Третій день KYIV MEDIA WEEK відкрив скринінг серіалів з усього світу, який підготувала компанія Media Resources Management (MRM) спільно з телеканалом «Україна».На заході презентували новинки: як ті, що вже можна подивитися в Мережі, так і проекти, що мають стартувати цієї осені. Одна з найочікуваніших прем’єр — романтична комедія MODERN LOVE, що досліджує тему кохання і вражає своїм зоряним складом (вийде на Amazon у жовтні), а також драмеді THE MORNING SHOW для Apple TV+, в якому Різ Уізерспун і Дженніфер Еністон були задіяні не тільки в головних ролях, а й виступили як продюсери.
Тим часом на секції «Європейський бокс-офіс. Локальні хіти в Топ-10» обговорювали національне кіно в країнах Європи. Зокрема, на заході з змістовним спічем виступив Артем Вакалюк — керівник аналітичного напряму Media Resources Management, заступник головного редактора MBR: «Україна входить до Топ-10 країн Європи за відвідуваністю кінотеатрів, до Топ-20 — за часткою національного кіно і випередила, зокрема, Словенію, Словаччину, Румунію, Угорщину й Болгарію. Але фактично Топ-20 якраз завершує наша країна. Тож є куди рухатися», — резюмував Артем.
Щодо трійки лідерів за часткою національного кіно, то сюди увійшли Туреччина — 62,9 %, Велика Британія — 44,8 % і Франція — 39,3 %. Проте варто зазначити, що Велика Британія нерідко виступає партнером у створенні американського кіно на території своєї країни, а отже, таким стрічкам надають статусу національних. Насправді ж частка саме британських стрічок є істотно нижчою.
Крім того, Вакалюк навів дані про локальні хіти в національному прокаті країн Європи. Так, у Франції та Іспанії лідерами стабільно стають національні стрічки: минулого року це були «100 мільйонів євро 3» (LES TUCHE 3) — друге місце в бокс-офісі, і «Чемпіони» (CAMPEONES) — п’яте місце. Однак навіть за істотної частки національного кіно американські блокбастери часто-густо витісняють з Олімпу місцеві хіти. Аналогічна ситуація, наприклад, характерна для Італії, де місцевий фільм з найбільшим бокс-офісом ледь увійшов до Топ-10.
Лейтмотивом панельної дискусії «Українське кіно. Індустріальний підхід як єдиний спосіб стати прибутковим» можна назвати вислів її модераторки — генеральної продюсери ОМКФ Юлії Синькевич: «Важливо об’єднувати зусилля різних гравців ринку, щоб генерувати максимально можливі бокс-офіси». Її підтримала продюсерка FILM.UA Group Ірина Костюк, яка розповіла про першорядність синергії виробників, прокатників, демонстраторів і маркетологів під час роботи над випуском релізу на ринок. Також Ірина наголосила на важливості продакт-плейсменту, назвавши його присутність в українських фільмах «ознакою здоров’я українського кіно». До прикладу, в комедії «Скажене весілля» було задіяно чотири повноцінних продакт-плейсмент партнера, що забезпечило проект реальними коштами.
Андрій Ногін, генеральний продюсер FinalCutMedia, закликав виробників зважати на фактор «стелі» максимальних кінозборів при плануванні видаткової частини на створення фільму. За його словами, сьогодні це максимум $400 тис., Але ліпше вкладатися в $300 тис. Власне, з такими бюджетами і створювалися обидва фільми «Свінгери» (бюджет першої частини сягнув майже $200 тис., другої — $250-260 тис.). «Щоб окупитися в прокаті, ми вимушені перебувати в межах продакшн-бюджету в $400-450 тис.», — додала Ірина Костюк.
Роман Мартиненко, генеральний директор Multi Media Distribution, зазначив, що українське кіно не є прямим конкурентом голлівудському. Це сектор, який необхідно піднімати, причому є така можливість. Як приклад він наводив загальні збори українських кінотеатрів за вікенд. Минулого року вони були максимальними в ті вікенди, коли на екрани виходили українські релізи — «Скажене весілля» та «Викрадена принцеса», і, до речі, якраз у ті дні з’явилися і потужні голлівудські релізи.
