Денис Блощинський, співзасновник івент Агенції 42, фундації соціальних інновацій «З країни в Україну», з роздумами про те, як український бізнес переживає карантин і що його чекає далі.
Карантин триває понад 50 днів. Всі поради, як вийти в ZOOM, підключитися в SKYPE до групи людей чи налаштувати конференцію в HANGOUTS надані. Вузькопрофільні спеціалісти-медики-вірусологи, які перекваліфікувалися із професіоналів з виборчих технологій приміряли на себе одяг консультантів з віддаленої роботи і знову готові до ключових та надважливих порад у вашому житті! Здавалося б, що ще потрібно бізнесу для щастя? В мене є три відповіді — конструктиву, нових сенсів, впевненості у власних силах. Саме ті бізнеси, які дотримуються цих трьох ліній поведінки, сьогодні виживають попри всі обставини.
Мабуть, ця колонка має вийти дуже позитивною, веселою та конструктивною, тому що посмішок, веселощів та конструктиву в моєму бізнесі — організації івентів (тим більше, що основні наші події носили статус масових заходів) — знайти тепер важко. Ну що ж, будемо думати про майбутнє, згадувати минуле та діяти в сьогоденні!
Продуктові крамнички, заправки пального, мережі аптек, хлібопекарні, агрокомпанії, виробники антисептиків та інших товарів першої необхідності в своїй переважній більшості як існували, так і існують, переналаштувавшися на новий лад, майже не сповільнюючи темпи роботи. В деяких з цих компаній справи пішли навіть набагато краще, ніж до карантину.
Давайте назвемо їх з точки зору поточної ситуації — ситуативні везунчики.
Перукарні, крамниці техніки, кав’ярні на виніс, заклади харчування, торговці кабелями та цеглою, канцтоварами та керамікою — короче кажучи, продавці всього того, без чого ми всі можемо обійтися якийсь час, якщо сильно притисне. Але іноді, навіть ці речі чи послуги, а вірніше їх відсутність може ввести нас у крайній дискомфорт. Давайте спробуємо підшукати й цим бізнесам свою назву в цій ситуації.
Нехай їх об’єднає боксерський сленг «Ті, хто в нокдауні».
Цей термін дає цікаву палітру варіантів: рефері починає відлік у випадку, якщо «той, хто в нокдауні» впав на підлогу або торкнувся підлоги рукою, плечем, і герой процесу має піднятися до рахунку 8. Але навіть і після 8-ми рефері продовжує свій відлік до 10-ти. Також існує правило трьох нокдаунів, коли після третього нокдауну в одному раунді бій припиняється рефері та поразка автоматично присуджується людині в такий ролі. Є також флеш-нокдаун, стоячий нокдаун… Ця аналогія дуже близька до нашого життя: варіантів, що твій бізнес опиниться на грані виживання безліч, рефері постійно рахує час, а ти маєш десь знайти сили встати до рахунку 8. Або хоча б на останній цифрі 10.
Якщо продовжувати логіку далі, ми прийдемо до третьої ролі: «Ті, хто в нокауті».
Тут також є своя палітра. Тебе або виносять на носилках непритомного, або ти відповзаєш в куточок, або рефері жаліє тебе і забороняє переїжджати тебе катком наостанок. Результат один. Цей бій ти програв. І далі залишається лише два шляхи: рукавички на гвіздок та, наприклад, тренувати молодь, або готувати борщ із онуками, або готуватися до наступного бою.
Отже, давайте розберемо все по черзі, але вже на основі певних кейсів, які ми можемо бачити навколо нас. Ми поговоримо про підприємців, які своїм духом, світоглядом доводять власну ідентичність.
Ситуативні везунчики
Вони чітко знають, що лафа скоро скінчиться і карантин не буде вічним. Я би виділив й серед них дві категорії.
Перша категорія — це ті, хто не змінює свою бізнес-модель, не випускає нових продуктів, а тільки шліфує мінімальними зусиллями те, що й так працює. Вони розуміють, що наразі настав час надприбутків. І тривати він буде недовго. І за цей час вони мають акумулювати максимум прибутку, закріпитися на поточних каналах споживання, навчитися бути швидкими і реагувати на попит поточної аудиторії.
Друга категорія мислить більш широко, експериментує із процесами та дизайном продукту, шукає нові дотичні продукти. Вона намагається думати про завтрашній день, зростає в перевірених напрямках та інвестує у найближче майбутнє — благо, час та ситуація цьому сприяють.
Ті, хто в нокдауні
Тут категорій має бути набагато більше, але я все одно хочу виділити дві.
Перша — це ті, хто недооцінив суперника. І вони наче були готові прислухатися до зовнішніх чинників, наче аналізували і покращувалися, але розмір біди все ж таки перевищив їх найгірші сценарії в рази. Вони точно передивляються стратегію, зміцнюють свої організаційні структури та позбавляються від зайвих елементів, які раніше сприймалися як прикраси ресурсних карт, а тепер як зайвий декор.
Друга категорія — ті, хто переоцінив себе. Свій продукт, свою команду, свою спроможність. Їм набагато важче, вони набагато глибше зайшли в нокдаун, і рефері вже відраховує шосту, або навіть сьому цифру, а сил ще немає, де брати. Величезне тіло спожило всю енергію на непотрібні рухи, обставити вибухнули ударом в скроню. Ці бізнеси оговтуються від шоку в останню чергу, буквально на грані. Вони змінюють не тільки стратегію, вони змінюють більш глибинні принципи існування, передивляються лінійку продуктів та безжально викидають непотрібні, концентруються на найважливішому і терміново починають доробляти його та думати над новими доповненнями.
