Проєкт «Р.І.Д.» написаний українцями для українців та всіх тих, хто хоче глибше зрозуміти історію, культуру, мову, етнологію Батьківщини. Це поєднання гри, технологій та самоусвідомлення. Як проєкт працює, що дарує кожному з нас щоденне вивчення трьох слів і як стати володарем часу, в ексклюзивному інтерв’ю порталу Creativity.ua розповідають очільниця проєкту Іванна Світляр та керівниця SMM-відділу Марина Яцкевич
Рід. Історія. Духовність
Розшифруйте акронім «Р.І.Д.». Чому саме ці принципи лежать в основі проєкту?
Це слово, що (частково) розшифровує саме себе. Перші літери взяті зі слів «Рід. Історія. Духовність».
Розуміємо, що на перший погляд формулювання хочеться закутати у вишиваний рушничок і поставити на покутті. Але, якщо дивитися об’єктивно, куди подітися без коренів, осмислення власної минувшини, внутрішньої наповненості? Якраз це і складає основу нашого руху: він є і твердим ґрунтом під ногами, і трампліном одночасно.
Також варто не забувати, що ми живемо в епоху гуглу, хештегів і соцмереж. Коротша назва = зручніший пошук. Це справді грає роль.
В чому полягає ідея, мета та місія проєкту?
Р.І.Д. — айті-лінгвістичний проєкт: мобільні програми, лекції та інтерактиви для всієї родини. Ми спрямовані на просування української мови, історії та культури цифровим шляхом і не лише.
Наша місія — мовний комфорт носіїв, а інструмент — мовна гра.
Ми дуже хочемо, аби люди не почували себе зацьковано через постійне тицяння тим, що «правильно / неправильно». Нам важливо не стільки показати оцю фінальну відмінність між відхиленнями від мовної норми і самою нормою, скільки взяти людину за ручку і провести причинно-наслідковими зв’язками. До прикладу, ми не говоримо «ось вам новий правопис, відтепер пишіть тільки так, бо так треба», навпаки, посил такий: «ось повна історія всіх правописів, щоби ви зрозуміли, як ми опинилися там, де ми є».
Якщо обговорювати ідею — то слід зазначити, що насправді ідей тут декілька. Коли ми говоримо про взаємодію «проєкт — РІДні волонтери», то головна ідея тут — дати досвід і підтримку. Кожен, хто приходить, отримує велетенське поле для реалізації і опору, адже усі ідеї, які спадають на думку, можуть бути втілені. Ми самі собі керівники. Важливо, що волонтерські взаємини побудовані на довірі. Ми називаємо одне одного «РІДні» і це не порожнє слово.
У взаємодії «проєкт — РІДні користувачі», ідея інша — показати, що мова — це нескладно. З Проєктом Р.І.Д. ви гратимете в мову, і під час навчального процесу ніхто нікого не каратиме «різками» і не розповідатиме батькам про «успіхи». Ви завантажуєте програму і в режимі «три слова на день» вчитеся новому. Ви приходите до намету на фестивалях і, проходячи картки, жартуючи з волонтерами, вчитеся або відновлюєте знання. Ви відповідаєте на історійки в інстаграмі і дізнаєтеся правила з картиночок. Не такий страшний вовк, як його малюють.
Про конкурентів, аудиторію та волонтерів
З ким ви конкуруєте в цій ніші?
Там, де йдеться про громадський активізм, складно говорити про конкуренцію. Навчальні проєкти послуговуються різними інструментами, обирають різні стратегії для втілення власних цілей, тому про пряму конкуренцію не говоримо.
Проєкт «Лепетун» («Мова — ДНК нації»), скажімо, розповідає про мову за допомогою малюнків і впізнаваного персонажа. Користувачі платформи «Словотвір» працюють над вигадуванням та закріпленням у мові різних слів. «Твоя підпільна гуманітарка» широко і досить-таки спеціалізовано розкриває мовні, фольклорні, літературні теми у відеоформаті. Ми такого не робимо, у Проєкту Р.І.Д. максимально спрощене мовлення, яке (в ідеалі, звісно) може зрозуміти і дитина. Ми піднімаємо пласти діалектів, повертаємо до вжитку забуті слова, доступно розповідаємо про наболіле — суржик, правопис та ін.