Віталій Писаренко, генеральний директор мережі кінотеатрів Multiplex, підтвердив слова Мартиненка: «Судячи з внутрішньої аналітики найбільшої української кіномережі, доходи від національного продукту не відбирають у кінотеатрів аудиторію голлівудських фільмів, а навпаки, додають».
Христина Шкабар, керівниця управління виробництва художніх (fiction) проектів «1+1 Продакшн», зазначила, що цьогоріч на каналі «1+1» вийшло досить багато українських фільмів, і вони продемонстрували хороші цифри телеперегляду. Тож теледистриб’юція — це ще один потенційно цікавий спосіб монетизації кіноконтенту. Втім, для цього бажано, щоб кінопродюсери частіше і тісніше комунікували з телеканалами, починаючи, можливо, зі сценарного етапу виробництва.
Конференція «Телебачення як бізнес», організована в рамках KMW «Індустріальним Телевізійним Комітетом», традиційно розпочалася самітом медіалідерів. Його модератором так само традиційно виступив Олександр Богуцький, а учасниками стали Сергій Созановський (FILM.UA), Максим Кривицький («1+1»), Євген Бондаренко («Медіа Група Україна») і Юрій Артеменко (Star Media).
Як виявилося, Богуцький заздалегідь дав спікерам домашнє завдання: поміркувати над тим, які події минулого року стали для медіаіндустрії найважливішими — як у неналежному, так і хорошому сенсі. Судячи з відповідей, позитивного сталося набагато більше: були прийняті важливі закони, відповідальність у гравців посилилася, а українські мовники тепер прагнуть не до окупності, а до прибутку.
Екс-голова Нацради Артеменко продемонстрував, що в приватному секторі відчуває себе не гірше, ніж на держслужбі, Созановський вкотре нагадав, наскільки важливі для розвитку бізнесу колаборації, а Богуцький нарешті пояснив своє ставлення до Суспільного мовника: «Річ не в тім, що я проти держфінансування Суспільного, але його рейтинги залишають бажати кращого, і нам потрібна дискусія про те, чи влаштовує це громадськість».
Наприкінці саміту учасники дійшли висновку, що ніхто з гравців індустрії не має права знімати із себе відповідальність ані за успіхи спільної справи, ані за її провали.
Перша секція конференції «Телебачення як бізнес» була присвячена доповідям представників чотирьох компаній: Nielsen, Gemius, razom communications і Publicis Groupe Ukraine. Під час першого виступу гостей познайомили з новим головою українського представництва Nielsen Даніелем Живановічем (Danijel Zivanovic), який змінив на цій посаді Софоклеса Маркідеса (Sofocles-Markides). Його доповідь була присвячена найпопулярнішим digital-майданчикам в Україні та Європі, і сюрпризів тут не сталося: найвищу інтернет-активність в обох випадках користувачі виявляють в соцмережах, серед українців і європейців поширена багатозадачність, а найбільш ефективна реклама, на думку користувачів, — на YouTube.
Еміль Павловський з Gemius ознайомив гостей конференції з новими методами досліджень: на прикладі Польщі було продемонстровано, що майбутнє тут — за крос-медійними дослідженнями. Глава razom communications Андрій Андрющенко присвятив свою доповідь щастю, а наприкінці зробив висновки, що ми можемо визначити фактори, які впливають на те, як почувається суспільство і, відповідно, працювати над тим, щоб українці жили і почувалися ліпше.
Виступ Андрія Рибкіна з Publicis Groupe Ukraine мав дати присутнім відповідь на питання, який вид рекламних роликів ефективніший — тривалий чи короткий за часом? Але тут однозначної відповіді немає: Андрій дійшов висновку, що найкраще вони працюють спільно — тривалі ролики інформативніші і повніші, а короткі ліпше діють на рівні підсвідомості.
Друга секція конференції «Телебачення як бізнес» виявилася вкрай насиченою. Відкриваючи її, виконавчий директор групи і директор напряму платного телебачення «1+1 Медіа» Ярослав Пахольчук надав максимально деталізований план кодування супутникового сигналу українських медіагруп і нагадав, що в ефірі DTT-каналів вже періодично спливає плашка про необхідність перейти на інший тип платного прийому сигналу. Відключення розпочнуться в жовтні і, згідно з оцінкою, в листопаді-грудні поточного року відбудеться перехід абонентів на інші платформи. Зараз ефірним ТБ користуються майже 4,4 млн глядачів, і очікується, що до 2 млн перейдуть на платне супутникове. День X — 20 січня 2020 року.
