Валерій Примост: Людям вкладають історії в голови, і вони відповідним чином змінюють світ

Валерій Примост — український письменник, сценарист, креатор, сторітеллер. Як креативний директор працював по черзі у трьох міжнародних рекламних агенціях — TWG/Young&Rubicam, Linea 12/McCann-Erickson, Adventa Lowe Lintas, а також на ТБ-каналі 1+1; керував розробкою низки відомих рекламних кампаній для великих брендів.

Як письменник став відомим 1994 року, після того, як російською мовою вийшла книжка «Штабная сука», присвячена страшним реаліям служби в Радянській армії. Тоді BBC назвали його «молодим українським Солженіциним». 1996 року побачила світ книжка «Приднестровский беспредел» (рос.), яка розповідає про перебіг війни у Придністров’ї. 2010 року було надруковано нову книжку письменника — жіночий роман «Любовь & Слава» (рос.). 2013 вийшла друком книга «Єврей — це фах (нариси історії євреїв в Україні)». 2014 викладено в інтернеті нову книгу Валерія Примоста — «Украина у края». 2016 вийшла друком книга «Едіп Московський (нариси історії росіян)». 2017 вийшла друком книга «Незалежність очима ТСН».

Наше інтерв’ю з Валерієм — про письменство як одну з креативних індустрій, про місце і долю літератури в Україні та України — в світі. І трохи про особисте.

Традиційне запитання: як починався Ваш творчий шлях? Як виникло бажання писати, або, скажімо так, відчуття неможливості не писати? Як давно це трапилося?

Як казав Жванецький: «ПисАть, как и пИсать, надо тогда, когда уже не можешь». Я, власне, «не міг» завжди. Мама розповідає, що ще у початковій школі я придумував і писав якісь історії. Але справжній письменник завжди починається з суворого життєвого досвіду. В армії у мене була така собі «захалявна книжечка», де я писав коротенькі оповідання про армійське життя. А коли повернувся — написав першу свою книгу «Штабная сука»: жорстку оповідь про Радянську армію, якою я її побачив зсередини. Ну, і, як-то кажуть, панєслась… 🙂

…справжній письменник завжди починається з суворого життєвого досвіду

У вас багатий досвід роботи в рекламній галузі. Як співіснують письменник та рекламіст? Ці дві іпостасі доповнюють одна одну чи знаходяться в протистоянні?

Я працював у рекламі років 25-30, був креативним директором трьох міжнародних агенцій, креативним директором 1+1. Зробив достатньо кампаній для України і інших ринків. Але, зрештою, покинув цю галузь. Реклама — утилітарний інструмент для просування продуктів споживання, вона несамодостатня за своєю суттю, доволі поверхова драматургічно і стриножена цілим набором специфічних обмежень, що витікають з позиціонування тих продуктів споживання. На перший погляд, здається, що рекламіст і письменник чудово можуть співпрацювати в людині (все ж таки — все це сторітеллінг), але насправді рекламіст просто вбиває письменника, а перед смертю ще й добряче ґвалтує його. Нікого не цікавлять дійсно важливі і глибокі сенси, коли треба продати споживачеві черговий «революційний» крем чи соус. Перш за все, через те, що більшість споживачів (як і маркетологів з боку клієнта) і читачі розумних глибоких книжок — це дві аудиторії, які дуже мало перетинаються.

Хто або що Вас найбільше надихає на літературну творчість?

Я обожнюю вивчати світ з точки зору сторітеллінгу. Адже все, що нас оточує і видається таким надійним і монументальним — держава, релігія, нація, ідеології, принципи, Добро і Зло, і навіть гроші, — все це лише сторіз, які існують тільки в нашій уяві. Чому з усіх генуезців лише Колумб відкрив Новий Світ? Чому саме неписьменна селянська дівчина Жанна спромоглася врятувати Францію? Як і заради чого маленька Німеччина Гітлера запекло билася проти всього світу? На чому засновано феномен Apple? Як став культовою постаттю Ілон Маск? Яким чином колись ница і убога Південна Корея перетворилася на одну з найуспішніших держав світу, а багата людьми і ресурсами Україна все своє життя залишається колонією? Все це сторітеллінг, трясця 🙂 Людям вкладають певні історії в їхні голови, і вони відповідним чином змінюють світ навколо себе. Саме про це, до речі, мої нові книжки.

Ваші твори мають яскравий публіцистичний напрям. Зараз Ви присвячуєте себе в більшій мірі жанру нон-фікшн. Чи не свідчить це про смерть белетристики, як пророкують багато літературних діячів в усьому світі?

Зізнаюся вам, що ті дві нові книжки жанру нон-фікшн, які я щойно закінчив, напевне, останні мої книжки нон-фікшн в найближчому майбутньому 🙂 В планах вже є декілька фікшн-книжок на різні теми.

Щодо смерті белетристики, то це навряд чи. Ніщо так не цікавить людину, як історії інших людей, якщо вони правильно драматургічно вибудовані — історії героїв, у яких читач впізнає себе самого і захоплено слідкує за їхніми пригодами і випробуваннями. Адже всі ми хочемо бути кращими за нас теперішніх, бути не тими, ким ми є, а тими, ким можемо бути. І наша віра в те, що це можливо, надихає нас і дарує нам відчуття власної обраності (навіть якщо ми й не чинимо у реальному житті так само мужньо, стійко і самовіддано, як наші улюблені герої).

