Сучасні імерсивні виставки сприймаються не лише очима, але запланована на травень британська виставка Dreamachine передбачає, що її відвідувачі взагалі не розплющуватимуть очі.
Виставка призначена виключно для перегляду із заплющеними очима. Основою для неї стала «машина сновидінь», створена в 1959 році митцем Брайоном Гайсіном і науковцем Яном Соммервіллем. Ця машина крутилася і проєкувала калейдоскопічні зображення крізь заплющені повіки глядачів. Таке занурення начебто було здатне вводити учасників у стан, подібний до трансу.
Гайсін збудував свою машину, сподіваючись, що вона замінить собою телевізори в кожній американській оселі. «Машина сновидінь», названа ним «першим арт-об’єктом, на який дивляться із заплющеними очима», мала створювати для глядачів персоналізоване видовище, яке масова індустрія розваг відтворити не здатна.
Сучасна ж виставка Dreamachine призначена для занурення відвідувачів у глибини їхньої душі. Окрім власне «машини сновидінь» для цього будуть задіяні музика композитора Джона Гопкінса та концепції, запозичені з архітектури, технології, музики, філософії та нейронаук. Оскільки сприйматися все це буде насамперед уявою, для кожного відвідувача перегляд Dreamachine буде чимось характерно особистим. Відвідувачі заходитимуть в кімнату, сідатимуть колом навколо «машини сновидінь», заплющуватимуть очі й розпочинатимуть занурення.
Над втіленням у життя виставки Dreamachine працює мережа мультидисциплінарних експертів Collective Art. Зокрема, архітектурний колектив Assemble створює оптимальне приміщення для такого трансцендентального мистецтва, де технологічне обладнання буде прихованим, а потенціал для досягнення галюцинаторного стану — оптимальним.
Аніл Сет, професор нейронаук із Сассекського університету, зокрема, висловлює сподівання, що виставка Dreamachine продемонструє публіці різноманіття внутрішнього життя людини: «Ми звикли, так би мовити, до зовнішнього різноманіття – колір шкіри, різні віросповідання тощо. А коли люди розповідають, що вони бачать у «машині сновидінь», це показує нам їхнє внутрішнє різноманіття. Ваше сприйняття синього кольору може відрізнятися від мого, навіть якщо мова стверджує, що вони однакові. А може, мова працює саме тому, що вона приховує ці розбіжності між нами?»
Цей науковець сподівається, що виставка Dreamachine зацікавить широкий загал у тому, як працюють свідомість і сприйняття, та заохотить людей брати участь у ній як у експерименті — такий собі «перепис населення для свідомостей».
Читайте також:
Даг Ейткен відкриває амбітну виставку віртуальної реальності в чотирьох галереях.
«Мистецтво дозволяє нам танцювати перед обличчям загибелі»: Кехінде Вілі про сучасне мистецтво.
