Кіно, яке здобуло 26 українських та міжнародних нагород і зібрало купу позитивної критики; воєнна драма про жахіття 2014 року, скалічені долі та переживання матері, котра шукає сина. Продюсер «Студії „Золоте Руно“» Дмитро Овечкін розповів як створювався грандіозний проєкт, підтриманий Міністерством культури й інформаційної політики України та яким чином кінострічка «Мати Апостолів» підкорила серця глядачів.
Для якої аудиторії ваша кінострічка «Мати Апостолів»?
Фільм «Мати Апостолів» створено для широкої аудиторії. Особливо фільм буде близький тим, хто був на війні, жив на окупованій території, для волонтерів та вимушено переселених громадян. Хто безпосередньо дивився війні в очі. Для українського глядача, звісно, тематика стрічки буде ближча, утім закордонна аудиторія також розуміє всі підтексти. Немає у світі країни, де не було б війни, тому всі розуміють біль втрат.
Які проблеми нині існують у сфері українського кінематографу? Яка ситуація з розподілом державних бюджетів на українське кіно?
Український кінематограф переживає дуже важкі часи. Втім, як і кіновиробництво в усьому світі. Через карантинні заходи виробництво фільмів стало обмеженим, та і глядачі стали менше ходити в кіно. У порівнянні з 2019 роком, зараз у кіно ходить у середньому в три рази менше людей! І це катастрофа для кіновиробників та для всієї індустрії. Прибуток можуть отримати тільки комедійні фільми, адже в такому складному житті хочеться певної розрядки, відключення від щоденних проблем. Усім іншим жанрам важко вийти навіть у нуль, не кажучи вже про прибуток.
Було проведено вивчення досвіду інших країн, яке показало: аби кінострічці виходити в собівартість, необхідно щонайменше 1500 залів, а в Україні їх до 2020 року було всього 600. Утім, через карантин працює лише 400–450 залів. Без державної підтримки українське кіно не зможе існувати.
Перспективним напрямком є спільне виробництво фільмів з іншими країнами, так звана копродукція. Наразі багато українських кінопродюсерів, і я і в їхньому числі, розробляють та створюють спільні фільми. Такі фільми мають гарну фінансову та фестивальну перспективу.
Утім, мені пощастило, і я став продюсером, котрий отримав 100 % державного фінансування на кінострічку «Мати Апостолів» від Міністерства культури та інформаційної політики України.
Щодо розподілення коштів: Держкіно України щороку проводить конкурсні відбори проєктів фільмів, кращі з яких отримують фінансування. Заявки вивчають експерти, відсіюють за творчою та фінансовою складовою. Врешті-решт, після пітчінгу — захисту продюсером свого проєкту — найкращі, за думкою експертів та ради з питань кіно, доходять до фінансування. Звісно, усім вгодити неможливо, бо кожен продюсер, як і кожна мати вважає, що її дитина найкраща. Тому, звісно, будуть і незадоволені. Я теж багато разів отримував відмову у фінансуванні моїх фільмів. Але мене це не зупиняє, і я рухаюсь далі.
Про що варто знімати фільми?
Якщо ми говоримо про повнометражне кіно — є два основних напрямки: фестивальне або авторське і глядацьке або комерційне. Мета продюсерів глядацького кіно — отримання прибутку. Наприклад, вкладаю 100 тисяч доларів, показав в Україні, закордоном і отримав 200 тисяч. На таке кіно ходить багато глядачів у кінотеатри, фільми охоче купують стрімінгові платформи.
Авторське кіно орієнтоване на фестивальні покази, це більше іміджева складова для продюсера й держави. Дуже рідко такий напрям кіно приносить прибуток. Це частіше дотаційні фільми, вони якраз і потребують підтримки держави.
Наш фільм «Мати Апостолів» — це рідкісне поєднання глядацького та авторського виду. Такі кінострічки мають можливість отримувати як нагороди, так і прибуток. Станом на сьогодні, картина отримала 26 українських та світових нагород, у том числі найвище визнання екуменічного журі Ватикану! Але, на жаль, я ще не можу похвалитися хоч якимось прибутком, тому що ми вийшли в прокат у грудні 2020 року, якраз під час найжорсткіших заборон відвідування кінотеатрів — чорні вихідні, тому глядач побоявся йти в кіно. Тому комерційно фільм на сьогодні повністю провальний.
Як ви ставитеся до сучасних «попкорнових» фільмів Голлівуду, та України?
Я ставлюся дуже спокійно. Якщо є глядач, який потребує таких фільмів — треба їх робити. Я вважаю, що на ринку повинно бути представлено широкий асортимент фільмів: глибоких, інтелектуальних, фільмів жахів, драм. Чим більшою кількістю жанрів ми наповнюємо ринок, тим більше люди дивляться, а економіка країни зростає. Хто ми, щоб орієнтувати глядача? Глядач росте сам. Він бачить, що відбувається у світі, країні, аналізує інформацію з Інтернету. Ми повинні орієнтуватися на глядача, тому попкорнові стрічки — для мене нормальне явище.
Не завжди хочеться ходити на серйозні інтелектуальні фільми, поринати в чужі долі, відчувати чужий біль.
Що для вас більш пріоритетно: отримати позитивні відгуки про свою роботу в Україні чи закордоном?
