Галерея The Naked Room представляє другу персональну виставку художниці Олександри Кадзевич «ПЕЙЗАЖ—СУВЕНІР».
В експозиції — нова серія живопису на великих аркушах паперу, презентована в якості своєрідних полотен-транспарантів. Точкою відліку для нової серії стала коробка з діафільмами, яка залишилася Олександрі в спадок від дідуся після його смерті. Разом з цими досі невідомими фото спогадами художниці відкрилася нова лінія історії та ідентичності її родини.
Ця серія також проявляє нову манеру роботи художниці з медіумом живопису, в основі якої — потяг до розчинення останніх острівців фігуративності в суцільному середовищі кольору та фактури. Доповнюють виставку також артефакти, пов’язані з приватною історією родини Олександри. Це списки проявлених плівок з коробки. Книжка-інструкція з експлуатації експонометру (чоловік на обкладинці дивовижним чином схожий на дідуся Кадзевич). Вірш художниці. А також дві вінтажні лампи, які передають дух епохи.
До цього проєкту Олександра також написала власний текст-епілог:
Після смерті мого дідуся, мені у спадок залишилась велика коробка, наповнена діафільмами. Велика кількість акуратно нарізаних кадрів, розкладених спеціальними коробками, великий архів, який мав власну логіку, що була відома лише йому. Я знала, що він фотографував, але ніколи не бачила його кадри.
Вони виявилися близькими для мене: пустельні пейзажі, розгублені маленькі люди. Дідусь намагався схопити й зберегти щось навколо себе, зафіксувати реальне. На його фотографіях була нескінченна повсякденність, яку він спостерігав у світі під час своїх подорожей поки обіймав посаду головного механіка судна.
Ці кадри фіксують його тягу до розчинення в навколишньому, за допомогою витіснення сюжету на плівку. Я не знаю чи були для нього вони засобом пронизати спогади всього його життя, чи лише намацуванням в кишені ключів від неї. Але діафільми стали простором можливого побачення з епохою, в якому речі, люди, стани лише віддалено вимальовуються, мерехтять, нагадуючи про себе.
Про художницю:
Олександра Кадзевич народилася 1992 року в Одесі. Закінчила Одеське художнє училище ім. М. Б. Грекова (живописне відділення) та курс «Сучасне мистецтво» у Kyiv Academy of Media Arts (Київ). У 2021 році навчалась у Зальцбурзькій літній академії (Salzburg International Summer Academy of Fine Arts) Австрія.
У червні 2018 року заснувала у своїй майстерні в Одесі artist-run space Noch. Учасниця четвертої програми художніх резиденцій SWAP: UK / Ukraine 2019. Номінантка Премії PinchukArtCentre 2020. У 2021 році стала фіналісткою конкурсу МУХI 2021. Учасниця дворічної програми резиденцій De Ateliers в Амстердамі (Нідерланди) з 2022 року. Працює на перетині об’єкту і живопису, в які інтегрує мову колажу, малювання та інсталяції.
Де: Рейтарська, 21/13
Коли: 27.10–5.12.2021
11 — 20:00.
Вхід вільний
Читайте також:
Барвисті лондонські інсталяції: вісім візерунків, що пожвавлюють публічний простір
Любаїна Хімід: нова виставка творчого доробку впливової сучасної художниці