На кого перш за все розрахований проєкт «Р.І.Д.»? Опишіть потенційного користувача вашого додатку?
Чому ж потенційного? 🙂 Мобільною програмою вже активно користуються. Хто її завантажує? Носії української, які хочуть урізноманітнити мовлення та носії російської, які хочуть змінити мову спілкування та прагнуть зробити це красиво. Загалом, так ми і орієнтувалися, тому в цільову потрапили. Також був активний відгук у колах діаспори, і це приємно.
Якщо говоримо про всю аудиторію, то між «всіма-всіма», хто має дотичність до Проєкту і «лише користувачами мобільної програми» є різниця. У нас точки дотику різні і аудиторія у Фейсбук відрізняється від інстаграмної. Також, не всі, хто активний в соцмережах, поїдуть на фестивалі, де ми стоїмо з наметом і читаємо лекції. Тому тут ще є сегментування залежно від типу взаємодії. Не мобільною програмою єдиною, і це добре.
«Р.І.Д.» – це безкоштовний мобільний додаток. Також ви запевняєте, що це волонтерський проєкт і всі, хто працює над ним, робить це безкоштовно. Як цей проєкт фінансується? І чи є у вас в планах монетизувати проєкт? Як саме? Якщо ні – то чому?
Запевняли, запевняємо і будемо запевняти – Проєкт цілковито волонтерський. До нього долучаються справді зацікавлені, ідейні та натхненні люди. Це нам дуже подобається :).
Також Проєкт волонтерський і у своїй фінансовій складовій, волонтерський настільки, що донедавна його фінансували самі волонтери. Зараз ми стали ГО, відкрили власний банківський рахунок і працюємо завдяки переказам наших користувачів /підписників. Дуже приємно усвідомлювати, що твою роботу оцінюють не лише відгуком, лайком, але й гривнею. Це виводить сприйняття і ставлення до Проєкту на новий рівень. Кошти йдуть на технічне підтримання програми та на відмальовування дизайнів. Нам пощастило пишатися власним візуалом.
Як дійти від неофіта до Володаря часу
Що отримує «володар часу»? Яка мотивація у користувачів додатку, окрім поповнення власного словникового запасу?
У мобільній програмі «Р.І.Д.» є рейтингова система, яка складається із семи рівнів, користувач може пройти шлях від «неофіта» до «володаря часу». Для росту потрібне активне користування програмою і запам’ятовування слів, за це користувач отримує не лише певне «звання», а й пісок часу, внутрішню ігрову валюту. За піщинки реально придбати історичні матеріали в нашій другій мобільній програмі «Крамниця». Актуальний рейтинг можна подивитися на сайті, тобто маємо економічну і змагальну складові.
Володарем часу може бути лише одна людина, саме вона на День заснування Проєкту (19 грудня) і отримає пакуночок з подарунками від нас. Тому прагнути є до чого й окрім вивчення слів. 🙂
Зараз працюємо над повним перекроюванням програми, де гейміфікація буде на значно продуманішому рівні. Слідкуйте!
Як ви плануєте спонукати потенційних користувачів до завантаження та використання вашого мобільного додатку? Чи плануєте ви використовувати ЗМІ для просування вашого додатку?
Мобільну програму «Р.І.Д.» ми постійно рекламуємо у соцмережах навіть власним підписникам. Оскільки чимало із них на початку можуть не знати про її наявність. Зацікавити їх намагаємося, власне, «смачними» словами із програми. Наприклад, в Stories поширюємо запитання: «Що таке «вереха» чи хто такий «талалай»?». Даємо час залишити свої варіанти, а згодом ділимося правильним. Звичайно, акцентуючи на тому, що це слово з нашої програми і її можна безкоштовно завантажити.
