Арктика заворожує образами порожнечі. Сувора температура призводить до безплідних, малолюдних ландшафтів, недоступних більшості мандрівників. Саме це феномен уперше привернув до регіону австрійського фотографа Грегора Сейлера.
«Мені подобається ця сира атмосфера й захоплююче світло, де все відкрито, — сказав Грегор Сейлер. — У цих віддалених місцях відбуваються речі, які впливають на всіх нас, і людям важливо розуміти це».
Нова книга Сейлера «The Polar Silk Road» досліджує Арктику через архітектурну лінзу. Протягом чотирьох років фотограф відвідував Канаду, Норвегію, Гренландію та Ісландію, зробивши знімки деяких найпівнічніших споруд світу.
«З самого початку було зрозуміло, що в Арктиці не так багато архітектури, тому я повернувся з відносно невеликим матеріалом», — сказав Сейлер про свої ранні поїздки. Пізніше він зосередив свою увагу на декількох віддалених науково-дослідних установ, військових баз, центрів економічного розвитку та видобутку сировини.
Як і сам регіон, ці заклади часто суворі та холодні. Складені з чітких геометричних форм та відкритих структурних елементів, їх функціональні форми виділяються на тлі похмурого середовища.
«Я хочу, аби моя робота показала надзвичайно відкритий характер цих об’єктів, — розповідає Сейлер. — Я намагаюся справити враження про весь простір, у якому працюю, а потім вирішую, які деталі важливо зафіксувати, щоби надати стороннім людям доступ до цієї краси».
Будівництво в безплідному ландшафті
Під час зйомок проєкту Сейлер витримав снігові бурі та температуру нижче 60 градусів за Фаренгейтом. Він використав аналогову камеру, що не залежить від батарейок (які можуть швидко виснажуватися за мінусових температур).
Робота з фізичною плівкою все ще залишала фотографа вразливим до стихії, оскільки її можна легко пошкодити або втратити. Проте, Грегор Сейлер вважає за краще працювати саме так: «Частина гри — це ризик, який збільшує мою свідомість, робить мене спокійнішим і посилює моє сприйняття».
За номінальною вартістю, структури на зображеннях Сейлера мало розкривають їхні передбачувані функції: супутникові антени та лінії електропередач, підвішені між радарними баштами, знаходяться на військових базах та в науково-дослідних установах.
«Я хотів зафіксувати порожнечу. Для мене важливо, аби глядачі відчули оточення та розміри цього величезного сюрреалістичного пейзажу, — пояснив він. — Я намагаюся зробити це за допомогою оглядових знімків (спочатку), а потім, заглиблюватися в деталі, щоби глядачі могли краще зрозуміти функцію цих об’єктів».
Деякі будівлі, наприклад, вежі радіолокаційних засобів протиповітряної оборони в Туктояктук (Канада) побудовані з білих або сірих матеріалів, які майже безперервно зливаються з блідим полотном неба. Інші фотографії зображують невеликі будівлі яскравих кольорів, які різко контрастують із їхнім білим оточенням, як, наприклад, у дослідницькому центрі EastGRIP у Гренландії.
Хто стане більш впливовим?
Арктика може включати велику частину негостинних земель, але зараз вона стає предметом зростаючого геополітичного інтересу. Такі діячі, як Росія, Сполучені Штати та, нещодавно, Китай, намагаються розробити нові морські маршрути в регіоні.
Тож доречно, що Сейлер запозичив назву свого проєкту в китайській ініціативі «Полярний шовковий шлях» щодо розвитку інфраструктури та вантажного судноплавства на півночі. Назва книги, так само як і її зміст, говорить про конкуренцію та співпрацю, які визначили міжнародні відносини в регіоні.
Деякі фотографії Сейлера зосереджені на Китайсько-ісландській арктичній обсерваторії (CIAO). В іншому місці Сейлер зображує базу на Алясці, що експлуатується Північноамериканським командуванням аерокосмічної оборони (NORAD), організацією, породженою через тривогу холодної війни з приводу радянських технологічних досягнень, яка контролює повітряний простір Америки та Канади.
Але територіальні претензії в Арктиці — це більше, ніж самооборона. Вони полягають у забезпеченні контролю над ресурсами, захованими під талим льодом, такими, як нафта та природний газ.
Візьмемо, наприклад, віддалене арктичне поселення Туктояктук (яке складає розділ у книзі Сейлера) на узбережжі багатого нафтою моря Бофорта. В останні десятиліття нафтогазові компанії інвестували значні кошти в дослідження та розробку нафтових родовищ уздовж узбережжя Бофорта. Тоді, у 2016 році, уряд Канади оголосив, що виділяє 200 мільйонів канадських доларів (158 мільйонів доларів) на нову автомагістраль, яка «знизить вартість життя в Туктояктук…, збільшить можливості для розвитку бізнесу та нафтогазоносні можливості на морі, а також зміцнити суверенітет Канади на Півночі», — йдеться в прес-релізі уряду Канади.
Зміна клімату «це двигун»
Сейлер сказав, що єдина нитка, яка переплітає економічний, військовий та науковий ріст, задокументований у його книзі: загроза зміни клімату.
Багато з будівель, які він сфотографував у Туктояктук, знаходяться під загрозою постійної ерозії вічної мерзлоти. Зі скомпрометованими фундаментами, старі конструкції починають нахилятися й занурюватися в землю через танення льоду, пояснив він.
«Зміна клімату є двигуном усіх подій, і я хотів це задокументувати, — сказав Сейлер. — Якби лід не зникав, ці торгові шляхи не з’являлися».
Кілька об’єктів у книзі Сейлера присвячені розумінню зміни клімату, наприклад, бурові установки з крижаними ядрами в Кангерлуссуаку (Гренландія), де міжнародні дослідники аналізують накопичення льоду протягом сотень тисяч років, щоби краще зрозуміти зміну атмосферних та погодних особливостей.
Сейлер сподівається, що, опублікувавши «The Polar Silk Road», він зможе показати громадськості, як події в Арктиці впливають на зміну клімату.
«Моя робота, як фотографа — відвідати ці менш відомі місця, де відбуваються речі, які впливають на наше суспільство, і висвітлити їх, — сказав він. — Я пропоную ці фотографії з надією викликати дискусію і з надією, що люди почнуть по-новому розглядати навколишній світ».
Читайте також:
Джейк Майклс: фотоісторія прихованої спільноти менонітів Белізу
Фотографії Аліси Манн: енергія та амбіції південноафриканських мажореток
Історія нігерійської краси «A Ti De»: від знімків предків до сучасності
