такі теми, інтерес до яких не згасне ніколи.
Тут ми звертаємося до філософії. Науки, згідно з якою будується дійство на сцені. Адже завдання постановника п’єси — дослідити літературний текст і виловити з нього щось те, що чіпляє за живе. А потім, за допомогою великої команди людей, передати це своєю професійною мовою — глядачеві.
На репетиціях ми дуже часто говоримо один одному: «Нехай під час вистави вийде гірше, але те, що ми зробили сьогодні, — чудово!». Може, наступного разу буде по-іншому, зате ми отримали кайф від результату.
Володимир Петренко
Про навчання
Все більше людей звертається до філософії, аби розвинути навичку мислити. Цікаво, в якій формі вона найефективніше проявляється сьогодні?
Мистецтво стає справжнім в той момент, коли митець не знаходить відповіді на свої питання ніде, крім власної творчості. Так художник малює відповіді на полотнах, письменник виписує їх на папері. Створені ними речі знаходять свою художню форму, а в сюжетах проявляється філософія.
Закономірно, що саме в такій формі вона найлегше сприймається і засвоюється суспільством.
У пошуках відповіді
Сучасність диктує свої правила. Людина знаходиться під тиском великих масивів інформації. Саме тому вона втрачає цікавість до великих текстів, а мистецтво починає сприймати крізь призму діджиталізації.
Проте, якщо людина не робить паузи, паузи рано чи пізно «зроблять»людину. Важливо вміти зупинятися, вимикати внутрішній таймер та слухати тишу. Наприклад, усамітнившись на березі моря або річки. Сьогодні це розкіш, часом навіть дивацтво.
Таку розкіш на межі з дивацтвом дарує людині мистецтво. Бо за будь-яких умов воно залишається тією точкою поза часом і простором, в якій вимикаються всі секундоміри і починає звучати вічність.
[с]
Більше про еволюцію мислення, культуру та розвиток українського мистецтва, про театр і життя в ньому слухайте в подкасті «Філософський Сад» — за цим посиланням.
Також цей текст доступний російською мовою за цим посиланням.
Усі матеріали проєкту «Філософський Сад» — лонгріди і подкасти — доступні тут.
*Партнерський матеріал
**«Тези» — це враження наших редакторів після прослуховування подкасту. Це синтез смислів, які кристалізувалися з бесіди двох людей, спроба показати смислові, сутнісні акценти. У короткому тексті. «Тези» — це не цитати, а авторські висловлювання редакторів, написані як загальне враження від розмови. «Тези» відповідають на запитання «НАВІЩО говорили?» і «ЯКИХ ТЕМ торкнулися ці люди?», подкасти — на запитання «ЩО в точності говорили?», «ЯК саме говорили?».
***Познайомитись з людьми, які працюють над проєктом, можна тут. Дякуємо за небайдужість та часткову підтримку проєкту програму «Культурна Столиця» Дніпра i програму розвитку місцевого самоврядування та висвітлення діяльності Дніпровської міської ради.
«Філософський Сад» прямо зараз отримав продовження — триває краудфандінг на англійську версію тез для публікації на європейських платформах. Ми хочемо, щоб голоси українських мислителів зазвучали на міжнародному ринку культурних і креативних індустрій.
Багато героїв «Філософського Саду» стали запрошеними тьюторами Відкритого Університету U — нових програм з філософії, дизайну, проєктного менеджменту для культурних і креативних індустрій.
