Жінки без облич
Польська художниця Єва Южкевич (Ewa Juszkiewicz) переосмислює класичні портрети жінок, щоб змусити глядача замислитися над стереотипним розумінням краси у європейському живописі. Хоча її арт-проєкти виконані у класичній техніці, художниця експериментує з їх наповненням. Це веде до створення незвичайних портретів, які балансують на межі людського та нелюдського. У центрі її уваги жінки, які вже були увіковічені на картинах європейських майстрів минулих століть. Але фігури цих жінок та їх та обличчя деконструйовані, щоб піддати сумніву те, як ми сприймаємо жіночу красу.
У своєму арт-проєкті «Без назви» Южкевич доволі точно відтворює тло та вбрання, що були на оригінальних картинах, але тепер на них зображені жінки без облич. Замість обличчя можна побачити лише кучері, переплетені з зеленим листям.
Реінтерпретуючи ті елементи, що зазвичай вказують на красу чи соціальний статус, художниця переосмислює стереотипний підхід до зображення жінок, який можна було спостерігати впродовж століть. Зокрема, глядач не побачить тут макіяжу та прикрас.
Оптичні ілюзії, що перетворюють людину на страву
Уявіть собі фото дівчини, яка натягла червону куртку на вуха та на підібгані ноги і вперла руки в боки. А на голові в неї замість волосся зелений вазон. Все разом це породжує оптичну ілюзію, і ось уже замість дівчини ми бачимо помідор.
Саме такі нетипові портрети створила британська фотохудожниця Енні Колліндж (Annie Collinge) в рамках арт-проєкту на кулінарну тему для журналу Luncheon. Разом з нею над проєктом під назвою «Столик на одного» (Table for One) працювали творчий дует Rottingdean Bazaar та модель Тін Гао (Tin Gao), яка у об’єктиві Колліндж перетворюється на моркву, ріжок з морозивом, банан чи сендвіч. За допомогою одягу, ретельно підібраного Джеймсом-Тезеєм Баком (James Theseus Buck) та Люком Бруксом (Luke Brooks) з Rottingdean Bazaar, обриси моделі повторюють форму певної страви.
«Процес роботи над кожним фото був доволі складним і передбачав пошук відповідного одягу, з якого можна зробити подобу тієї чи іншої страви. І ми намагалися все це зібрати докупи у той самий день, коли образ спадав нам на думку, – розповіла Колліндж. – Це вимагало чималої підготовчої роботи і постійної біганини по блошиних ринках. Іноді у зливу».
Звісно, створення таких незвичайних портретів дуже залежить від матеріалів, які художниця шукає на ринках та розпродажах. Тому Колліндж з нетерпінням чекає того дня, коли вона знову зможе вийти на вулицю й побачити там не апокаліптичну пустку, як зараз.
Емодзі на африканський лад
Фотограф Туфік Бейгум (Toufic Beyhum) оприлюднив свою серію фотографій, яка була створена під враженням від дедалі тіснішого культурного обміну між Африкою та світом. Арт-проєкт під назвою «Амодзі» (Amoji) переносить всім знайомі емодзі на етнічні африканські маски, щоб підкреслити зіткнення сучасної та традиційної культур.
До роботи над цим проєктом Бейгум залучив молодих художників з Намібії, які відтворили емодзі у стилі африканських масок. А коли маски були готові, фотограф вирушив у подорож країною. В ході цієї подорожі місцеві жителі мали змогу побути моделями у масках-амодзі. Дехто з них позував у масках, які були їм до душі. Дехто – у масках, які пасували до їх професії чи оточення.
Фотограф перетворив емодзі на африканський мотив, але лишив їх цілком впізнаваними. Таким чином арт-проєкти Бейгума показують, що Африка є частиною глобального наративу, в якому ми зараз повсюди можемо спостерігати взаємопроникнення сучасного та традиційного.
Також звертаємо вашу увагу на незвичайні арт-проєкти канадського фотографа Ульрика Коллетта, який поєднує обличчя родичів у одне зображення.
