Що читати промовцям: книжкові рекомендації від менеджерки з комунікацій Arricano Олени Обухівської

Зазвичай ми просимо представників креативних індустрій розповісти про книжки, які на них вплинули чи надихнули. Але цього разу трохи відходимо від власного правила і пропонуємо ознайомитись з п’ятіркою книжок, присвячених мистецтву публічних виступів. Підбірку підготувала менеджерка з комунікацій Arricano Real Estate Plc Олена Обухівська.

«Останнім часом побільшало пекучих жартів, мемів, хештегів, викликаних словами та повідомленнями українських політиків, підприємців та громадських діячів. Над промовами та текстами владних працюють команди. Але навіть найблискучіші виступи залишають присмак невпорядкованості та забруднення. Чому? Перша, що спадає на думку, — еволюція сприйняття. Неправда зчитується миттєво. По-друге, швидка реакція реципієнтів. Написати власну інтерпретацію — це в тренді. І по-третє, через наявність діджитальних інструментів та ресурсів зробити це легко, — каже Олена. — Тому, як на мене, важливо розказати про промови в історичному контексті. На чому базувались виступи столітньої ретроспективи, які впливають і які вивчають. І чого бракує сучасним спікерам на конференціях, ділових форумах, офісних презентаціях та міністерських нарадах».

«Промови та есеї», Вацлав Гавел

Фото: radiosvoboda.org

До цієї збірки увійшло 5 публіцистичних праць. А найбільш значуща за тематикою — «Слово про слово» — промова, яку Вацлав Гавел виголосив на врученні Премії миру 1989 року. Одразу впадає у вічі стилістика: спікер говорить не про себе та свої здобутки, а про аудиторію, значення Премії та її вплив. Автор пропонує високі ноти словоформ та демонструє блискучу структуру виступу, шляхетно впливаючи на слухачів. Викликає філософську рефлексію. Промовець «збагачує» людей ідеями, апелює до культури, упорядковує історію. «Промови та есеї» Гавела зацікавлять тих, хто прагне працювати над живими актуальними соціально значущими спічами, а не виголошувати банальні повідомлення та «порожні звуки».

«Слова, що лунають крізь час. Найважливіші в історії людства промови, які змінили світ», Террі Голвей

Фото: voub-chytannya.blogspot.com

Автор переконаний, що слова впливають на хід історії, дипломатію, примирення чи заколот та протистояння, і цю думку лобіює у книзі, наводячи приклади 51 видатної постаті. Працю варто прочитати як самим спікерам, так і спічрайтерам, копірайтерам та стратегам, аби зрозуміти, як говорити про цінності, вибір та вплив. Важливо ще й відшукати ту найсильнішу ідею, один головний месседж, який лунатиме і всі йтимуть на його голос. У Ганді — це мирне протистояння, у Вінстона Черчіля — «залізна завіса», у Барака Обами — «досконаліший союз». Книга однозначно змотивує подумати над питанням: «А з яким меседжем я залишусь у думках та спогадах?».

«Далекі близькі. Есеї з філософії та літератури», Володимир Єрмоленко

Фото: trineti.wordpress.com

Аби передати суть книги, лаконічно по-своєму перекажу пасаж про Жан-Жака Руссо. У 18 сторіччі популярністю у публіки користувався спікер, який вмів влучно, ясно й харизматично виступати перед аудиторією. Власне, відтоді нічого й не змінилось. А от Руссо говорити не міг. Був промовцем-нездарою. Але його геніальність у тому, що йому вдалось перетворити свої недоліки на переваги, — і поганий оратор знайшов шлях до серця публіки через письмо і сповідь. Вплив Руссо відчутний і сьогодні — як мінімум студенти педагогічних університетів мають вивчають його ідеї природнього виховання. Він увійшов у історію педагогічної думки, диверсифікував промови на тексти. А кого із спікерів 18 сторіччя, які залишили свій слід, так відразу можна згадати?

«Neuroscience for leaders. A brain-adaptive leadership approach», Nikolaos Dimitriadis, Alexandros Psychogios

Фото: PurposeFocusCommitment / medium.com

Я особисто знайома з авторами, слухала їхні лекції. Вони генерують ідеї, досліджують, структурують та самі демонструють на практиці те, про що пишуть. Відкриття — мозок емоційний, а не раціональний, як ми раніше думали. Всі взаємини, співпраці та комунікації базуються на емоціях. Особистих емоціях. Як відчути себе лідером та розвинути в собі ці компетенції, формувати свої лідерські впливи та тренувати мозок, спонукати його діяти і не відключатися — для цього автори пропонують і теорію, і практичні вправи.

«Принципи. Життєві й робочі», Рей Даліо

Фото: yakaboo.ua

У книгарні «Принципи» одразу впали мені у вічі як бестселер «Нью-Йорк Таймс», який рекомендували Білл Гейтс та Тоні Роббінс. Книгу великого розміру та високої ціни найцікавіше виявилось читати посередині, де якраз розповідалось про історію життя та бізнесу самого автора — американського підприємця Рея Даліо. Про те, як він потрапив до сотні найвпливовіших та найбагатших людей у світі.

Даліо щиро оповідає про причинно-наслідкові зв’язки та правила. Деякі з них я обрала для себе:

№. 1 Не можна бути ні в чому впевненим.
№. 2 Добре навчитися скеровувати біль і досягти прогресу.
№. 3 А ще приймати рішення, беручи до уваги наслідки першого, другого та третього порядків.

Книга наповнена ідеями про те, як додати до буденних речей філософської принциповості та переформувати життя на значущий досвід, який можна монетизувати. Філософія може бути практичною, а не лише споглядальницькою, якщо нею ділитись з іншими. У вакуумі морально-етичних суспільних ідей філософські міркування набувають ваги. Автор мотивує пізнавати себе та інших за принципами причинно-наслідкових зв’язків. Книга вартує того, щоб придбати, прочитати та відкласти на полицю, щоб читали діти, коли підростуть і зрозуміють, що настав час розробляти власні принципи.