Кілька років тому, тоді ще студент, Руслан Бойчук об’єднав громаду над спільною ідеєю розвитку туризму у Верховині — столиці Гуцульщини. Починаючи з маленьких кроків, маючи на меті мету суттєве підвищення туристичної привабливості свого містечка, він розробив бренд та візуальний стиль для Верховини, створив інтернет-портал та став ініціатором втілення того самого трикутника, в якому тісна співпраця влади, бізнесу та громадського сектору дає неочікувано потужний синергетичний ефект економічного і культурного розвитку. На сайті verkhovyna. life можна знайти все необхідне про активний відпочинок, туристичні локації, місця для харчування, проживання та іншу важливу інформацію про Верховину.
Сьогодні слоган місцевої ініціативи «Верховина — Край, де серце ЙОкає» — знає вже вся Україна. Наразі у Верховині працює близько 150 закладів для проживання. В основному — невеликі готелі на 200-300 людей: котеджі, садиби, приватний сектор 35 закладів харчування: переважно колиби і ресторани. Містечко має біля 40 різних напрямків і локацій для оздоровлення та пропонує туристам близько 20 видів розваг, в тому числі — популярні гуцульські автентичні майстер-класи.
Ще Верховина славиться своїм музеями й зараз налічує їх близько 20. Команда розвитку каже, що це дуже популярний напрямок. А з гірської території Верховини розпочинається велика кількість мандрівок у гори на різні висоти. Але так було не завжди…
Народження ідеї
Точкою старту став 2014 рік. Тоді Руслан Бойчук, іще студент, навіть не думав, що через кілька років робитиме настільки круті й класні речі, які принесуть велику користь його громаді.
Почалося все з простої ідеї — корисної, потрібної й зрозумілої. Це було створення медіапродукту — туристично-інформаційного довідничка Верховиною. Тоді туризм вже існував. Але не було ресурсу, з якого можна було б дізнатися: що є у Верховині, куди можна сходити, на що подивитися. «Туристу, який приїхав вперше, вийшов у центрі, важко швидко знайти якусь туристичну локацію для себе», — зауважує пан Руслан. На першому етапі він знайомився з людьми, які працюють у туризмі, і створював туристичні путівники.
Створення громадської організації «Гуцулики»
Продукт мав чималий попит. Справою Руслана зацікавилися друзі. Сформувалася команда однодумців.
З назвою теж особливо не вигадували — бо той туристичний інформаційний путівник, з якого все починалося, називався «Це Верховина. Гуцулики».
Руслан Бойчук жартує: «Насправді гуцулики — це справжні гуцульські коні. І ми жартуємо, що ми просто працюємо як коні, дуже активно».
Зараз команди «Гуцуликів» побільшало. Тут працює багато волонтерів, які допомагають організації розвиватися й вести інтернет-ресурс: це програмісти, копірайтери, дизайнери, фотографи, відеографи.
Перша підтримка
Першим підтримав ініціативу створення туристичних путівників бізнес. З’явилася людина, дієва підтримка якої поставила Руслану і команді більш вагомі та відповідальні завдання, дала шанс спробувати свої сили на вищому рівні — це директор національного природного парку Верховинський Михайло Нечай. Він надав можливість Руслану очолити «Туристично-інформаційний центр» Національного природного парку. Таке запрошення стало фундаментальною підтримкою і свідченням віри у проєкти команди «Гуцуликів».
У поле їхньої зацікавленості увійшов туризм в цілому та жага розібратися в цій темі глибше. «Віра — це дуже важливо», — підкреслює Руслан Бойчук.
Цілі та стратегія
Почали з глибинної аналітики туристичного ринку у Верховині та відповіді на питання: звідки сюди приїжджають і для чого.
Як довгострокову мету й одночасно виклик поставили собі винайти чинники впливу на збільшення кількості гостей та залучити їх.
«Вже тоді з моїм колегою Романом ми замислилися: чому Верховини немає в Інтернеті? Як сповістити людей, наприклад, в Києві, що існує Верховина, в нас є класні атракції, в нас є файні гуцули, є трембіта, полонина і так дальше. Оце було довгостроковою ціллю. Ми не знали як це правильно побудувати, але мали ідею й віру, і знали, що ми можемо на це повпливати», — розповідає пан Руслан.
Натхненням і доказом того, що неймовірні зміни можливі для Руслана і команди «Гуцулики» став проєкт «Тепле місто» впровадженого Юрієм Фелюком в Івано-Франківську (можливо дати посилання на цей кейс про цей проєкт на сторонньому ресурсі). Це була чітка модель того, як можна втілювати будь-які ідеї, використовуючи взаємодію трьох компонентів: влада, громадський сектор і бізнес. Звідти також запозичили ідею брендингу. Надихнулися створенням у рамках «Теплого міста» — закладу «Урбан спейс», який має у собі соціально-підприємницький характер.
