У галереї сучасного мистецтва The Naked Room проходить виставка художників Валентина Радченка та Станіслава Туріни, що має одразу дві назви — «Біль» і «Це не моє». Обидва митці є учасниками майстерні «ательєнормально», де пліч-о-пліч працюють художники з- та без синдрому Дауна.
Валентин Радченко — художник із синдромом Дауна, займається мистецтвом понад двох років. Свої роботи він розділяє на дві категорії: біль і не біль. Але більшість його картин відносяться до «болі».
Усі роботи художника — неначе певна схема, де кожен елемент не обов’язково повинен бути гарним, але має виконувати певну функцію. Усі речі, зображені на картині, співвідношення їхніх форм і кольорів Валентин упорядковує за принципом відносин між людьми та явищами. А ось загальний принцип упорядкування має сувору ієрархію.
Станіслав Туріна займається графікою, ленд-артом, інсталяцією та контекстуальним розписом. Його роботи з кераміки, зібрані в серію «Нескінченний натюрморт», є практикою 11 років. Об’єкти натюрморту не є втіленням особистих думок митця, навпаки. За його словами, ці думки були нав’язані ззовні, «випадково зачепилися за свідомість» та здобули матеріальну форму. Тому проєкт має назву «Це не моє».
«У практиках цих авторів можна знайти надто багато спільного і можна просто впізнати річ або ж зашпортатись об неї думкою. Обидва автори довгий час жили у просторах, переповнених дуже схожими речами, їхня кількість і ритм впливають на фактуру думки. Предмети у їхніх практиках набувають реальної та магічної важкості, це канали для різного роду зв’язків», — відзначає кураторка виставки Катя Лібкінд.
Виставка Валентина Радченка та Станіслава Туріни «Біль/Це не моє» працює до 2 лютого у The Naked Room.
Читайте також:
У Києві відбулась презентація майбутнього проєкту національного павільйону України на 59-й Венеційській бієнале сучасного мистецтва
