Складно уявити наше життя без сучасних ванних кімнат. Але, скажімо, півтора століття тому вони були облаштовані зовсім не так, як зараз. А 500 років тому й поготів. З іншого боку, в 16 столітті миття часто було веселим зібранням друзів з напоями та наїдками… У всього є свої плюси і мінуси! Чимало цікавих ідей щодо дизайну цієї найменшої кімнати в домівці були, на жаль, втрачені з плином часу. Тому британський магазин QS Supplies і креативники NeoMam вирішили нагадати нам про них, зобразивши півтисячоліття еволюції ванних кімнат в одному невеличкому відео.
1520-1620: Сумнівна розкіш
В 16 столітті ванна була розкішшю, яку міг собі дозволити далеко не кожен. Облаштовувати в домі їх почали після того, як епідемія чуми змусила публічні бані позачинятися.
У часи задовго до кранів із гарячою водою і теплих підлог воду доводилося гріти в казані. А пересувні дерев’яні ванни для тепла ставилися якомога ближче до відкритого вогню.
1620-1720: Хоч сокиру вішай
У 17 столітті митися у ванній великою компанією було вже не прийнято. Натомість родина нагрівала ванну води і милася по черзі. Щоб вода у ванній зберігалася теплою якомога довше, їх почали робити з металу. Але мороки з цим все одно було чимало, тож навіть ті, у кого ванна була, милися нечасто.
А на вулицях парфуми та ароматні кульки у футлярах-помандерах намагалися бодай якось перебити сморід, що так і висів у повітрі.
1720-1820: Пришестя дзеркал
Важливою віхою півтисячоліття еволюції ванних кімнат став 1775 рік, коли годинникар Александр Каммінгс створив вигнуті труби у формі літери S. Відтоді змивні унітази стали типовішим явищем, а ванні кімнати стали більше нагадувати сучасні.
Дзеркальне скло лишалося дуже дорогим задоволенням аж до кінця 18 століття. Дзеркала були статусними речами, а щоб додати їм гламуру та містики, на них іноді чіпляли маленькі шторки. Поступово розвиток технологій зробив виготовлення дзеркал дешевшим і дозволив набагато складніше їх декорування для заможних верств населення.
1820-1920: Вода, папір і мідні труби
В 19 столітті прогриміла індустріальна революція, а населення значно зросло, ввергнувши Великобританію у справжню кризу громадського здоров’я. В переповнених містах на сотню людей часто припадала одна-єдина вбиральня, а нечистоти вихлюпувалися на вулиці та в річки.
Тому уряд законодавчо затвердив певні санітарні норми, запровадивши каналізаційні системи та водопостачання. Всі ці труби стали початком кінця для пересувних ванн, туалетів та рукомийників, і устаткування ванних кімнат поступово стало стаціонарним. Мідні труби набули популярності і всіляко прикрашалися: тиснення, глазурування, позолота тощо.
А у 1880 році було запатентовано туалетний папір.
1920-2020: Кахлі, всюди кахлі
20 століття – це спалах модернізму, споживання та інтер’єрного дизайну. З огляду на це, дизайнери та промисловці винайшли чимало додаткових аксесуарів, щоб прикрасити ванні кімнати і полегшити гаманці споживачів: тримачі для рушників, мила і зубних щіток, дзеркальні шафки, килимки на підлогу, водостійкі шторки тощо.
До початку Другої світової війни електричне освітлення вже можна було побачити всюди.
Кахлі з’явилися у всіх ванних кімнатах у 1950-ті роки. Покриття з керамічних плиток робили так якісно, що чимало сучасних ванних кімнат ще й досі вистелені тими самими кахлями. Пластик, «матеріал космічної ери», теж пережив злет популярності як матеріал для кахлів.
2021: Левітація
Півтисячоліття еволюції ванних кімнат завели нас доволі далеко від миття в бочці. 3D-планування інтер’єрів дозволяє тепер позбутися тісноти навіть у маленьких приміщеннях, а матеріали, яких ще сто років тому не існувало (скловолокно, акрил тощо), уможливлюють найрізноманітніші форми та обіцяють стильність і практичність.
Екрани для ванн вийшли з моди, а умивальники стали підвісними, що вивільнило місце на підлозі, справляючи враження простору навіть у найменших ванних кімнатах.
Більше того, ванні кімнати стали неабияким натхненням для художників 20 століття.
