Незабутні за атмосферою та настроєм дійства на площах. Передача «Добрий сад» для садівників аматорів — 15 хвилин суцільного корисного позитиву. 8 кілометрів тюльпанових алей в «Добропарку», які очікуватимуть нас вже зовсім скоро. Саджанці сакури, віддані за сяючі очі.
Все це — про Ігоря Добруцького, засновника Folk Ukraine, член Спілки Королівських Ботанічних Садів Великобританії. І це далеко не все. Ось лише перелік інтересів: Громадська діяльність, питання екології, садово-паркове мистецтво, туризм, архітектура, благоустрій міст, фотографія, українська традиційна культура.
В інтерв’ю CreativityUA Ігор розповідає про захоплення садовою культурою, компанію Folk Ukraine як креативний проєкт та як народилася ідея «Добропарку».
Як народжується креатив. Акваріум і спили
Коли в творчій людині прокидається креативність? Коли саме ви відчули вперше бажання вигадати, придумати щось нове, незвичне?
Креативність — це не тільки природній дар, а й інструмент набутого творчого досвіду, сміливості концентрації, уваги та вибору пріоритету в потрібний момент. Нове і не звичне для мене — це не те, що я десь бачив раніше. Це перш за все, те, що я вигадав сам. Це як потік, енергія, що йде від мене постійно. Наче мої внутрішні запитання до самого себе: Що можна змінити? Що можна покращити? Що можна придумати? Що це мені нагадує? Потік завжди сповнений ідей, але іноді йому не знаходиться застосування, тому я його ненадовго зупиняю, коли мені треба працювати, їсти, пити й подібне.
Креативність — це не тільки природній дар, а й інструмент набутого творчого досвіду, сміливості, концентрації, уваги та вибору пріоритету в потрібний момент.
Коли вперше ви побачили реалізацію Вашої ідеї? Як це було? Розкажіть про Ваші відчуття.
Щоб виникали цікаві ідеї, потрібно бути уважним до того, що тебе оточує, звертати увагу на всі цікаві речі. Як, наприклад, одна із моїх ідей — оздобити спилами старого дерева стіни їдальні. Після навчання перший мій проєкт, де я побачив масштабну реалізацію своїх ідей — була їдальня для робітників, куди мене призначили завідувачем. Саме там мене осягнула ідея оздобити стіни деревом з фігурних зрізів та встановити акваріум для риб 8 метрів завдовжки. Ідея щодо акваріуму виникла, коли я думав над тим, як естетично відділити чергу біля роздаткового столу від зали їдальні.
Зі спилами ж, до речі, теж була цікава історія. Одного дня, Катерининською алеєю, дорогою до Вінниці я побачив, як спилюють стару липу, що вже всохла. Саме в цей момент мене осягнула ідея дати друге життя дереву. Я забрав усі спили, обробив та перетворив їх у фігурні панно, якими і було оздоблено стіни. Таким чином звичайна робоча столова перетворилася у арт-кафе.
Захоплення садовою культурою — це у Вас з дитинства? Що для Вас захоплення садовою культурою — шлях до самореалізації, пошук гармонії, ще один напрям бізнесу?
Так і є, захоплення садовою культурою у мене справді з дитинства. Досі яскраво спливають в пам’яті спогади, як я вирощував тюльпани в теплиці на продаж до 8 березня. Дуже любив спостерігати за цим процесом поетапно. Спочатку садиш, потім дивишся, як вони із землі прокльовуються, потім ростуть, набираються кольору. Та найголовніше — момент їх розквітання.
Захоплення садовою культурою, для мене включає всі перераховані Вами процеси: самореалізація, пошук гармонії і напрям бізнесу.
Івенти як суцільний креатив
Компанія Folk Ukraine як креативний проєкт. Розкажіть про нього докладніше. Чи можна назвати організацію святкових розважальних заходів креативною індустрією?
«Івенти» — це не прописаний бізнес. Це те, що не відбудеться просто після написання алгоритму. Це суцільний креатив від початку до кінця. Тут головне виконати та реалізувати те, що задумав, тому що безкінечний пошук не приводить до реалізації проєкту. Тобто на момент створення проєкту, про нього ніде не прочитаєш. Це власне продовження твого внутрішнього змісту та сприйняття. Наприклад, ти шукаєш в собі відповіді на людські запити. Зазвичай, це зручність, цікавість, безпечність. Розуміючи це, починаєш писати сценарій, поки нотатки, але вже пишеш.
