В рамках розділу «Знакові проєкти України», створеного з ініціативи Асоціації Креативних Індустрій України, ресурс creativity.ua знайомить своїх читачів з кейсами та інтерв’ю засновників й творців креативних проєктів.
Мистецька алея — це проєкт переосмислення публічного простору на вул. Б. Грінченка у Києві через інтеграцію історичного та сучасного культурного змісту у настінних арт-об’єктах, присвячених творчості українських митців. Куратори проєкту Саша Сметаненко та Василь Кундрик ексклюзивно розповідають про етапи створення Мистецької алеї, вибір постатей для арт-об’єктів, доповнену реальність та складнощі проєкту.
Про що ваш проєкт? З чого розпочалась історія створення Мистецької алеї?
Відкривши громадський ресторан «Urban Space 500», ми одразу звернули увагу на стіну, яка оперізує схил вулиці, адже таких місць в Києві небагато. Вже з першого погляду у неї був галерейний потенціал. Натхнені прикладом вулиці Літерату у Вільнюсі, ми почали дослідження, що саме може розміщуватись тут.
На місці вулиці Бориса Грінченка у Києві раніше був Музичний провулок, на якому розташовувались музичне училище, мистецькі кафе і зал. Після Другої світової війни був перебудований — так з’явилась вулиця, яку назвали іменем українського літературознавця і перекладача. Таким чином ми маємо перетин музичного і літературного пластів, які ми взяли за основу наповнення проєкту.
Довгий час вулиця була маловідома попри розміщення в самому центрі. Навіть зараз трафік вулиці, у порівнянні з Хрещатиком поруч чи Пушкінською, у яку вона переходить, є незначним, хоча в часи Музичного провулка тут вирувало життя. Водночас сама локація має потенціал культурного якоря, адже також поряд з нею довгий час працює літературна кнайпа «Купідон», відома серед мистецького кола.
Внаслідок аналізу історії вулиці й народилась концепція: стіна є провідником до української спадщини у літературі й музиці, знайомить пересічних перехожих з видатними митцями через арт-об’єкти.
Як довго створювався та реалізувався проєкт?
Ідея проєкту народилась в кінці 2019-го року, і ми подали проєкт з нею до Українського культурного фонду. На початку літа 2020-го ми отримали повідомлення, що УКФ може підтримати ідею, і почалось втілення проєкту. Протягом літа-осені 2020-го відбувались консультації з експертними комісіями, куди входили представники/ці Українського інституту та Українського інституту книги, незалежні експерти/ки, конкурс для митців та консультації митців з експертами. Офіційно проєкт було представлено в листопаді 2020-го року.
Яка суть проєкту, і наскільки вона важлива для українців?
Ми вважаємо проєкт важливим для українців принаймні у декількох аспектах. По-перше, це приклад смислової зміни простору, тобто як через повернення сенсів можна змінювати сприйняття локації. По-друге, проєкт сприяє популяризації українських митців, стимулює дослідження теми українського мистецтва, дає можливість зрозуміти наскільки багатим є культурний спадок у різних течіях. По-третє, це також і проєкт культурної дипломатії, адже центральна локація та відкритий доступ до арт-об’єктів дає змогу ознайомитись з ними й іноземним гостям.
Які постаті розкрито на Мистецькій алеї? Чому саме їх було обрано?
Основою підходу при створенні проєкту є експертність вибору постатей, свобода творчості митців, співтворення через тандеми митець-експерт та орієнтація на інтеграцію в простір. Ми як організатори проєкту не впливали на вибір постатей, адже це було рішенням спеціально створених літературної та музичної комісій. Попри те, що спочатку була орієнтація проєкту виключно на митців-сучасників, саме експертні комісії вирішили, що перші арт-об’єкти мають відображати зокрема і видатних постатей XX століття.
Таким чином, стосовно музики арт-об’єкти присвячені:
- Борису Лятошинському та українському модернізму
- Ансамблю ДРЕВО та автентичній фольклорній музиці
- Київській хоровій школі (Кошиць, Лисенко, Леонтович)
- Володимиру Симоненку та київській джазовій школі
- Музика кіно та Вадим Храпачов
За літературним напрямком постаті такі:
- Олесь Ульяненко
- Соломія Павличко
- Юрко Покальчук
- Оксана Забужко
- Аттила Могильний
Як саме арт-об’єкти передають конкретного митця?
Спосіб комунікації арт-об’єкта з глядачем обирав кожен митець окремо, однак характерною рисою майже всіх арт-об’єктів є символізм.
Так, наприклад, Ната Діденко, авторка арт-об’єкта про джазову школу, створила металеву витинанку у формі міфічного джазового дуету ангела і кентавра. За баченням авторки імпровізація у джазі створює відчуття поєднання джаз-бенду у щось нове, магічне, і, власне, джаз-бенд у спільному ритмі перетворюється у міфічних виконавців.
Об’єкт, присвячений Аттилі Могильному (керамічні руки у вигляді знаку «Я в будиночку») відсилає нас до казкових, майже дитячих, описів поета у його творчості, адже сам знак асоціюється у нас з дитинством.
Загалом біля кожного арт-об’єкта є QR-код з аудіоекскурсією, в якій розкривається задум кожного арт-об’єкта, а також надаються приклади творчості постатей.
Чи плануєте збільшувати кількість арт-об‘єктів?