Що вдалося
Зробили інтернет-ресурс «Verkhovyna. life». Але спочатку — розробили брендинг. Виділили на це 1 день. Прийшли до місцевого краєзнавця, якого звуть Іван Михайлович Зеленчук, довго перебирали варіанти, думали про тварин, природу. Аж допоки пан Іван не встав і не показав на місце над дверима.
Руслан Бойчук: «А над дверима у гуцулів, якщо вони віряни, от такі хрестики. Що це за хрестики — ми самі не знали, бо молоді були. Виявляється, що на свято Водохреща гуцули роблять хрестики з воску, кидають їх у баночку і йдуть святити воду. Після, прийшовши додому виймають хрестики з баночки та ставлять, а вони тоді дуже добре прилипають, — над дверима. Цей хрестик — це символ, оберіг для гуцулів. Знак сонечка. І цей логотип мав оберігати оселю. Так з’явився логотип».
Щодо кольорів — вони також співвідносяться із гуцульськими традиціями. Бордовий — це колір зимової святкової куртки колядників.
Сайт
Реалізація брендингу була потрібна, перш за все, для оформлення інтернет-ресурсу. Як розробили — прицільно взялися за сайт.
Він має в собі соціально-підприємницьку складову, бо підприємці, які розміщуються на сайті зараз — підтримують проєкт за принципом 50% на 50%. 50% від рекламних розміщень на сайті йдуть на утримання сайту, а 50% — на соціальні проєкти. За цей кошт виготовляється й сувенірну продукцію, яку потім десь дарують. До речі доволі часто — туристичним блогерам.
Після створення сайту — взялися за соціальні мережі. Створили офіційні сторінки та замислилися над тим — як саме просуватися. Потрібна була ідея промоційної кампанії.
Руслан Бойчук розповідає, що свою рекламну кампанію вони назвали «Скажи Верховині ЙО!» та почали всюди виходити із цим закликом: писати пости у соцмережах, брати участь у фестивалях, виставках, виходити з цим слоганом на поліграфічній продукції. Люди, які підтримували «Гуцуликів», розміщували слоган на власних рекламних носіях: «Скажи Верховині ЙО!» або «Дякуємо, що сказали Верховині ЙО і приїхали до нас!»
«ЙО» стало фішкою. «ЙО» на Гуцульщині означає «ТАК» — так кажуть місцеві жителі.
у логотипи треба закладати автентичність, рекомендують «Гуцулики».
Трикутник влада — бізнес — громада
Руслан Бойчук поділився власним рецептом взаємодії влади, бізнесу і громади: «На Верховині це працює так: від нас, громадського сектора, потрібна реалізація. Ми вигадали — маємо зробити. Від бізнесу і влади нам потрібна здебільшого фінансова підтримка.
Наприклад, завдяки цьому трикутнику ми створили туристичний відеоролик. Від нас пішла ініціатива. Ми звернулися до влади й до бізнесу за фінансуванням. Влада каже: в нас є отака сума, яку можемо виділити на створення відеоролику. Прекрасно! Приїжджає на зйомки команда людей. Бізнес каже: прекрасно, ми їх нагодуємо, поселимо. Це все є вираженням ще одного ключового моменту у проєктному менеджменті — комунікації».
Співпраця бізнесу
Чи можна зараз назвати проєкт «Верховина» — туристичним кластером? Одна з притаманних кластеру особливостей — повна взаємодія і партнерство у розвитку галузі. На сьогодні більшість підприємці Верховини прийняли такі правила гри й вони партнери, а не конкуренти. Та поки не все ідеально.
Тим не менш, у напрямку «проживання», власники готелів, садиб комунікують, панують, спільно запрошують тренерів, які навчать їх підвищенню сервісу. Це спільна робота. Або, наприклад, у Верховину влітку всі їздять на рафтинг на Чорний Чере́мош. Компанії з рафтингу співпрацюють між собою: очищують берег, слідкують, аби річка була у належному стані.
Пан Руслан зауважує, що ще у 2014 рік конкуренція була набагато жорсткішою. Зараз вже майже всі учасники процесу зрозуміли важливість і користь співпраці. Оператори ринку і «Гуцулики» мають закритий діалог у вайбері. І всі знаходяться у діалозі.
Читайте також:
Нижнє Селище на Закарпатті зі швейцарським смаком та туристичними принадами
