Фотографія — це не просто робота чи хобі. Якщо ви дійсно поринете у процес, він може змінити ваше ставлення до життя та світу найглибшими способами. Про фотоподорожі, ролі та практику, котрі змінюють життя розповідають фотографи сучасності.
Sade Fasanya: «Це безпечне місце, де я відчуваю спокій»
Є багато способів, за допомогою яких фотографія може змінити ваше життя. Для Sade Fasanya, нігерійсько-американської візуальної оповідачки з Нью-Йорка, мова йде про досягнення внутрішнього відчуття спокою. «Фотографія — це для мене форма медитації, — пояснює вона. — Це безпечне місце, де я відчуваю спокій і безмежність у створенні. Почути закриття затвору стало одним з моїх улюблених звуків».
Одна із трьох співзасновників колективу візуальних художників Souls in Focus, Sade працює у різних жанрах фотографії, включаючи кіно, портрет, вуличний та документальний стиль. «Моя робота має на меті поділитися історіями людей, закладених у їхній спільноті та культурі, — каже вона. — Багато з цих візуальних історій викликають розмови, які, я сподіваюся, можуть викликати позитивні зміни».
Фотографічна подорож Sade
Обладнання, якими користується Sade, є ключовими для успіху: «Мені подобається асортимент мого набору. Маючи як більшу, так і меншу фокусну відстань, я можу з комфортом фотографувати портрети, вуличні або пейзажі. Бонус для мене — нещодавнє занурення у кінофотографію та експерименти з різними кінокомпаніями та камерами».
Її першою камерою був Canon Rebel T5 з 50-мм об’єктивом, яким вона користувалася близько трьох років. І вона задоволена тим, як її комплект дозрів з роками.
«Зараз я фотографую за допомогою FujiFilm XT3, використовуючи 23-міліметровий об’єктив та 35-міліметровий об’єктив, — розповідає Sade. — Я також додала до свого комплекту декілька плівкових камер, серед яких 35-міліметровий Canon Snappy Lx, дзеркальна фотокамера Minolta 4000si та камера середнього формату Pentax 645N. У мене є ряд об’єктивів для плівкових камер, включаючи 55-110 мм і 28-70 мм».
З розвитком її комплекту розвивається і робота: «Протягом останніх двох років я більше працювала в портретній сфері. Коли я тільки почала знімати, я соромилася фотографувати людей віч-на-віч. Зараз я стала більш впевненою у своїх здібностях, а також посилювала емоційний інтелект, мені подобається спілкуватися з людьми, яких я фотографую, і слухати їх історії».
Ashley Abreu: «Я називаю себе пізньо-квітучою»
Інший спосіб, яким фотографія може змінити ваше життя, — це надання вам унікальної можливості передати свої думки та погляди іншим. Так сталося з Ashley Abreu, фотографинею домініканського походження, яка народилася і виросла у Нью-Йорку, спеціалізується на портретах, вуличній фотографії та операторській роботі.
«Фотографія дозволила мені висловитися так, як мені некомфортно в нетворчому світі, — пояснює вона. — Я ніколи не виріс у творчому самовираженні. Я завжди пригнічував цю сторону себе. Мені подобається називати себе late bloomer, тому що мені знадобився деякий час, щоб дізнатися, що завдяки фотографії я відчував себе впевнено вільним».
«Хто я як фотограф, це окремо від того, хто я як звичайна людина, — додає дівчина. — Деякі з нас від природи невпевнені в собі, але коли я занурююсь у свою фотографію, я — це зовсім інша людина. Я та, про кого я завжди мріяла і ким хотіла бути».
Фотографічна подорож Ashley
Подорож Ashley почалася з її першої фотокамери — Nikon D3200 зі стартером. «Я насправді випадково зламала її на другий тиждень, — згадує вона. — Після того минуло кілька років, і мені подарували Canon AE1, який я наразі маю, але не використовую».
Зараз вона використовує інший Canon AE1 (весь чорний), Mamiya C2 та Sony A7Rii. «Зростаючи, я завжди була одержима камерами TLR, зокрема, Rolleiflex, — каже вона. — Я погодилася на Mamiyaflex, коли відчула, що я творчо готова перейти від 35 мм до 120 мм. Відтоді я на гачку».
Вперше Ashley почала знімати близько шести років тому: «Все, що я коли-небудь намагалася вловити, — це те, що я бачила. Я виросла в Нью-Йорку, і хотіла, щоб усі бачили мою перспективу. Я думаю, що більшість відчуває те саме. Але через деякий час я зрозуміла, наскільки мій розум і моя творчість були потужними. Звідти я хотіла допомогти людям створювати світи, де вони справді відчували себе непереможними.
Портрет — це те місце, де я зараз перебуваю, але я хотіла б думати, що те, що я створюю, є унікальним для мене самої, а також для людини, яка стоїть перед об’єктивом. І це допомагає їм бути впевненішими в собі, коли вони побачать образи та красу, яку я можу зафіксувати. Тому що без фотографії я б не була тим, ким є сьогодні».
Michael Pacheco: «Це дозволяє мені висловлювати свої почуття так, як слова не можуть»
Для Michael Pacheco, фотографа з Брукліна, який спеціалізується на нічних зображеннях пейзажу, вуличних та документальних, фотографія змінила його взаємодію з людьми на емоційному рівні.
«Дуже часто відчуття в людському досвіді — це те, що може бути таким швидкоплинним; почуття може з’являтися і зникати так швидко, як воно сприймається, — пояснює він. — Але фотографія дозволяє нам зафіксувати відчуття моменту і зберегти його на майбутнє.
Для мене фотографія змінила моє спілкування з людьми та предметами, які нас оточують. Це допомогло мені вловити емоції, які, на мою думку, були категоризовані, і подолати розрив почуттів, які не мають перекладу англійською мовою. Як візуальний тезаурус, фотографії дозволили мені висловити свої почуття так, як слова просто не можуть».
Фотографічна подорож Michael
Michael отримав свій перший комплект в 10 років, Kodak EasyShare C330. Потім у старшій школі він придбав свій перший дзеркальний фотоапарат — Canon Rebel XS.
«Коли я дивлюсь на комплект, який я використовую сьогодні, перше, що виділяється — це підвищення якості зображення. Hasselblad X1D має великий датчик середнього формату 43,8×32,9 мм, що дозволяє значно збільшити динамічний діапазон і приголомшливий рівень деталізації, якого я ніколи не мав у своєму розпорядженні. Це дійсно показує, наскільки далеко зайшли такі цифрові фотоапарати за такий короткий проміжок часу.
Мені дуже подобається відчуття X1D, зчеплення відмінне, а з 45P камера приблизно такого ж розміру, як повно кадрова недзеркальна камера, — продовжує він. — Більший сенсор дійсно дозволяє мені розглядати тему та композицію так, як мені ніколи раніше не доводилося».
Його особистий стиль, на його думку, залишався незмінним протягом багатьох років: «Найбільша зміна у моїй роботі пов’язана з моєю тематикою. Пів року тому я вночі багато знімав під час несприятливої погоди; зараз я виявляю, що знімаю людей набагато більше. Де б не був об’єкт, я буду там, щоб його зняти; і знаючи, що моє спорядження доповнює мій фотографічний стиль, я знаю, що ніколи не пропущу ні хвилини».
Фото на головній: Gidon Wessner
Читайте також:
Грегор Сейлер: сюрреалістична краса будівель Арктики
