Спрямувати життя на шлях позитивних змін або жалітися на нестатки фінансування з бюджету? Кожна громада робить свій вибір. Насправді двигуни та генератори ідей, що здатні зробити життя селища чи містечка яскравішим та позитивнішим, є практично в кожній громаді. Та від ідеї до реалізації часто лежить одночасно так мало, і так багато. Вирішальним фактором стає нестримна жага до змін та вміння запалити ідеєю сусідів та земляків. Село Княгининок на Волині — яскравий тому приклад.
Чисте, зелене, європейське поселення, де із зупинок створюють артоб’єкти й будують відкриту бібліотеку зі старих холодильників — це все про Княгининівську об’єднану громаду. А обладнанню сучасного стадіону, на якому можуть займатися спортом всі охочі, — позаздрить будь-який мегаполіс.
Шлях до змін громада почала з набуття статусу ОТГ у 2016 році. На той час по Україні подібних громад було зареєстровано близько 200. Кажуть, жителі не одразу зрозуміли, як можна використовувати новий статус на спільне благо. Керувати змінами довірили людині, яка встигла кілька років попрацювати в Європі й повернутися з набутим досвідом до рідної домівки.
Олена Твердохліб працювала у Чехії кравчинею, та після повернення започаткувала у рідному селищі власний бізнес, який розвинувся до цеху з пошиття одягу для немовлят.
Ініціатива, яка йшла зсередини, та набутий досвід того, як живуть люди у Європі, їхньої активності та поваги до права на гідне життя — спонукало пані Олену почати втілювати зміни не лише на рівні власної справи, а й в цілому — у громаді. Вона знайшла однодумців. У 2015 році селяни довірили їй посаду сільської голови, а через рік — право очолити новостворену громаду.
У своєму інтерв’ю пані Олена згадує: «Коли я купила власне авто, то зрозуміла, що дороги в нас ніякі. І мені захотілося спитати в сільського голови, чи можу я за свої кошти відремонтувати дорогу. Він мені відповів, що: «Відремонтувати за свої кошти ти не можеш. А як станеш головою — тоді будеш ремонтувати. Я вирішила, що треба ставати головою».
Олена Твердохліб каже, що вона вирішила змінити життя громади, тому що вона тут живе, а нащадки повинні жити ще краще. Децентралізація збільшила в 10 разів бюджет — відповідно, це дало змогу зробити набагато більше, ніж раніше. «Все можливо зробити, якщо дуже вірити, хотіти, багато і з ентузіазмом працювати. Це такий простий рецепт для всіх», — впевнена пані Олена.
Зупинка знань і вулична кухня із сирниками
Потяг до знань і творчий підхід до життя тут виховують в дітях не лише словами та підручниками. Біля школи побудували зупинку у вигляді відкритої книги, яку підтримують опори-олівці. Розгорнута книга — символ знань і навчання. Тут можна, наприклад, відпочити на лавочці у вигляді гумки для стирання. І це не лише дитяча забавка — це нагадування іншим людям, як взагалі можна робити життя цікавішим і комфортнішим.
Реалістична величезна сільська кухня, на якій точно готуються найсмачніші в Україні сирники. Така інсталяція замінила стандартну зупинку в однойменному селищі й цілодобово нагадує місцевим жителям та гостям території про основу здорового харчування. Придумали й втілили проєкт активістки села Сирники. Сільрада виділила на цю ідею 20 000 грн. Решту грошей автори ідеї шукали самостійно: залучили благодійні внески, знайшли художників.
Олена Твердохліб вважає це «прикладом того, як ідейні люди роблять щось на голому місці».
Духовна їжа з холодильника
Село Сирники з його смачною зупинкою — це лише один з проявів творчої жилки жителів громади. Креативна вулична бібліотека, де книги розташовані у старих шафах-холодильниках — ідея місцевих активісток Оксани Глушко та Галини Гарбарук. Бібліотека працює поруч із місцевим клубом. А читальна зала — ретро-автомобіль.
Авторки задуму виграли на втілення «Хати-читальні» грант у розмірі 7 тисяч гривень. За ці кошти надрукували банер на стіні клубу. Решту коштів зібрали місцеві жителі. Для створення вуличної бібліотеки знайшли й розмалювали шість старих холодильників, почистили та пошпаклювали старий автомобіль із металобази.
Одна з авторок ініціативи, депутатка Галина Гарбарук, впевнена, що подібні проєкти творять новітню історію села: «Тут немає великого бізнесу, і ми хочемо всіма силами розрекламувати наше село, запросити сюди інвесторів. Відштовхуємося від назви „смачне село“ — Сирники. Ми організовуємо події, де пригощаємо всіх сирниками, а на цей раз вирішили пригостити саме духовною їжею. Хочемо таким чином популяризувати читання».
Всі охочі допомогти у створенні бібліотеки працювали на волонтерських засадах. Допомагає комунікувати спільний сільський онлайн-чат.
Активний рух замість відвідування барів
Сучасний, великий, красивий шкільний стадіон у Княгининку продуманий самим жителями. Тут завжди є життя. Діти, які ще кілька років тому просто ходили по вулицях і збиралися в барах — зараз — на спортивному майданчику. Люди хочуть займатися спортом.
Футбольне поле зі штучним покриттям, баскетбольний та волейбольний майданчики, бігові доріжки, смуга з перешкодами, зона тренажерів.
Побудували за кілька місяців: з травня по серпень 2018-го. Займаються тут і діти, й дорослі за певним розкладом. Пенсіонери, молоді мами, спортсмени різного віку після робочого дня.
Стадіон збудували виключно за кошти громади.