Головне виконати та реалізувати те, що задумав, тому що безкінечний пошук не приводить до реалізації проєкту.
Буває і так: йдеш вулицею і зненацька придумуєш щось нове чи замінюєш щось у вже готовому плані. Але тут головне — продумати, передбачити та запам’ятати. Це твоє особисте. Під кожен івент я пишу свою невеличку «методичку». Іноді надихає територія чи місце на якому знаходишся, це не завжди вишуканість, скоріше душевність, аура того, що оточує. Таким чином народилися відомі проєкти: «Конкурс квітів», «Парад вишиванок» чи «Фестиваль писанок». Стоячи безпосередньо на Софійській площі, в мене виникли ідеї, як на цьому місці організувати святкування Нового Року. Цей проєкт Folk Ukraine організовує уже 6 років поспіль.
Що є найважчим та найприємнішим у Вашій креативній діяльності?
Найприємнішим є те, коли твоя ідея, твій власний тренд, співпадає з очікуваннями. Буває придумуєш щось таке, що на два, три роки обганяє суспільну думку, а на той момент воно не сприймається людьми. В такі моменти приходить подив на межі шоку: як так, це ж має бути круто, а ідея чомусь не приживається. Загалом, коли суспільство ще не готове сприймати твої ідеї, приходить невеличке розчарування, але зовсім на короткий час.
Щоб вистачило енергії, має бути поклик
Ваш проєкт про висадження мільйона дерев — чи можна його назвати креативним втіленням соціальної відповідальності? Як ви взагалі розумієте соціальну відповідальність суспільства та держави і окремої людини? В чому вона має виражатися?
Я сказав би трішки інакше: мій проєкт «Добропарк» — це відповідь на те, що будь яка справа, неважливо велика чи маленька, має бути соціально відповідальною. У того хто починає щось робити – має бути поклик. Щоб вистачило і енергії, і сили не тільки, умовно кажучи, на перший етап реалізації проєкту, а і в подальших кроках. Саме в цьому проєкті моя мета була дійти до другого і третього етапів, не втрачати, а тільки посилювати рівень відповідальності та заохочувати цим інших. В цьому разі найціннішім є не просто висадити дерево, а й доглядати кожну рослинку. Це — моє своєрідне звернення до світу про те, що ми маємо бути відповідальними за ті справи, які робимо. Крім того, це проєкт, який в результаті показує нам успіх колективної праці. Те, що ми, українці, об’єднавшись, пліч-о-пліч спроможні на грандіозні вчинки, що в результаті залишиться не тільки для нас, а і для наших дітей. Одні розмови, девізи, заклики — ніщо, поки ми не почнемо відповідально діяти та доводити заплановане до кінця. В цьому проєкті відповідальні усі — хто до нього долучився.
Як народилася ідея «Добропарку»? Скільки років пройшло від ідеї до реалізації?
Парк — це як продовження мене самого. Ідея «Добропарку» з’явилася, коли мені стало трохи тісно в своєму садку. Ще з 2006 року ми почали робити основні висадження рослин на території майбутнього саду, мріяти, вірити та доглядати. З кожною посадженою рослиною я закохувався в це місце все більше та більше, з кожним разом у мене з’являлися ідеї щодо майбутнього парку.
Для мене особисто сад чи парк — це як простір, де я можу реалізовуватися і творити. Після довгих спроб, ретельних пошуків того самого місця та переговорів, що тривали майже рік, я почав створювати нове, своє на приватній землі. Але навіть в цей період я не переставав мріяти, відшліфовувати свій план та готувати рослини, які будуть рости на такій омріяній території, яку назвав «Добропарк». Коли ти віриш і готуєшся — все обов’язково матеріалізується! Натхнення я часто черпав з подорожей, пам’ятаю прогулянки Англійськими садами та парками, які вразили мене до глибини душі. І я просто не міг не зробити щось таке ж істинно прекрасне, тільки в своїй рідній країні.
Це ваші сакури? Хочу!
Один день Iгоря Добруцького. Звичайний буденний день. Опишіть його.
Мій буденний день рідко йде за чітким планом, кожен день трошки стихійний, для створення креативних ідей перш за все потрібна свобода та можливість спонтанності. Тому в мене немає ні секретаря, ні водія. Інколи я, забуваючи, що в мене заплановано, призначаю п’ять зустрічей на один і той же час, потім намагаюся все «розрулити». Буває і таке, збираюся їхати в один бік, а опиняюся взагалі в іншому місці. Як наприклад вчора, планував собі зробити вихідний, але дивлюся — погода чудова, настрій — войовничий, треба діяти.
