Історія архітектури — це історія демографічних, культурних і соціальних змін. За свою відносно коротку історію архітектура американських домівок суттєво змінилася, відображаючи мінливе обличчя США. Але є чимало й таких елементів дизайну, які впродовж всього цього часу лишалися незмінними.
Щоб розглянути, як саме архітектура американських домівок еволюціонувала за минулі пів тисячоліття, страхова компанія American Home Shield і креативники агенції NeoMam вирішили створити серію зображень, де одну й ту саму домівку було візуалізовано в найпопулярніших архітектурних стилях США.
Стиль Кейп-Код (1600s—1950)
Одноповерхові та майже неприкрашені будинки в стилі Кейп-Код (як на зображенні в заголовку) відображали цінності колоністів-пуритан, які в них жили, а також суворий клімат Нової Англії, який вони мусили витримувати.
Георгіанський колоніальний стиль (1690—1830)
Із розвитком в колоніях економіки, розвивалися й домівки. Будівлі Георгіанської епохи (названої так на честь чотирьох королів Георгів, які послідовно сходили на британський трон) нагадують своїм стилем маєтки у великих британських містах, таких як Лондон чи Единбург, і їм властиві елементи класичної грецької та італійської архітектури.
Федеральний стиль (1780—1840)
Прагнення збудувати нове суспільство після проголошення незалежності США привело до пошуків нового, суто американського, архітектурного стилю. Такий федеральний стиль притаманний більшості будівель періоду після Війни за незалежність США, як оселям, так і громадським спорудам.
Неогрецький стиль (1825—1860)
Запозичення з грецької культури досягли свого злету в середині 19 століття, коли археологи знаходили нові й нові пам’ятки Давньої Греції, а археологи щедро запозичували із цих археологічних ілюстрацій.
Італійський стиль (1840—1885)
Італійський стиль є еволюцією середньовічної італійської вілли в сільській місцевості. У часи Громадянської війни цей стиль став популярнішим за неогрецький. Зокрема, завдяки тривкішим та дешевшим матеріалам, які використовувалися для зведення будівель у італійському стилі: камінь, цегла, штукатурка тощо. На відміну від неогрецького стилю, «італійським» домівкам була притаманна асиметричність. Та й у ландшафт вони вписувалися краще.
Стиль королеви Анни (1880—1910)
Індустріальна революція принесла із собою нові методи виробництва, нові матеріали та нові статки для американської публіки. Для стилю Королеви Анни характерна пишність дизайну, властива британській монархії.
Мистецько-ремісничий стиль (1905—1930)
Але нові гроші та нові технології індустріальної революції не всіма були сприйняті схвально, що породило також архітектурний стиль, який був протидією всьому цьому. Мистецько-ремісничий рух із осудом поставився до архітектури «епохи бездушних машин», натомість надаючи перевагу продуманому дизайну, штучній роботі та місцевим природним матеріалам, які підкреслювали власний стиль майстра-дизайнера.
Арт-деко та модерн (1920—1945)
У цей час архітектура перетворюється з ремесла на мистецтво і дизайнери починають запозичувати із сучасних їм мистецьких течій.
Стиль ранчо (1945—1980)
Після повоєнного «бебі буму» популярними стали прості одноповерхові домівки з місцевих матеріалів. Вони наслідували вже іспанський колоніальний стиль. Такі ранчо нескладно було збудувати, що лише додало їм популярності в часи величезного попиту на будинки на одну родину.
Блоково-комплектне будівництво (1945—донині)
Коли солдати повернулися з фронту і почали заводити власні родини, потреба в нових домівках була просто шаленою. Одним зі способів задовольнити цей попит стало блоково-комплектне будівництво, для якого використовували відносно дешеві матеріали. А потім готові конструкції розвозилися по місцях.
Читайте також:
70 років еволюції інтер’єрів від IKEA.
Агенція NeoMam віртуально «відбудувала» історичні маєтки старої Англії.