Так, звісно. Це тільки перша хвиля арт-об’єктів. Стіна достатньо велика, аби продовжувати її ще дуже довго. Ми планували фінансувати продовження, зокрема і через прибуток громадського ресторану, однак з огляду на затягування карантину у 2021-ому році це не вдалось зробити. Однак, Мистецька алея точно буде розширюватись.
В рамках проєкту Мистецької алеї, ви створили курс лекцій «Геній місця». Про що були ваші лекції та яка їх мета?
Геній місця — це курс лекцій, який, власне, надав змогу детальніше ознайомитись з основними, так би мовити, стовпами проєкту, адже курс складався з лекцій: про історію вулиці Грінченка, про кейси переосмислення простору, про літературу 90-их (адже саме ця епоха здебільшого наразі представлена на Мистецькій алеї, за винятком Забужко, яка творить і зараз — до речі, у нас вже цілий рік відбуваються засідання Клубу бібліофагів з Оксаною Забужко), про музику у публічному просторі та про доповнену реальність у мистецтві.
Можливо, у 2022-ому році повторимо цей курс у дещо розширеному варіанті.
Чому ви використали саме доповнену реальність?
Доповнена реальність — це новий тренд у різних суспільних напрямках, і мистецтво не є винятком. Ми хотіли підтримати його, адже це також приваблює молодіжну аудиторію. Детальніше про це також у витягах про проєкти.
Яку аудиторію проєкт охоплює?
З огляду на спосіб донесення інформації, то, звісно, проєкт радше орієнтований на молоду аудиторію, адже більшість арт-об’єктів варто досліджувати зі смартфоном і навушниками. Водночас на практиці ми бачили, що відвідувачі зрілого віку теж проявляли значну зацікавленість, особливо якщо є змога асистувати комусь з прослуховуванням контенту про арт-об’єкти.
Що було найскладніше в реалізації? Чи зустрічалися ви з хейтом?
Найскладнішим було знайти балансоутримувача стіни, аби отримати дозвіл на розміщення арт-об’єктів. Водночас так само важко поєднати різні арт-об’єкти в одному просторі, аби вони інтегрувались у простір. Так само досить важко підтримувати Мистецьку алею у робочому стані, адже вона вже пережила принаймні чотири напади вандалів: двічі повністю зривали QR-коди, зірвали табличку про проєкт, зламали пластиковий диск на вуличному телефоні, замалювали фарбою арт-об’єкт про Олеся Ульяненка. До речі, стосовно фарби, то за рішенням художника ми не замінювали арт-об’єкт, оскільки це відображає резонанс, який викликала робота (це ілюстрація до роману «Сталінка», де зображений комуністичний вождь, який поїдає людей, і персонаж роману, який в алкогольному делірії бачить своїх колишніх жертв). Тому де це буде можливо ми будемо підтримувати провенанс об’єктів.
Відкритого хейту не було, мабуть, хоча були люди, які не зрозуміли задуму проєкту або для яких такий спосіб популяризації мистецтва не є близьким, однак це нормально.
Як багато українців прониклись арт-стіною?
Тут важко оцінити, оскільки вулиця Бориса Грінченка стає все більш жвавою. Хочеться вірити, що і наша присутність цьому посприяла, однак, звісно, виміряти вплив важко.
Що можете порадити нашим читачам?
Точно радимо переглянути цикл відео про постаті, які були створені в рамках проєкту, а також переслухати аудіоекскурсію. Ознайомлення з постатями відкриває нове вікно для дослідження власної культури. Зараз в рамках іншого проєкту «Urban Bridges» ми також відкриваємо забуті зв’язки України зі світовою культурною та науковою спадщиною. Ми віримо, що важливо усвідомлювати свій національний культурний слід, адже це допомагає боротись з комплексом меншовартості, на який, на жаль, багато хто досі страждає. Насправді українське мистецтво дуже багате і теж вплинуло на світ, ми є не тільки споживачами культури, але і постачальниками (чого тільки Щедрик один вартий), тому закликаємо досліджувати цю тему.
Лист робіт:
- Інсталяція «СИМФОН» — Яна Шлябанська
- Скульптура з елементами доповненої реальності «Хранитель» — Тая Кабанська
- Витинанка «Український джаз» — Наталя Діденко
- Вільна ілюстрація роману Олеся Ульяненка «Сталінка» — Антон Рєзніков
- Проєкт доповненої реальності під назвою «4 іпостасі Оксани Забужко в одній стрічці» — Оксана Чепелик
- Аудіопроєкт «12 голосів» — Юрій Чернявський, Анна Звягінцева
- Проєкт «Ребра жорсткості» — Аліна Максимова, Юрій Мусатов
- Скульптура в доповненій реальності під назвою «Проломові» — Анна Мананкіна
- Скульптура «Я в хатинці» — Юлія Бєляєва
- Відео в доповненій реальності як антитеза до твору Юрка Покальчука «Таксі-блюз» — Дар’я Кольцова, Мирослав Лаюк
Візуальний куратор проєкту:
Дар’я Кольцова
Питання підготувала Євгенія Топіха
Читайте також:
«Усі стереотипні уявлення від незнання». Катерина Акварельна про нові проєкти Ukraїner, українську ідентичність та шароварщину
Залюбити в Україну. Проєкт видання творчих воркбуків «Глина» для дітей української діаспори