Художні драматичні історії не можуть померти — адже саме вони створили нас як вид, і якщо вони колись помруть, то помремо і ми. Просто міняються форми, жанри цих історій. Наприклад, шалений сплеск серіалів — хіба це не перехід художніх історій у нову форму? Серіал сьогодні — головний літературний жанр епохи. Але хіба не створюються найкращі серіали на основі великих книжок?

Валерій Примост

Література як частина української культури. Як Ви оцінюєте її стан сьогодні і шо треба зробити для підвищення її рівня?

Література — завжди віддзеркалення суспільства, яке її породило. Українське суспільство — здебільшого відстале, локально мисляче, анархічне, дуже традиційне, воно страждає від гострого відчуття власної меншовартості і від панічного страху перед великим динамічним світом за парканом. Архаїчна магічна свідомість українського суспільства не змінилася за останні років триста. Те, що продукує українське суспільство, не цікавить нікого у великому світі: перш за все, через те, що націю (а відповідно, і літературу цієї нації) роблять великою відчуття власної обраності і планетарна місія — змінити світ на краще. Саме тому такі прекрасні китайська класична література, англійська література Нового часу, європейська і американська література 19-20 століть. І саме тому українська література залишається «українською» і не стане «світовою» — допоки сама Україна не стане хоча б лідером Європи і реально не візьметься за зміну світу на краще. Але хіба в України є якась місія? Хіба українці відчувають себе «обраними»? Давайте відповімо чесно — самі собі.

…саме тому українська література залишається «українською» і не стане «світовою» — допоки сама Україна не стане хоча б лідером Європи і реально не візьметься за зміну світу на краще

На Ваш погляд, які якості, крім таланту, необхідні письменнику для успіху в літературі?

Тут спершу треба визначитись із поняттям «успіх». Для певних типів «успіху» талант якраз не є обов’язковим, мало того, він навіть заважає.

Якщо ж серйозно, то справжній письменник має відчувати віяння часу, тримати руку на пульсі нації. Щоб чітко знати, що, як і коли сказати читачам і куди їх за собою повести. Адже справжній письменник має вести за собою людей. Він взагалі може змінити цілий світ лише однією своєю книгою — ви ж пам’ятаєте про силу сторітеллінгу. Не вірите? То згадайте хоча б «Новий Заповіт»)) Чи, фіг з ним, «Капітал» або «Майн кампф». А ще, як будь-який інший лідер, письменник має чітко усвідомлювати мету, до якої веде людей, і це має бути мета по зміненню світу на краще — не більше і не менше. І не просто усвідомлювати, а й бути готовим пожертвувати всім, що має, заради цієї мети.

Бути справжнім письменником — це приблизно як бути революціонером на барикаді. І навіть більш небезпечно: адже талановитий відважний письменник із великою метою небезпечніший за тисячі революціонерів із револьверами і бомбами. І ті, кому треба, це чудово розуміють.

… талановитий відважний письменник із великою метою небезпечніший за тисячі революціонерів із револьверами і бомбами

Ваш ідеальний читач: хто він? Яким Ви його собі уявляєте?

Освічений і допитливий. Той, хто хоче розібратися з медійними міфами, які вкладено в голови мас, і зрозуміти, як насправді все працює. Той, хто бачить далі звичайних повсякденних справ і потреб. Хто усвідомлює свою обраність, хоче знайти свою місію і прагне змінити світ на краще. Коротше, хтось, схожий на мене 🙂 Адже кожен справжній письменник, насправді, пише перш за все для себе.

 Кожен справжній письменник, насправді, пише перш за все для себе...
Кожен справжній письменник, насправді, пише перш за все для себе…

Хороший редактор: який він? Чи потрібен автору редактор взагалі?

Потрібен. Хоча б для того, щоб виступити у ролі «голосу здорового глузду» поруч із письменником, який часто існує у власному ілюзорному світі. А ідеальний редактор — той, хто бачить ліс за деревами, бачить сенси книги через неправильно розставлені коми 🙂

Знов-таки традиційне питання: Ваші улюблені письменники і твори. Чи вважаєте Ви когось з письменників (класиків чи сучасників) Вашим вчителем або нахтненником?

Першою книгою, яку я самотужки прочитав у дитинстві, була «Іліада» Гомера. Додамо туди ж «Одісею», а також «Махабхарату», «Епос про Гільгамеша» і низку інших класичних героїчних епосів. З давніх давен (ще шумерських) учні у школах всіх часів і цивілізацій мали заучувати напам’ять уривки з таких творів. Знаєте, чому? Щоб у їхній підсвідомості закладалися правильні моделі поведінки.