Щодо ЗМІ. Кілька років тому розповідали про Проєкт на радіо «Київ». Проте глобально лише зараз ступаємо на стежку плідної співпраці із медіа. Нещодавно така відбулася із «Громадським»: ми створили спільний тест на знання діалектизмів. Плануємо також заручитися підтримкою Суспільного та ряду інших медіа (поки в процесі)….. І, безумовно, вдячні Creativity.ua за можливість розповісти про Проєкт «Р.І.Д.» вашій аудиторії.
Про шляхи та засоби просування
З яких інструментів і каналів взагалі складається промо проєкту?
По-перше, ми активно ведемо свої сторінки у найпопулярніших соцмережах: Facebook, Instagram, Telegram, YouTube. Публікуємо інформативні текстові дописи/відео на мовну тематику. Записали серію коротких роликів про історію українського правопису (рекомендуємо і вам переглянути :-). Щомісяця у прямому ефірі проводимо авторські лекції.
Увесь цей контент розповсюджуємо у тематичних спільнотах і групах Facebook, а також час від часу налаштовуємо таргетовану рекламу. Так, ми на 100% впевнені, що до нас завітає справді зацікавлена аудиторія.
Також ми займаємося взаємним піаром з іншими тематичними сторінками/пабліками та просуваємо Проєкт через лідерів думок.
Влітку волонтери Проєкту відвідують найбільші українські фестивалі (ZaxidFest, Файне Місто, Бандерштат, Тарас Бульба, Рок Булава та інші). У межах деяких фестивалів проходять авторські лекції очільниці Проєкту, проте наша основна діяльність під час таких виїздів — «гратися у мову» з фестивальниками. Спеціально для цього ми розробили картки: від правопису до суржику. В ігровій формі волонтери пропонують аудиторії відповісти на запитання/виконати інші завдання. Паралельно з цим, звичайно, розповідають про мобільну програму «Р.І.Д.» та наші соцмережі.
Крім того, ми проводимо лекції у різних освітніх закладах. Побували у коледжах Лисичанська, Переяслава, Ірпеня й в одній з черкаських шкіл. І надалі плануємо продовжувати цим займатися, адже нас запрошують у різні куточки країни.
Ви декларуєте як одну з цілей вашого проєкту донесення правди про історію України, а також (цитата): «Цей проект розрахований на те, щоб люди знали, хто вони насправді, і гордилися цим». Яким чином ви збираєтеся це зробити за допомогою додатку, який тільки розширює лексичний та семантичний тезаурус споживача?
У нас є дві програми «Р.І.Д.» і «Крамниця». У першому випадку ми пропонуємо до вивчення слова, в описи яких включаємо історичну, етнографічну інформацію. Умовно, читаючи опис слова «бруківка» ви також дізнаєтеся, коли саме бруківка з’явилася в Україні. Але, звісно, це ще не про «історичну правду», а про «історичний фактаж».
А от у програмі «Крамниця» питання історії розкрито уже розлогіше. Маємо три розділи «Постаті», «Події» і «Книга Роду». Там невеличкі тексти, написані простою мовою. Їх зручно читати дорогою на навчання / роботу, сидячи в транспорті, наприклад.
Перші два розділи розповідають про непересічних людей та поворотні моменти в державотворенні, а «Книга Роду» дозволяє вчити історичне за допомогою художнього. Адже твір, який пише спеціально для Проєкту історик та письменник Дмитро Безверхній, є справді художнім.
Віднедавна ми призупинили поповнення «Крамниці». В майбутньому узагалі відмовлятимемось від цієї програми. Причин декілька. Перша — затягнутий процес добору інформації / обробки / редактури / звірянь з джерелами. Це дуже ресурсовитратно.. Друга — ми хочемо зосередитися все-таки на мовному аспекті, бачимо більше ефективності, обираючи такий шлях.