Щодо ринку ТВ-реклами, то чимало що свідчить про відновлення і повернення до докризових (тобто 2013-2014 років) показників. Ринок демонструє зростання в грошовому еквіваленті, проте не все так однозначно, оскільки нинішнього року скоротився рекламний інвентар, приблизно на 12-20 %. Причина — президентські і парламентські вибори, що призвело до блокування частини звичайної реклами через вставки реклами політичної. До того ж якщо скорочення інвентарю і було очікуваним, то другий тур президентських виборів виявився позаплановим і погіршив ситуацію. Брендам довелося «затиснутися», тоді як вартість інвентарю поповзла вгору. Вона буде підвищуватися і в 2020 році, однак виборів вже не буде, і деякі бренди дещо здивовані, мовляв, за що призначено таку високу ціну.
Нарешті, представники медіагруп і FILM.UA обговорили можливість вживання заходів щодо Netflix та інших міжнародних ОТТ-сервісів, що готуються до виходу. На жаль, думки розділилися: відповідь на питання, чим насправді є Netflix — загрозою чи можливістю, у кожного виявилася своя. Однак «вперше за останні років п’ять у рамках дискусії вдалося дійти згоди, що потрібно зробити кроки», — констатував Пахольчук. Є два основних варіанти: створення єдиної платформи на противагу Netflix, або продаж контенту цьому ж Netflix, щоб перетворити його локальну версію на платформу зарубіжного і українського контенту. Малоймовірним третім варіантом називають альянс медіагруп, але в такому випадку кожна з них може почати, так би мовити, перетягувати ковдру, що не стане корисним ні для користувачів, ні для власне медіагруп.
Одним із яскравих і дуже актуальних івентів третього дня KMW стало case study «Дім для Гри престолів: як один проект змінив життя цілої країни. Кейс Північної Ірландії». Спікера Ендрю Рейда (Andrew Reid), керівника відділу виробництва національного агентства Northern Ireland Screen (NI Screen), представила Вікторія Ярмощук, директор організатора медіафоруму — компанії MRM. Наголошуючи на важливості для України ірландського досвіду щодо залучення в країну зарубіжних виробників контенту, Вікторія підкреслила важливість подібного case study саме зараз — коли активізувалося вирішення питання ребейтів. NI Screen — локомотив національної контент-індустрії Північної Ірландії. Коли тривали перемовини про зйомки пілота «Гри престолів», саме Ендрю Рейд і команда NI Screen переконали HBO розпочати виробництво в їхньому регіоні. Завдяки спільним зусиллям NI Screen, HBO і Warner Bros. вдалося переконати уряд забезпечити спеціальні податкові умови, а також кредитування для коштовного виробництва телесеріалу. Зрештою цифри засвідчують: загалом NI Screen інвестувало майже £16 млн державних коштів у 8 сезонів «Гри престолів». Й отримало майже £251 млн прибутку в економіку Північної Ірландії через сфери послуг та туризму. Під час свого виступу Ендрю Рейд комплексно оприлюднив усі аспекти і деталі того, як зробити країну максимально привабливою для іноземних виробників контенту. «Головний секрет нашого успіху? Ми завжди робили саме те, що обіцяли», — резюмував він.
Тим часом менеджер із комунікацій британської компанії K7 Media Девід Чіамарелла (David Ciaramella), презентував добірку кращих дитячих та підліткових проектів. Підлітки, які мріють про популярність, майбутні інфлюенсери, няня-ніндзя, Кармен, 14-річний Робін Гуд, маленькі злочинці… Усе це — герої нового контенту для юної аудиторії.
«Я вас трохи полякаю», — одразу ж оголосив про свої плани на виступ гендиректор конференції CG Event Сергій Ципцин. І не обманув: його доповідь «Матриця. Штучний інтелект і візуальний контент» ознайомила гостей з тим, що на сьогодні вже вміють робити нейромережі, і куди це приведе нас у майбутньому. Головний висновок, який зробив спікер, зводився до тези, що невдовзі
людству знадобиться регуляція споживання візуального контенту, оскільки штучний інтелект зможе впливати не тільки на емоції глядачів, а й вводити їх в певні стани. Зрозуміло, що великий ризик того, що відбуватися це буде навіть без участі людини, тож замислитися варто вже зараз.