Підліткові роки — епоха Дюма, Верна, Сабатіні. З молодості я виніс Хемінгуея, Ремарка, братів Стругацьких, Бредбері, Андерсона. З пізніших часів — Борхеса, Кортасара, Воннегута. Джордж Мартін — просто чудовий у своєму таланті створювати переконливі і захопливі світи. Акунін класно працює з історичним тлом у абсолютно сучасній манері. А зараз я читаю, здебільшого, нон-фікшн: Джареда Даймонда, Джеймса Баррата, Діка Свааба, Юваля Ноя Харарі, Уїльяма Бернстайна, Лоуренса Харрісона. Чудово «заходять» класичні нон-фікшн автори, на кшталт Ханса Дельбрюка. І це — лише невеличкий перелік. Впевнений, що вже за годинку пригадаю ще когось і рефлексуватиму, що не назвав 🙂

З давніх давен (ще шумерських) учні у школах всіх часів і цивілізацій мали заучувати напам’ять уривки з епосу. Знаєте, чому? Щоб у їхній підсвідомості закладалися правильні моделі поведінки.

Що Вас найбільше дратує — в літературі та в житті? Назвіть риси характеру, які ви не сприймаєте і ніколи не зрозумієте.

Невігластво. Від нього — всі проблеми. Крім того, боягузство (фізичне і інтелектуальне), заздрісність, дріб’язковість, обмеженість, невиправдану грубість, брехливе лицемірство. Все інше якось можна терпіти.

Звичайний буденний день письменника Валерія Примоста: як він виглядає?

Та нічого особливого 🙂 Зробив собі кави, сів за стіл і пишу. Доооовго. В паузах читаю чи дивлюсь щось цікавеньке. Як закінчив писати, спілкуюся з тими, кого люблю, або з колегами. Часу мало. Нащо його витрачати на неважливі речі?

Валерій Примост
Сижу і пишу. Дооооовго!

І трохи про глобальне. Чи можна назвати літературу креативною індустрією? Як шалений приплив нових технологій може позначитися на творчості письменника? Чи є взагалі у літератури майбутнє, чи з виходом на сцену нових поколінь (покоління Z, як приклад), книгу з часом замінять відосики, подкасти та VR/AR?

Література — звичайно, креативна індустрія. Але поки не в Україні. І цьому є цілий набір причин. Що до нових технологій, то головний їхній сенс — розширення можливостей однієї людини, професіонала. Тобто нові технології дозволяють автору/письменнику розповідати свої історії все більш ефектно. Будь-хто зараз може зняти на телефон цілий фільм або серіал, багато хто здатен анімувати свої сюжети (наприклад, на ігрових движках — навіть жанр такий є «машиніма»). Але для того, щоб вашу відео- чи аудіо-історії споживали, треба, щоб вона була класно придумана і написана. Як я казав вище: форми змінюються, а вічні сенси, що спираються на драматургічну структуру, залишаються незмінними. Адже і наш вид — все ще той самий, що й у часи Неолітичної революції. Звичайно, коли ми перетворимося на біокібернетичні гібриди, може змінитися і драматургія, закладена у нашій підсвідомості. Але це вже зовсім інша історія 🙂

…форми змінюються, а вічні сенси, що спираються на драматургічну структуру, залишаються незмінними.

Питання ставив Олексій Фурман

Інший погляд на креатив и культуру – в гострому інтерв’ю Костянтина Дорошенка.
Більше про ремесло і натхнення письменника – в інтерв’ю Марії Міняйло

Теги:

ТОБІ СПОДОБАЄТЬСЯ

Креативні індустрії мовою цифр, або Чому культурі важливо заявляти про себе не лише емоційно

Луіза Мороз, менеджерка міжнародного форуму «Креативна Україна», про те, чому креативні індустрії України повинні підкріплювати інтелектуальну інтуїцію, моральне почуття та ...

28-29 травня відбудеться міжнародна кавова онлайн-конференція The Coffeerence

28-29 травня відбудеться міжнародна кавова онлайн-конференція The Coffeerence

Індустрія кави в Україні, та і у світі взагалі, ще ніколи не стикалася з кризою такого масштабу, наслідки якої ніхто ...

Організатори Cannes Lions запрошують усіх на онлайн-захід Lions Live

Організатори Cannes Lions запрошують усіх на онлайн-захід Lions Live

Онлайн-захід Lions Live відкритий для всіх, безкоштовно, щоб вся креативна спільнота світу могла долучитися до нього й винести щось корисне для себе.

Подорож квартирою у стилі стоп-моушн: як створювали мультфільм «Муніме»

Подорож квартирою у стилі стоп-моушн: як створювали мультфільм «Муніме»

Анімаційна студія Happy Hippie Lab спільно з компанією Because Production знімають мультфільм «Муніме». Це 4-хвилинна історія пригод маленького хлопчика, який зранку прокидається ...

нідерландська вишиванка

У Києві презентували «нідерландську вишиванку»

У День вишиванки Посольство Нідерландів презентувало спеціальний проєкт — «нідерландську вишиванку». Вона розповідає про традиції двосторонніх відносин Нідерландів та України: ...

До дня вишиванки Google створив спеціальний дудл

До Дня вишиванки Google створив спеціальний дудл

Пошуковий сервіс Google привітав українців з Днем вишиванки, який цього року припав на 21 травня, і створив святковий дудл. Авторка ...