Магніт для інвестицій
Сьогодні тут продається багато ділянок комерційного призначення аби зацікавити інвесторів. Наразі на території ОТГ будується великий завод ТОВ «Дарлісад». Підприємство викупило землю під своїми складами, щоб збудувати більший і потужніший завод із заморожування фруктів та ягід.
Керівник підприємства Григорій Зеленюк каже, що будується «гігантський холодильник», розрахований на десятки тисяч тонн сировини. Її закуповуватимуть у місцевого населення. Це різні культивовані ягоди: малина, полуниця, вишня. Ягоди заморожуватимуться і продаватимуться по всьому світові. Це вигідно і людям, які вирощують ягоди, бо ціна для закупівлі відповідає ринковим цінам в Україні. Ягода йде на експорт.
Після завершення будівництва компанія планує заготовляти на експорт до 50 тисяч тонн культивованих ягід. Григорій Зеленюк також розповів, що після запуску кумулятивний ефект підприємства складатиме близько 10 000 робочих місць.
Більш ніж десятирічний досвід «Дарлісаду» підтверджує високий попит на якісну українську сировину. Експерти підприємства відстежують світову кон’юнктуру. Іноді в Австралії якась ягода не вродить, іноді в Америці. Туди й спрямовують свою пропозицію. Кажуть, що у польських та швейцарських йогуртах дуже багато Княгининівської малини.
Водночас у сільській раді створена і працює програма підтримки ягідництва. Кожен, хто хоче розпочати власний бізнес з вирощування ягід, отримує 25 000 гривень на старт справи.
Григорій Зеленюк наводить приклад: «Якась сім’я в радіусі 100-300 км посадила біля хати пару кущів, можливо, соток, гектарів. Вони вдень назбирали, ввечері сюди приїхали, здали нам, ми її швидко заморозили. Намагаємось, щоб наші купівельні ціни були максимально близькі до польських, щоб людям було вигідно вирощувати. Навіть коли було перевиробництво малини, ми не опускали дуже закупівельну ціну, щоб люди її не повирубували. Коли ми оце все розвинемо і всі навколишні поля будуть засаджені ягодами, думаю, всім буде дуже приємно і вигідно».
Розвиток бізнесу — це і робочі місця, і вищий рівень життя людей в громаді. «Потрібно, щоб люди поверталися, щоб вони жили вдома» — мріє Олена Твердохліб. І не лише мріє, але й створює всі умови для цього.
Управління відходами та біогаз
Філософія відповідальності за свою землю реалізується у всьому — від культури до збирання сміття. По території ОТГ встановили баки для сортування сміття. До сортування, проте, княгининівці звикли не одразу.
Олена Твердохліб розповідає, що люди спочатку слабко підтримали ідею сортування, але з часом контейнери почали наповнюватися відсортованим.
І вже пишуть заяви на збільшення кількості таких контейнерів.
Відходи, окрім змішаних, ділять на скло, папір і картон та ПЕТ-пляшки. А ще сільрада випускає щомісячну газету, що розносять у кожен будинок, де пояснюється про важливість та методику сортування.
Саме у Княгининівській ОТГ, у селі Брище, розташований полігон, що збирає тверді побутові відходи з Луцька та прилеглих селищ і сіл.
Навесні 2018 року поруч зі сміттєзвалищем запрацювала біогазова установка, що викачує біогаз із відходів, спалює його та переробляє в електрику.
Ця технологія є не лише прибутковою, а більш екологічно безпечною. Адже під час такої утилізації не виділяється метан, що отруює ґрунт і часом спалахує.
Проєктний менеджер Княгининівської ОТГ Сергій Ужегов розповідає, що на полігоні обліковують і контролюють обсяги сміття. Кожен сміттєвоз зважують на вході й виході, а різницю вимірюють у тонах. «Полігон фактично знаходиться на території громади, але він наданий в оренду місту (Луцьку. — авт.). Орендодавець сам укладає договори з компаніями, які добувають біогаз, переробляють ПЕТ-пляшки тощо. Міська рада платить нам за оренду цієї території досить немалі кошти, які ми спрямовуємо на подальші потреби громади. Загалом шукаємо ідеї, цікавимось, також привносимо певні ноу-хау для України, впроваджуємо їх і, надіюсь, успішно».
Що далі?
Очільниця Княгининівської ОТГ радіє, що громаді вдалося зібрати чудову команду ентузіастів, які мають ідеї щодо спільного розвитку. Розповідає, що на початку спостерігала: хто активно цікавиться певними темами на зібраннях, ставить більше запитань. Згодом ці люди приходили до сільської ради на додаткові обговорення та створювали власні проєкти.
Олена Твердохліб: «Бачимо, що сьогодні є попит на місцеву нерухомість — у нас хочуть жити люди. Оце мені дуже приємно, тому що хоча ми й під містом Луцьком, але такого раніше не було. Мені б хотілося, щоб наступний сільський голова бачив розвиток громади дещо ширше і щоб це була молода людина. В молоді зараз такі можливості! В нас дуже багато дітей навчається за кордоном. Сподіваюся, що вони приїдуть сюди, привезуть свої знання і зроблять тут так, як ніде в Україні»
Довідково про громаду:
Зараз об’єднана громада нараховує 9 сіл з більш ніж 12 000 населення. На території ОТГ зареєстровано 450 підприємців. Місцеві жителі працюють здебільшого у сільському господарстві та гуртово-роздрібній торгівлі. Значна частина мешканців їздить на роботу до Луцька, за 7 кілометрів від центру громади.
Читайте також:
Нижнє Селище на Закарпатті зі швейцарським смаком та туристичними принадами