Поїхав в розсадник за Робінією — дуже гарна рожева акація для якої я ще той рік умовно виділив місце у своєму парку. Приїхав, а там її вже немає. Думав засмутитися, але тут дивлюся, в сусідньому павільйоні хлопці щось вивантажують з фури. Стало цікаво, підійшов ближче… Коли я побачив, що там під брезентом, моє серце забилося швидше, а рівень адреналіну підскочив до найвищої позначки. У машині були сакури! В мене було тоді тільки одне бажання, схопити ці дерева і мерщій в парк висаджувати. Але ж треба думати про кошти та інше. Підхожу до власника і кажу тільки:
«Добрий день, то ваші сакури? — Хочу!».
Мені потім розповіли, що коли я це казав, очі мої так світилися, що вони зрозуміли, що продадуть їх мені і тільки мені. Після цього я отримав гарну ціну та відстрочку. У відповідь запросив власників розсадника у парк. Прямо там домовилися, що разом організуємо «Бал хризантем» — 200 тисяч кущів, уявіть. Надвечір, повертаючись додому, втомлений, але щасливий, отримав дзвінок від видавництва «Большой Киев». Редакція запропонувала співпрацю. Дорогою подумки будую плани на новий день, телефоном зідзвонююсь з маркетинговим, юридичним та фінансовим департаментами. Часто кілометри за кермом пролітають непомітно, останній дзвінок і вже паркуюсь біля будинку. І це ще був дуже легкий і приємний день. Рідко стається так, що все відбувається за чітким графіком. І я не вважаю, що це є погано. Головне — результат.
Коли я це казав, очі мої так світилися, що вони зрозуміли, що продадуть їх мені і тільки мені
Мрія про світову масштабність
Традиційне запитання — про творчі плани. Такі люди, як Iгор Добруцький, не зупиняються. Яких цікавих ідей та відкриттів нам очікувати найближчим часом та в перспективі?
Це моє улюблене запитання, якщо б мене раніше запитали про плани, не вистачило б і дня, щоб все розповісти. Але зараз я намагаюся бути з цим трішки стриманішім. Планами звісно треба ділитися, завжди дію відкрито, але вважаю, що важливіше — результат, який вже кожен зможе побачити. Зараз можу точно сказати, що я планую тиражувати парки не тільки в Україні, а і в Європі, однозначно, але саме цей проєкт — «Добропарк» і моя робота над ним відкрила для мене нові обрії, нові мрії. Це буде тривалий і продуктивний проєкт, з розширенням кордонів та можливостей.
Щоб все вийшло в мене повною мірою та найкращим чином, я багато надихався, подорожуючи, спостерігаючи, вирощуючи рослини у власному садку. Впевнений, що проєкт «Добропарк» поєднає в собі купу крутих, нових ідей та проєктів. Вже маючи знання і досвід, як створювати з нуля, розвивати, я мрію досягти масштабності та сподіваюся на підтримку та відповідальність людей, що оточують. Планую зробити такий проєкт, щоб він був не тільки комерційно привабливим, але й прославив Україну, її жителів та гостей новим, добрим, сповненим радості та любові місцем, яке буде комфортним і для рослин, і для людей. Тому я дуже хотів би цей проєкт зв’язати з масовими заходами, щоб про «Добропарк» дізналися у всьому світі.
Останнє запитання. Що би ви порадили тим, хто прагне креативної самореалізації, але не знає, з чого почати?
Почніть з себе, ось що пораджу. А головне — не припиняйте ні думки, ні дії. Ні в якому разі не бійтеся негативної думки чи критики оточуючих. Якщо ви вірите в свою ідею і вона несе добро — дійте! Буває, що ми в цьому житті залишаємося з ідеєю сам на сам, немає підтримки, але не звертайте увагу на перешкоди, непорозуміння з боку інших, можливо ви саме той, хто може і повинен це реалізувати. Вже згодом з’являться і можливості, і ресурси, і прибічники, головне рішучий підхід і віра в те, що ти робиш.
Якщо ви вірите в свою ідею і вона несе добро — дійте!
Читайте також: інтерв’ю з Мар’яною Савкою про історію, місію, концепцію та майбутнє «Видавництва Старого Лева». А також про печиво і космос.