Про суржик і те, що натомість
Інше спрямування вашого проєкту – боротися з суржиком. Як ви гадаєте, чи можливо викорінити суржик після вікового періоду фактичної двомовності? І чи потрібно це робити взагалі? Адже людина сама обирає, як їй спілкуватись у побуті. До того ж, в Україні є письменники/поети, які пишуть суржиком і це їхня особлива фішка.
Історичні обставини справді важко ігнорувати. Вони дійсно мають вкорінені й відчутні наслідки. Але на те і є осмисленість, освіта, самоідентифікація, аби не іти наосліп за історичними процесами, які були «до».
Ми не намагаємося заборонити чи відібрати звичний спосіб комунікації і натомість змусити говорити «як треба». Те, чого ми справді прагнемо — пояснити людям, чому ми там, де є зараз, яка різниця між «мовною нормою», «суржиком», «діалектом», «соціолектом» та ін., дати зробити осмислений вибір. І, разом з цим, дати інструмент натомість. Ми не просто кажемо «не говоріть суржиком», ми кажемо «ось причини, чому наша мова така, а ось слова, які ти можеш використовувати натомість».
Одна справа говорити суржиком, не враховуючи наслідки і причини, зовсім інша — робити осмислений вибір, опираючись на шлях, який пройшла країна в мовному й історичному аспектах. Ми стараємося дати інструменти до цього розуміння. Переконані: коли ти знаєш причинно-наслідкові зв’язки, залишатися байдужим неможливо. А якщо людина все знає і залишається нейтральною, то це уже свідомий вибір.
Щодо письменництва, пропонуємо не плутати «літературну мову» і «мову літератури», це різні речі. Також потрібно розуміти мету такого використання, адже існують історичні реалії для відображення, соціальні шари. Ми дуже сумніваємося, що читач повірить письменнику, в якого представники «гоп-культури» говорять винятковою українською. Література — це завжди про творення світів і побудову довірливих взаємин з читачем. Їх неможливо збудувати, завчасно пишучи неправдиве. Тому осуду у нас немає 🙂
Між вивченням нового слова і використанням його у побуті – величезна дистанція. Насправді ми знаємо багато слів, але не користуємося ними (так званий пасивний тезаурус). Як ви плануєте спонукати не лише до вивчення, а й до використання вивчених слів в побутовому мовленні?
Ми добираємо звучні, близькі читачам/користувачам слова, слова, які легко запам’ятовуються і несуть в собі щось окрім значення. Щодо використання в побуті, то тут має бути реалія, з якою людина постійно стикається, аби слово не було пасивним. Таким чином вдалося активувати лексему «реченець» (відповідник до «дедлайн»), ми вперше її запропонували на фестивалях, а зараз спостерігаємо як всі послуговуються.
Окрім того, в мобільній програмі плануємо ввести тестування, аби користувачі могли перевірити, наскільки гарно вони запам’ятали слово.
На фестивалях волонтери допомагають краще запам’ятовувати нові слова, створюючи відповідні асоціативні ряди. Отак поступово і рухаємося.
Наостанок – традиційне питання: що в планах з розвитку проєкту?
Бажань і мрій багато. Те, що уже втілюємо — це перезапуск мобільної програми з вивчення слів, її удосконалення, (переформатування словникових статей, поділ слів на категорії, введення тестування). Поступово перемальовуємо сайт.
Прагнемо також відзняти серію відео про діалекти із відтворенням діалектів різних областей в аудіо. Нам дуже важливо знайомити людей з власним спадком, давати уявлення про різні мовні явища, які нас оточують.
Звісно, продовжуватимемо вести соцмережі, проводити мовні лекції онлайн і, дуже сподіваємося, їздити на фестивалі.
А головне – сподіваємося на зростання підтримки тих, кому цікава й небайдужа мова країни, де ми живемо. І обіцяємо – попереду ще багато нового, цікавого й корисного.
Дізнайтесь також для чого митець Екене Іджеома (Ekene Ijeoma) збирає мови нью-йоркців.
