Усі прогресивні спільноти та, зокрема, наукові інституції зараз концентрують увагу на лідерстві. Тобто люди навчаються бути лідерами. Чому ж так важливо працювати над цією навичкою та відпрацьовувати у собі соціальну відповідальність? Тому що тільки відкрите до нових знань суспільство прагнутиме більшого і кращого, а значить — діятиме більш активно.
У новому випуску проєкту «Філософський Сад» про важливість лідерства, бізнес і культуру, унікальність України та багато іншого поговорили автор «Філософського Саду», засновник Відкритого Університету U Дем’ян Ом та експерт з розвитку громадянського суспільства Денис Полтавець. Коротко — читайте «Тези»**, а детальніше — слухайте подкаст.
Про лідерство
Після падіння «залізної завіси» радянські громадяни дізналися, що люди у світі живуть дуже по-різному. Від такої новини оговталися не всі. Тривалий час культивувалися ідеї колективізму та зрівнювання всіх за єдиним шаблоном. А лідерство вважалося непотрібною якістю. Нехай воно і відповідає за вміння вести за собою маси.
Ми говоримо не про політичного лідера, наприклад, президента країни. Йдеться про особистість, яка робить щось корисне, вміє об’єднувати людей, вести за собою та надихати своїми діями інших.
Які ж характеристики дозволяють вести за собою інших?
В першу чергу, здатність втілювати свої ідеї цілісно. Вона дозволяє дивитися на проблеми і можливості об’ємно, а отже, людина не шукає пояснення, чому у неї не вийде, а знаходить можливості втілити задумане.
Другий критерій — вміння пояснити іншим, чому певну ідею потрібно реалізовувати в першу чергу та в чому користь для інших.
Наприклад, одна школа може дуже сильно відрізнятися від іншої. Хоча вихідні дані обох навчальних закладів абсолютно однакові. Проте одна отримує ресурси і розвивається, а інша не бачить такої потреби і не використовує доступні можливості.
Третя важлива характеристика — здатність виходити за рамки рутинної роботи. Тобто шкільний учитель історії та політології може за сумісництвом бути радником керівника підприємства або художника. Так маленький елемент діяльності одного може бути значущим для багатьох.
Про бізнес та культуру
Бізнес — це, окрім іншого, частина культури. Адже ми зважаємо на те, як оформлено офіс, як одягнені люди, як вони розмовляють, як менеджери вищої ланки підтримують ті чи інші проєкти. Це теж частина корпоративної культури, яку розвивають, зокрема, українські підприємці.
При цьому важливо розуміти, що в порівнянні із західним підприємництвом, наше — далеке від достатку. Зазвичай, чим більший бізнес — тим абстрактніший характер носять його культурні проєкти. Великий бізнес може дозволити собі підтримувати українське кіно. А це досить ризикована інвестиція, погодьтеся.
До речі, люди, які вкладають кошти у культуру, часто не хочуть називатися меценатами. Фактичних меценатів серед українських бізнесменів дуже багато, але вони цього не афішують.
То що, окрім грошей, можна отримати від меценатства?
Є таке поняття, як загальне благо, яке ми сприймаємо доволі абстрактно. Важливо пояснювати людям, що загальний добробут включає їхній добробут також! Кожен із нас живе у єдиній країні, в межах її культури і неодмінно робить якийсь внесок. Якщо цей внесок — вартісний, рівень життя всього суспільства зростає.
Так ми отримуємо гідне життя для всіх і кожного. До того ж у даному випадку воно не дорівнює прибутку.
Про унікальність України
Як пояснити іноземцю, що таке Україна? Існує ряд особливостей, які визнає більшість. Наприклад, любов українців до свободи. Йдеться про цінність, яка стоїть навіть вище справедливості. Для українців, наприклад, бути вільними важливіше, ніж мати рівні можливості чи щось подібне.
Ще одна цікава особливість: ми часто недооцінюємо власний рівень розвитку. Людям «здається», що українське суспільство недостатньо прогресивне, бідне. Починається порівняння себе з іншими.
Цей артефакт дістався нам разом із історичними травмами, отриманими у ХХ столітті. Українці вважають себе «міцним середняком», хоча в багатьох аспектах ми досить прогресивна нація. Маємо добрий рівень освіти, хоча він і потребує вдосконалення.
Українське суспільство секулярне, мобільне, просякнуте цінностями свободи, надає перевагу демократичному способу правління. Українцям, одним із небагатьох на пострадянському просторі, вдалося домогтися змінюваності влади. А зміна політичного лідерства — дуже дороге задоволення.
Однак постійне недооцінювання себе відображається на способі життя. Чомусь громадяни інших країн не міркують категоріями «ми якась неправильна Австрія/Франція/Німеччина». Вони це питання давно для себе вирішили.
Про дитину і гаджет
Молоде покоління перестало читати книги, робити записи в блокноті. Загалом, багато корисних речей зникло із нашого життя. Очевидно, що незворотньо. Можливо, письмові замітки скоро перетворяться у форму мистецтва. Але як засіб самовираження навряд чи будуть використовуватися.
Однак і сучасний світ без гаджетів уявити вже неможливо. Людство рухається у бік все більшої інформатизації життя. В цьому сенсі контакт юного покоління з поки що рудиментарними формами цифрової реальності є досить позитивним.
Проблема полягає не в тому, аби обмежити дитину в користуванні гаджетами, а в тому, щоб надати цьому користуванню сенс. Можливо, це має перетворитися на гру, стати способом спілкування з батьками, дорослими, друзями. Навіть елементарний Instagram містить досить корисні речі: семінари, освітні завдання, безліч активностей для саморозвитку.
Потрібен діалог між поколіннями. Важливо, аби батьки мотивували дітей розвиватися і вчитися. Водночас це серйозний процес навчання самих батьків. Адже навчити дитину можливо лише на власному прикладі. Так ми знову повертаємося до теми лідерства: якщо не навчишся керувати собою, ніколи не зможеш вести за собою інших.
[c]
Більше сенсів та відкритих питань щодо культури бізнесу і важливість лідерства ви знайдете в подкасті.
Також цей текст доступний російською мовою за цим посиланням.
Усі матеріали проєкту «Філософський Сад» — лонгріди і подкасти — доступні тут.
*Партнерський матеріал
**«Тези» — це враження наших редакторів після прослуховування подкасту. Це синтез смислів, які кристалізувалися з бесіди двох людей, спроба показати смислові, сутнісні акценти. У короткому тексті. «Тези» — це не цитати, а авторські висловлювання редакторів, написані як загальне враження від розмови. «Тези» відповідають на запитання «НАВІЩО говорили?» і «ЯКИХ ТЕМ торкнулися ці люди?», подкасти — на запитання «ЩО в точності говорили?», «ЯК саме говорили?».
***Знайомтеся з людьми, які працюють над проєктом. Дякуємо за небайдужість та часткову підтримку проєкту програму «Культурна Столиця» Дніпра i програму розвитку місцевого самоврядування та висвітлення діяльності Дніпровської міської ради.
«Філософський Сад» прямо зараз отримав продовження — триває краудфандінг на англійську версію тез для публікації на європейських платформах. Ми хочемо, щоб голоси українських мислителів зазвучали на міжнародному ринку культурних і креативних індустрій.
Багато героїв «Філософського Саду» стали запрошеними тьюторами Відкритого Університету U — нових програм з філософії, дизайну, проєктного менеджменту для культурних і креативних індустрій.