Одним із найбільш очікуваних заходів KMW був виступ Олександра Роднянського. Кінопродюсер і медіаменеджер розповів, чому в наш час виробництво локального контенту — це бізнес майбутнього. Наприклад, ще декілька років тому Америка не взялася б за виробництво того ж «Чорнобиля» в такому вигляді — головна сюжетна лінія обов’язково має розвиватися навколо якогось американця. Зараз же повертається епоха виробництва локального кіно, яке за межами конкретної країни може поширюватися ще краще, ніж безпосередньо в ній. Приклади тому — серіал «Фауда» (FAUDA), в якому герої спілкуються на івриті та арабською, італійська «Моя геніальна подруга» (MY BRILLIANT FRIEND) і німецька «Пітьма» (DARK). Користуються такою системою в основному стримінгові платформи, які поки що працюють «в мінус». Однак, упевнений Роднянський, саме вони працюють на майбутнє.
Ґевін Рірдон (Gavin Reardon), глава відділу продажів і копродакшн канадської компанії Incendo, на третій день KMW став спікером івенту «Incendo: копродукція з Канадою — кейс-стаді серіалу «Версаль».
Найгучніший спільнй проект Incendo останніх років — серіал «Версаль» (Versailles, 2015-2018) — створено в копродакшні Канади і Франції, а на головні ролі в ньому запросили відомих британських акторів. Рірдон наголосив, що на ранньому етапі розробки проекту було прийнято рішення знімати його англійською — задля міжнародних продажів. Хоча рішення було непростим, адже серіал розповідає про становлення французького короля Людовика XIV — «національного надбання Франції», як назвав його Ґевін. Втім, ризик себе виправдав: перший сезон «Версаля» став найбільш рейтинговим серіалом студії Canal Plus за три останні роки. Також «Версаль» — це міжнародний хіт продажів, який транслювався в 140 країнах. Рірдон зазначив, що такі масштабні проекти бажано знімати в копродукції, бо це дозволяє отримувати soft money відразу від декількох країн. І нехай організація такого багатоступінчастого копродукційного процесу є заняттям не дуже простим, однак воно того варте.
У рамках панельної дискусії «Український прорив: від «Чорнобиля» до Китаю» відбулася презентація найбільш помітних кінематографічних досягнень українських компаній, задіяних в міжнародних проектах останнього року.
Засновник Radioaktive Film Дарко Скульський розповів про участь української сторони у виробництві одного з головних хітів НВО цього року — міні-серіалу «Чорнобиль», який став найбільш висикооціненим серіалом світу (за версією IMDB). Компанія Radioaktive Film виступила в цьому проекті як сервісна, делегувавши виробникам, зокрема, і 250 українських професіоналів. На думку Дарко Скульського, одна з головних проблем, пов’язаних зі зйомками в Україні, — нерозвиненість інфраструктури за наявності великого вибору локацій, але розвиток локального ринку може стимулювати система cash-rebate зі спрощеними умовами для іноземних продюсерів.
Катерина Шевелюк, директорка департаменту монетизації контенту StarLightMedia, представила кейс українського серіалу «Кріпосна», завдяки якому телеканал СТБ став лідером серед усіх українських каналів (в своєму слоті). Зйомки проходили на більш ніж 400 локацій, через що «Кріпосна» справедливо вважається однією з найбільш масштабних історичних костюмованих драм останніх років. На сьогодні кількість глядачів серіалу перевищила 22,2 млн.
Ігор Сторчак, генеральний директор FILM.UA Distribution, зауважив, що серіал став хітом не тільки українського телебачення, а й польського — у зв’язку з тісним співробітництвом по регіону і прем’єрою його на одному з найбільших польських телеканалів TVP1. У перспективі розглядається можливість зйомок третього сезону проекту в копродукції з Польщею.
Генеральний директор POSTMODERN Digital Єгор Борщевський, у свою чергу, зазначив, що компанія останні кілька років активно співпрацює з китайськими колегами. Один зі знакових проектів в портфоліо POSTMODERN Digital — участь у створенні CG для китайського блокбастера Wandering Earth. Крім того, компанія створила 15 хвилин CG-контенту для фільму Looking Up, а також брала активну участь в його супервайзингу в Китаї. Серед головних амбіцій компанії — можливість повноцінної співпраці з китайськими студіями.