Ті, хто в нокауті
Тут категорій не буде. Ті, хто в нокауті, постають перед дуже простим вибором. Переглянути докорінно свій продукт, перезібрати бізнес-модель, іноді досить кардинально переусвідомити власну місію та відчути наново візію наступних років. У деяких випадках придумати бізнес з нуля. Взявши у новий лише свій досвід. Та, в деяких випадках, частину збереженого капіталу. В тому числі людей.
Ми як івент-агенція отримали нокаут. Причому не технічний, а стовідсотковий.
Жодного стандартного проєкту, жодних перспектив їх відновлення цього року. Після перших днів шоку від карантинних заходів ми зібралися і подивилися на свою місію: «Допомагати людям та компаніям реалізовувати їх мрії за допомогою івентів». Ми зрозуміли, що івентів у цьому світі на найближчий час не залишилося, а значить і нам тут робити нічого. Потиснули один одному руки (в рукавичках), спрямували поцілунки та обійми (віртуальні) своїм друзям-партнерам та розійшлися по домівках.
Прокинулися наступного дня і почали діяти
Спершу ми переосмислили те, що таке івенти. Навіщо вони людям? Чим ми всі були би без концертів, презентацій, виставок, форумів та корпоративів? Що таке семплінги, прес-конференції, лончі та відкриття? На які наші індивідуальні, групові та соціальні потреби відповілали ці інструменти?
Потім ми спробували розібратися із тим, а що таке мрії для нас у цих умовах? Як вони змінилися, чи не пропали взагалі? Чи є у нашому ментальному просторі час на думки про завтра? Адже мрія — це завжди про завтра, як мінімум, а іноді про далеке післязавтра…
Для наступних двох тижнів нашого існування було сформовано дві легенди, два плана дій — «Новий Світ» та «Новий Шанс». У новому шансі у нас-івенторів був шанс, що івенти після пандемії якось могли ще повернутися — змінившись до невпізанованості, трансформувавши свої зовнішні ознаки, але не суть. У «Новому Світі» ми собі уявили просто Ад Івентора. І це зовсім не про дедлайни чи дивних клієнтів. Це про відсутність івентів. Ми собі намалювали таку картинку, яка прийшлася б до смаку корою жахів Стівену Кінгу — світ, якій ніколи не збирається в тусовки, не ходить один до одного в гості й не існує тепер групами та веселими компаніями.
Ми об’єдналися в дві команди і почали нескінчені шторми, обговорення, дискусії. Ми переривали всі доступні матеріали, зв’язувалися з нашими колегами та партнерами, спілкувалися зі своїми клієнтами. І думали, думали, думали. Тут нам прийшлася до нагоди і методологія рольових структур та логіка Клієнтських Рядів, яку сформував Олександр Саврук, декан Києво-Могилянської бізнес-школи. В цьому, безумовно, нам допоміг наш досвід 9,5 років роботи з найрізноманітнішими івентами на світі — від флешмобів та кінозйомок до діджитальних та фіджитальних активацій, від внутрішніх камерних івентів до глобальних зовнішніх фестивалів. І, мабуть, одним із найпотужніших поштовхів стала школа мислення, в яку я потрапив під час серії зустрічей з провідними українськими філософами в проєкті ThincCamp.
Виокремити щось одне, що саме стало запорукою нашого результату, просто неможливо. Але факт залишається фактом. Ми перепридумали себе наново. Ми переосмислили свою діяльність та перезібрали свої продукти. У нас вийшло 11 абсолютно нових для нас продуктів, з яких 5 не мало відношення до івентів. Старт першого продукту, який ми назовні назвали онлайн-весілля, хоча, насправді, це дуже велике спрощення, відбувся приголомшливо. Понад 80 ЗМІ, блогери та лідери думок в соцмережах, уся індустрія говорила про цю подію, яка відбулася 22 квітня. Онлайн-весілля нам принесло 27 млн охоплення та досвід, який просто неможливо виміряти.
Наступним продуктом стала інтерактивна програма підтримки ресурсного стану організацій. Складна назва для ще більш складного продукту, який складається з більше ніж півтора десятків елементів, серед яких як і звичні для нас гейміфіковані платформи та онлайн-тімбілдінги, так і психологічні карти, дослідження та кол-центри ментального здоров’я — щось дуже не звичне для звичайного івент-агентства.
Майже кожного дня до нас приходить запит, ми проводимо зустрічі з людьми та компаніями, які в новому світі так само намагаються себе відшукати. У нас попереду 9 стартапів нових продуктів, неймовірна кількість роботи та гроші, як винагорода за те, що ми доброго та корисного зможемо запропонувати людям. А в нашому блозі попереду
- анонси нових продуктів від 42 та 42online;
- розповідь про те, що таке фіджитал-проєкти, як можна бути одночасно в двох світах та створювати власний;
- філософські дискусії про те, чи може онлайн замінити офлайн;
- практичний розбір інструментів керування проєктами в новий час;
- обговорення управлінських рішень в умовах невизначеності та варіативність креативу в незмінних командах.
Як там кажуть: не перемикайтеся? Ні! Перемикайтеся, читайте щось нове та цікаве, знаходьте мене у ФБ та коментуйте мої статті, думки, давайте зворотній зв’язок. Мені дуже цікава ваша думка! Бажаю вашим мріям простора!
Фото на головній: Attentie Attentie on Unsplash.
Читайте також колонку Дениса Блощинського про нові можливості для бізнесу в нових умовах.