Буду з вами відвертим — для мене особисто обидва ці напрямки важливі. Якщо продюсер працює на українському ринку, не виходить на міжнародний рівень, не створює копродукційних фільмів, тобто фільмів спільного виробництва, для нього важлива думка аудиторії, критиків, колег в Україні.
Фільми, які я зараз розробляю — копродукція з Італією, Іспанією, Литвою, Іраном. Для створення цих фільмів важливо мати певну міжнародну історію. Й історія ця має бути позитивна, оскільки всі продюсери, коли шукають співробітництво для копродакшену дивляться на ім’я продюсера: що він зробив, які відгуки, рейтинги на власні роботи має. Наразі, я хочу виробляти і суто українське, і міжнародне кіно, тому для мене важливі позитивні відгуки про мої роботи як в Україні, так і закордоном.
Поговоримо про ваш фільм, як проходили пошуки ідеї для військової драми «Мати Апостолів»? Чим надихалася команда?
Цього разу не було пошуку ідей, можна сказати, ідея цього фільму знайшла нас швидше, ніж ми її. У мене був партнер, який знімав документальний фільм про українських льотчиків, які воювали 2014–2015 роках. За цей фільм він отримав українські та міжнародні нагороди й ми подумали, що ці реальні історії можна викласти в художньому фільмі. Тоді ми залучили сценаристку Ратху Макеєнкову, яка вивчила матеріали реальних історій (інтерв’ю матерів та льотчиків) і написала художню драматичну історію. У нас було близько 15 драфтів сценарію, поки ми шукали форму подачі фільму. Згодом до процесу долучився режисер Заза Буадзе й після певного часу обмірковувань, він сказав, що ми зробимо фільм очима матері. Тоді фільм і отримав емоційне і драматичне наповнення.
До залучення в проєкт режисера Зази Буадзе, ми показали йому аматорське відео, зняте на телефон, про збитий літак і мати, на обличчі якої вже навіть не було сліз, вона просто змирилася з трагедією, яка її спіткала — смерть сина, який був командиром збитого літака. Після перегляду цього ролику Заза відразу погодився режисерувати цей фільм.
Чи очікували ви такої позитивної реакції від закордонних експертів?
Я відчував, що стрічка «Мати Апостолів» має великий потенціал і звісно хотів світового резонансу. Але весь 2020 рік фестивалі категорії «А» мені відмовляли. Для мене було шоком, чому фільм не отримує запрошення на ці фестивалі. Згодом я зрозумів причини такої реакції. На всі великі фестивалі надсилаються тисячі фільмів з усього світу. І мій фільм не сприймали, через те, що фізичні можливості відбірників мають свої межі. Тим, паче, якщо від певної країни вже був відібраний фільм, інші заявки, зазвичай, навіть не розглядаються. І, як правило, на майданчиках кіноринків великих кінофестивалів продюсери діляться своїми майбутніми проєктами з відбірниками ще на стадії девелопменту. А через те, що «Мати Апостолів» — мій перший фільм, що вийшов у прокат, я таких нюансів не знав, шкода.
Я був розчарований такою ситуацією. Утім, мене це не спинило і я розіслав на десятки світових регіоналів кінофестивалів пропозицію фільму й почалося запрошення з Нью-Йорку, Онтаріо, Берліну, Лас-Вегасу, Терні та інших. Це було дуже приємно.
Як поставився до фільму український глядач?
Український глядач майже на 100 % поставився до фільму дуже добре. Адже кінострічка надважлива для нашого життя. Я можу припустити, що це перший сучасний фільм про велику жертовну материнську любов. Впевнений, що неможливо негативно сприймати фільм про любов матері до сина, до того ж якщо він зроблений професійно, на рівні світових стандартів. Багато українських кінокритиків відмітили, що це «найвищої технічної та творчої якості українське кіно», яке в майбутньому стане українською класикою.
Що б ви назвали справжнім визнанням для продюсера?
Не буду кривити душею, для мене важливі фестивальні нагороди і прибуток. Продюсер повинен розумітися в усіх питаннях виробництва кіно, мати знання інших кінопрофесій, вдосконалюватися для того, щоб отримувати прибуток. Але й нагороди не менш важливі, адже це визнання твого результату роботи, професіоналізму.
Секрет створення успішної кінострічки, яка б отримала світове визнання?
Для мене секрет простий — треба вкладати свою любов, серце й душу у фільм. Усе повинно створюватися з повагою до людей, які взялися цю картину із тобою створювати. Попри тяжку тематику фільму «Мати Апостолів», на майданчику в нас була велика сім’я. Сформувався такий собі великий живий організм із близько 60 людей, які розуміли один одного, допомагали та поважали одне одного. Душевна атмосфера — дуже важливо!
Топ 3 улюблених фільмів та режисерів?
Це складне питання. Щодня я дивлюся щонайменше по 2 години фільмів або серіалів, як українського, так і міжнародного виробництва. А це сотні годин у рік, тому важко визначитися. Для цього доведеться витратити тиждень аналізу.
Спілкувалася Катерина Леляк
Читати також:
«Важливо створювати якісний контент для себе про своїх». Продюсерка Кармаліта Катерина про створення українського культурного продукту