У рамках панельної дискусії «Анімація в Україні: шлях до глядача» виконавчий директор UANIMA Олена Голубєва виступила з доповіддю, в якій зазначила, що обсяг ринку анімації в Україні продовжує зростати — за станом на 2018 рік показники перевищили позначку в 148 млн грн (порівняно зі 61 млн в 2016-му).
За словами Іванни Найди, генеральної продюсерки нішевих каналів «1+1 Медіа», під керуванням якої, зокрема, перебуває дитячий телеканал ПЛЮСПЛЮС, українські мовники зацікавлені в трансляції вітчизняного анімаційного контенту насамперед через існуючі квоти на продукт національного виробництва. Наразі у ПЛЮСПЛЮС нема можливостей для створення власного контенту, тому вони цілком покладаються на українського виробника. Креативний директор Starlight Digital Віталій Чирков додав, що необхідний розвиток не тільки виробничого сектора, а й дистриб’юції — на його думку, найбільш вдалим форматом доставки анімації є Pay-TV, тому потрібно припинити безкоштовне поширення.
Прикладом популярного контенту для дитячої аудиторії є продукти бренда Glowberry, які представляла Ольга Черепанова, креативна продюсерка і співзасновниця компанії, що увійшла в 2016 році до складу FILM.UA Group. У портфоліо студії, крім книжкової продукції та мультимедійних проектів, також є анімаційні серіали «Мама поспішає додому» і «Хоробрі зайці».
Своєю чергою, Михайло Маргуліс, продюсер і засновник «Студіо КАПІ», презентував проекти своєї студії: зараз компанія активно працює над продовженням історії про Петю П’яточкіна.
На завершення третього дня KMW відбулася перша частина міжнародного форуму CoProduction Meetings, в рамках якої продюсери представили успішні кейси своїх копродукційних проектів, а також тих, що перебувають на стадії розробки. На питання, що передусім могло би зацікавити їх для підписання нових домовленостей, всі спікери наголошували на ґрунтовній важливості історії. Якщо історія для них видається підходящою і вони дійсно вірять в її успіх, — це найкращий старт для спільної роботи. Ґевін Рідрон з Incendo (Канада) також звернув увагу на попередній досвід потенційних партнерів з копродукції, а ще вказав на значущість попереднього особистого знайомства. Крім того, для Гевіна важливо побачити кошториси і зрозуміти фінансову вигоду від співпраці. Гал Заїд (Gal Zaid), керівник відділу драми в Endemol Shine Group (Ізраїль) сфокусував увагу на меті копродукції: якщо мета розмита, існує варіант втратити цільову аудиторію в обох країнах-копродукторах. Продюсер компанії Agitprop (Болгарія) Мартічка Божілова (Martichka Bozhilova) розповіла, що дуже ретельно підходить до вибору партнерів для копродукції і вважає, що це так само важливо, як укладати шлюб. Спочатку вона звертає увагу на якість проекту і талант того, хто представляє його.
Якщо з цим усе гаразд, і проект дійсно має певну цінність, то Мартічка готова миритися з національною специфікою роботи в країні-партнері. Андерс Танген, СЕО компанії Viafilm (Норвегія), цікавиться тим, що можна знімати в Скандинавії. Головним викликом в копродукції він вважає віру в проект — щоб самому захопитися настільки, наскільки можливо буде потім переконати бродкастерів і дистриб’юторів придбати продукт. Це можна зробити тільки тоді, коли ти певен, що проект справді заслуговує уваги. Растислав Шестак (Rastislav Šesták), член Словацької кіно- і телевізійної академії, співвласник і продюсер DNA Production, який відвідав форум уже вдруге, зазначив, що «тепер двері для співпраці для нього вже відчинено».
Сьогодні в учасників форуму CoProduction Meetings, який проводиться за підтримки Українського культурного Фонду (УКФ) день індивідуальних зустрічей. Їхня мета — пошук партнерів для міжнародної копродукції і проведення перемовин із продюсерами, яких гості заходу зустріли на KYIV MEDIA WEEK .
