У сучасному диджитал-світі щодня за нашу увагу змагаються два «гравці»: складні алгоритми соціальних платформ і людський мозок зі своїми фізіологічними обмеженнями й когнітивними упередженнями. Один — бездушна система, що вчиться на наших діях. Інший — еволюційний механізм, який дедалі краще вчиться розпізнавати маніпуляції. То хто кого переграє?
Насправді не варто ставити це як дуель. Справжнє питання — як стати об’єктом свідомої уваги у світі, де все автоматизовано.
Алгоритм: сортувальник епохи контенту
Алгоритми соцмереж — це своєрідні «віртуальні сортувальники», які відбирають і ранжують тисячі постів на день, аби кожен користувач бачив у стрічці лише «цікаві саме для нього» публікації. Вони аналізують буквально все: які пости ми лайкаємо, на яких зупиняємо погляд, які відверто ігноруємо.
За цими даними алгоритми підбирають для нас контент, який не лише відповідає інтересам, а й резонує з поточним емоційним станом. Самотні? Отримайте романтичну історію. Втомлені? Вам покажуть прості рішення. Злі? Вам підсунуть політичний скандал. Ця маніпуляція створює постійний «емоційний ресет», змушуючи повертатись у стрічку знову і знову.
Мозок: у пастці власних упереджень
Проте алгоритми працюють не з ідеальним розумом, а з людським мозком — ми мислимо коротко, емоційно, шукаємо підтвердження своїх поглядів, копіюємо інших, боїмося відстати. Це породжує ефект підтвердження, пінгвіна, інформаційні бульбашки.
Ми бачимо у стрічці те, що вже підтверджує наш світогляд — і переконуємось, що він «єдино вірний».
Алгоритми лише посилюють ці ефекти. Вони створюють для нас «інформаційні кокони» — екосистему з контенту, який не викликає дискомфорту, не суперечить уявленню про світ. У результаті ми рідше стикаємось з альтернативними поглядами, а отже — рідше змінюємо думку або розширюємо горизонти.
Дофамінові цикли й нескінченний скролінг
Платформи майстерно експлуатують механізми винагороди. За кожен лайк чи перегляд ми отримуємо сплеск дофаміну. Соцмережі викликають подібну реакцію, як інші джерела короткої насолоди — їжа, азарт, наркотики. Як зазначають нейробіологи, соцмережі викликають «викид великої кількості дофаміну в мозок, майже як героїн чи метамфетамін».
Це — стратегія утримання уваги. Ми постійно отримуємо «трохи нове», але знайоме. Це нескінченна гра з мозком, який постійно хоче «ще». І маркетолог має з цим рахуватись.
Як реагує мозок і які є шанси його «перехитрити»
Попри все, мозок — це не лише жертва. Це також гнучкий, адаптивний орган, який навчається розпізнавати маніпуляції. Ми вже інтуїтивно бачимо, де нам щось продають, де — нав’язують. Ми втомлюємось від шаблонів і починаємо шукати автентичність і сенс. Тож у гонитві за охопленнями варто не забувати:
Алгоритм лише доставить. Мозок вирішить, запам’ятати чи ні.
Що з цим робити маркетологу?
Маркетологи мають опанувати дві системи — машинну логіку і людську психологію. Алгоритм — інструмент, мозок — мета. Переможе той, хто навчиться працювати одночасно з обома. Ось декілька принципів:
- Оптимізуйте під алгоритм: актуальні формати — рилзи, каруселі. Використовуйте перші для «гачка», другі — для сенсу.
- Починайте з «хуку» — тобто з гачка за 1-3 секунди, що приверне увагу (візуальний об’єкт, неочікуваний звук тощо).
- Створюйте контент зі змістом. Без цього жоден формат не спрацює.
- Аналізуйте статистику, але не обманюйте себе. Одноразове велике охоплення ≠ глибокий вплив. Тестуйте повторно.
- Працюйте з правдою і контекстом. Мозок сьогодні легко розпізнає фальш.
- Вивчайте упередження. Працюйте з ефектами підтвердження, упередженням популярності, кліповим мисленням.
То хто кого переграє — алгоритм чи мозок? Відповідь: перемагає синергія. Алгоритми можуть передбачити наші дії, але не здатні до інтуїції, емпатії й креативу. Мозок може зрозуміти власні слабкості — і в цьому його перевага.
Не питайте, як перехитрити алгоритм. Запитайте, як стати об’єктом свідомої уваги.
І тоді ви виграєте не бій. Ви виграєте гру.
