Коли людина починає креативно мислити? З перших днів, з першої миттєвості, коли вона починає розрізняти предмети, з першого почутого слова. Наступний новий рівень креативного мислення приходить з пізнанням світу. І величезну роль грає в цьому перша книжка, яку дитина, що поки що самостійно читати не вміє має не лише почути, але й побачити. Своїми думками про те, яку роль відіграє книжкова ілюстрація в розвитку і збагаченні креативного мислення дитини ділиться відома художниця, ілюстраторка багатьох дитячих книжок Олена Левська.
В якому віці ви вирішили стати художником? Що перш за все вплинуло на ваш вибір?
Я почала малювати відтоді, як себе пам’ятаю. Схоже, це мій природній спосіб взаємодії зі світом. Це були олівці, фломастери, акварель і гуаш на білих альбомних аркушах, кольоровому і технічному картоні, рулончиках напівпрозорого паперу і перфокартках, що залишали мені батьки, котрі тоді працювали програмістами з ранніми ЕОМ.
Років з п’яти-шести я вигадувала власні історії, малювала до казок, віршів, пісень і фільмів і майструвала маленькі «книжечки». Мама і тато з ніжністю допомагали привести це звичайне диво до ладу.
Згодом я закохалась у художню школу. Всі ці ̶б̶о̶г̶е̶м̶н̶і̶ ремісничі речі: запах свіжої глини, фарби, води і дерев’яних мольбертів, гостре світло, стареньке піаніно, гіпсові голови й ноги для тренування графічної вимови, мистецтвознавчі практики, щирі та веселі викладачі, академічні вимоги і водночас – жодних обмежень дитячої фантазії.
Я дуже багато читала, закінчила гімназію з золотою медаллю, мала велике коло захоплень. Але фах випав мені сам. Просто я завжди робила і продовжую робити те, що вмію і люблю. Те «моє», в чому я здатна передавати сенси, відчуваючи комфорт і свободу.
Безперечно, аби міцно опанувати свою справу, треба постійно вчитись. А секрет, що тут і в самостійній роботі над помилками для мене є затишок, терапія, наснага і драйв.
Ілюстрація для дитячих книжок – ваш свідомий вибір чи щаслива випадковість?
Я літературоцентрична. Мені до душі спорідненість буття і тексту. Обожнюю занурюватись у нескінченні взаємозв’язки вербального і візуального.
В 2006 у Видавничо-поліграфічному інституті НТУУ «КПІ» я отримала спеціальність художника-графіка, оформлювача книжок та інших друкованих видань. З третього курсу поєднувала денні заняття і роботу в студії дизайну, де набула перших корисних навиків у комп’ютерній графіці.
Мені справді пощастило. Через кілька місяців після захисту дипломного проекту я навідалась до всеукраїнського книжкового ярмарку в Києві, де познайомилась з «Видавництвом Старого Лева». Показала своє портфоліо Мар’яні Савці та отримала гаряче замовлення на книжку «Дивовижний чарівник країни Оз» Лімана Ф. Баума, яка незабаром вийшла у Львові з кількома десятками моїх ілюстрацій. Так почалась моя дуже приємна співпраця зі «Старим Левом».
Тільки книги дитячі читати, тільки думи дитячі плекати, саме за Мандельштамом. Власне, завдяки дитячим книжкам відбулись і мої творчі зустрічі з малечею та підлітками. Тепер я на запрошення періодично проводжу невеличкі арт-лекції, майстер-класи і уроки малювання для дітей та дорослих.
За Чуковським, дитина, слухаючи казку, яку їй читає мама, вимагає перш за все показати їй цю казку. Тобто, дитина починає сприймати світ через конкретні візуальні образи, і лише згодом розвивається абстрактне мислення. Чи можна сказати, що ваші ілюстрації, які треба розглядати повільно і дуже часто розгадувати, торують шлях до абстрактного мислення дитини?
«What you see is what you get», або, наприклад: «Я бачу – отже, це існує». Приблизно так. Якщо зображення тішить, запалює переживання та асоціації, цілісно запам’ятовується, дає поштовх до осмислення, збагачує внутрішні наративи – значить, моя робота вдала.
Чи можна сказати, що кожна ваша картина чи ілюстрація – це насправді гра? Ви їх такими задумували?
Дійсно, іноді це майже ребус, гра слів чи предметів. А іноді – жест запрошення до співучасті в культорологічних рефлексіях. Навіть якщо глядач поверхово прочитає образ, не вгадає алюзію чи омаж, він все одно створить свій унікальний шар інтерпретацій. І таким чином переможе в цій грі 🙂
Як дитяча книжка взагалі та її ілюстрація зокрема може виховати, стимулювати або надихнути дитину на креативне мислення?
Мало що в змозі вплинути на дитячий світогляд сильніше, особливо, коли цей вплив ненавмисний 🙂 Вчасна книжка – невід’ємна складова розвитку людини як людини.
Ідеальна книжка для дитини – якою вона має бути, на ваш погляд? Як мають комунікувати в такій книжці текст та ілюстрація? Як змінюється роль і місце ілюстрацій в дитячих книгах з віком дітей, для якого книга призначена?
Ідеальна? Звісно, з картинками! 🙂
Ідеальна книжка вражає уяву. Її хочеться читати і перечитувати. Красива, розумна, чесна, глибока, стильна, захоплююча, синергетична. Коли книжка є артефактом, літературно-мистецьким шедевром. Який стає подією в житті хоча б одного читача, коли не кількох поколінь.
Кожна книжка повинна бути на виріст.
Малюнки для наймолодших зазвичай – суто буквальні, лаконічні, а за навантаженням дорівнюють сигналу, слову чи реченню. Згодом вони далеко ступають крізь рамки описових віддзеркалень, втрачають обов’язкову сюжетну послідовність і набувають багатоплановості, композиційної складності, різноманітних подробиць. Так чи інакше, текст і зображення мусять чинити всіляку єдність.
Використовуючи власну оптику, серце і руку, художник будує читачеві місточки до авторського задуму.
Книжка повинна мати наміри та манери.
А ще я обожнюю книжки, які дещо… поза вимірами. На кшталт підзорної труби. Скажімо, сюрреалістична ілюстрація – трохи дитяча, трохи доросла. Мов та Аліса в Країні Чудес.
Виховання художнього смаку дитини, розуміння мистецтва. Ваше бачення цього процесу. Яку роль можуть відіграти в ньому новітні технології? Чи не боїтеся ви конкуренції з потенційним штучним інтелектом-ілюстратором?
Сьогодні я у захваті від осучаснення мистецького простору, від тих просвітницьких методів і відкритих можливостей, що їх запроваджують музеї, галереї, фестивалі та інститути книги по всій планеті.
Маючи час та натхнення, легко навчити(сь) довіри до творчості, вміння бути наодинці з живописом, музикою чи текстом, відчувати, пізнавати, перейматись образом і цілковито насолоджуватись магією речей, їх смислом і взаємодією.
Інше залежить від талану і таланту.
В розмові з дитиною про мистецтво – і взагалі про все – варто зберігати щирість, змістовність, повагу, почуття гумору і самоіронію. Ілюструвати дитячу книжку ліпше приблизно так, ніби малюєш для себе. Надзавдання? Вірно!
Я надто далека від штучного, аби боятися його. Якщо ж будь-який конкурент володітиме моїм рідним культурним кодом і добрим характером, ми, мабуть, зафрендимось. 🙂
Як художник, я існую в двох версіях, оскільки займаюсь водночас і поперемінно ілюстрацією та живописом. Працюю в традиційних техніках, але метафори і вподобання залучаю як заманеться.
Можливо, добра якість безпосереднього зв’язку між автором і читачем, художником і глядачем – має нині ключову цінність і деякою мірою відповідає поняттям успішності чи визнання. Я розумію це саме так.
Трохи про майбутнє – якою буде книга через років 20? Чи виросте рівень співтворчості читачів в народженні таких книжок?
Як писав згаданий Керрол, «Всяк же знає: поки тобі цікаво – гра триває!»
Жодних сумнівів, що арсенал засобів малювання і формати читання будуть змінюватись. Вже сьогодні багатьом відомі імерсивні арт-простори, додаток віртуальної реальності для 3D-малювання у масштабі кімнати (Tilt Brush VR від Google); видаються інтерактивні книжки («Живі кольори» Ерве Тюлле), книжки з додатками доповненої реальності (через наведення камери смартфона на ту чи іншу ілюстрацію та «оживає» на екрані) тощо. У видавничій сфері є потужні лідери, некомерційні гравці, інді-проекти, міні-студії: сьогодні кожен обирає по собі. Модним бути якось нудно. Привабливо бути різним. Цікаво пізнавати іншість.
Коли весь світ ускладнюється і руйнується, а поліфонія перетворюється на білий шум – найціннішим стає саме особистісне, натуральне, оригінальне, гуманістичне, живе. Смаки еволюціонують, інструменти вдосконалюються. А дива і щастя втім стаються випадково. Можливо, на нас чекає нове відродження.
Бачте, я плекаю надію, що спектр моєї роботи збереже свою суть. Раптом він і далі слугуватиме імпульсом пізнання і джерелом розради і радості?
Питання ставив Олексій Фурман
Для матеріалу Олена Левська поділилась авторськими роботами та ілюстраціями для книжок «Видавницства Старого Лева».
Читайте також:
Від печива до космосу: інтерв’ю Мар’яни Савки про «Видавництво Старого Лева»
