В рамках проєкту «Знакові проєкти України», створеного за ініціативи та сприяння Асоціації Креативних Індустрій, Creativity.ua продовжує розповідати про ідеї та розробки, які отримали гранти Українського культурного фонду. Команда Агенції розвитку Миколаєва створила цифрову колекцію порцеляни XVIII – XX ст., яка представляє зібрання Миколаївського художнього музею ім. В.В. Верещагіна. Більшість експонатів цього зібрання раніше ніколи не виставляли для широкої аудиторії. Отримані цифрові копії експонатів також перетворені в 3D моделі. Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.
Передумови
Команда вже має досвід диджиталізації музейних фондів. У 2020 році 518 аналогових графічних творів з колекції художнього музею, які також були недоступні для перегляду для дослідників й відвідувачів, отримали друге життя в онлайні. Всі вони розміщені на сайті проєкту, що дозволяє користувачам у зручному форматі переглядати та звантажувати електронні копії графіки.
«Проєкт став продовженням нашої торішньої співпраці з музеєм в зацифруванні графіки. Цього року ми сфокусували увагу на антикварних порцелянових виробах, яких вдосталь у фондах музею, але вони недоступні відвідувачам. Завдяки цьому проєкт фарфорові експонати можна буде роздивитися з усіх боків, адже ми створюємо предметну 3D фотографію з обертанням об’єкту на 360 градусів», — розповідає Євген Гомонюк, менеджер з комунікацій та зв’язків з громадськістю КУ «Агенція розвитку Миколаєва».
Порцеляна
Цифрова колекція порцеляни складається з 302 предметів посуду (чашка, блюдця, вази, соусники, тарілки тощо) та малої скульптури. Це вироби з країн Західної Європи кінця XVIII — XX ст. (Німеччини, Австрії, Франції, Англії, Іспанії), Східної Європи початку XIX — середини XX ст. (України, Польщі та Росії) та Східної Азії XX ст. (Японії та Китаю). Цифрові копії цих об’єктів доступні на тому ж вебресурс у форматі окремого друкованого каталогу.
«Ми провели чимало днів у підвалах музею, тому що саме там зберігається значна частина фарфору. Але сьогодні частину цих експонатів підняли наверх, і вони вже демонструються відвідувачам. Період дослідження — це те, що не знаходиться на поверхні. Ми витратили дуже багато часу аби атрибутувати „невизначені“ предмети. Шукали їх в іноземних онлайн-каталогах, на сайтах європейських аукціонів та антикварних салонів. І десь півтора десятка порцелянових виробів з Миколаївського музею отримали нове життя завдяки цій роботі. Нам вдалося з’ясувати не лише країну походження і фабрику-виробника, але й історичний період та назви декору, а також цікаві факти про історію та долю порцеляни з музею. Раніше в інвентарних картках ця інформація була відсутня», — зазначають організатори проєкту.
Крім того, для додаткового промо проєкту на основі 7 виробів з фарфору створили 3D-моделі та відзняли три ознайомчі відео з історії порцеляни.
Фотопроєкт
В рамках роботи над цифровою колекцією команда Агенції розвитку Миколаєва відзняла фотопроєкт, в якому моделі «чаювали» в стінах музею зі старовинними чашками та блюдцями з Франції та Німеччини кінця XVIII — XX ст. Ці світлини стали частиною промоції музейної колекції фарфорових виробів. Подібний підхід щодо популяризації культурної спадщини вже успішно апробований у світовій практиці, але ще незвичний для українських музеїв.
«Після зацифрування музейний фарфор став доступним для відвідувачів. Цим символічним фотопроєктом ми показали, що можна доторкнутися до мистецтва, фактично взяти його в руки. У нових вітринах та каталозі можна роздивитись мистецькі витвори з усіх боків та взаємодіяти з ними віртуально за допомогою створених 3D моделей», — розповідає про ідею фотопроєкту Євген Гомонюк.
Ідею допомогли втілити в життя фотограф Ілля Кошковський та директорка модельної агенції Glyanec Олександра Волкова. Образ моделей створив магазин жіночого одягу та аксесуарів Annanas Shop.
Мерч
Окрема гордість проєкту — це сувенірні брошки з глазурованої кераміки у вигляді оригінальних музейних предметів: глек для вершків фабрики Кузнєцова в Ризі 1920-х рр. (Латвія), чашка в формі троянди Мейсенської мануфактури 1815-1860 рр. (Німеччина), чашка Берлінської королівської мануфактури 1780-1800 рр. (Німеччина), чашка Віденської мануфактури 1806 р. (Австрія), чашка мануфактури Куссак-Бонваль 1830-1840 рр. (Франція) із порцелянового сервізу родини Браницьких.
«Для створення такого мерчу в рамках проєкту ми звернулись до миколаївських майстрів з кераміки. Це, на нашу думку, новий підхід до сувенірної продукції. Тому що це крафт та справжній hand made. Керамічні мініатюри виготовляли кілька місяців. Створювали форми, потім кілька разів робили випалення в печі. Далі був ручний розпис та подальше глазурування. Тому ми не можемо назвати це реплікою», — каже Євген Гомонюк.
Нові обрії музею
За словами директора музею Сергія Рослякова, подібні проєкти допомагають музею стати невіддільна (частина/ознака) частиною цифрового світу.
«Ми з вами всі живемо в інформаційному суспільстві. Інколи його ще називають цифровий всесвіт. Навіть Марк Цукерберг перейменував Фейсбук у „Метавсесвіт“. Завдяки цифровізації навіть такий доволі консервативний заклад, як музей, також входить до цифрового світу. Ще одна частина нашої колекції вже зацифрована, і це дозволяє нам викласти її у цей цифровий всесвіт. Він існує не в далекому майбутньому, це наше сьогодення. Я дуже задоволений, що представники Агенції зробили таку величезну роботу. Тепер наша колекція порцеляни живе і у віртуальному вигляді, і в матеріальному форматі, у формі цього каталогу. Це знакова подія року для нас», — зазначив Сергій Росляков.
«Ми змінили експозицію зали. Тепер за розвитком мистецтва Європи можна ознайомитись в комплексі», — додає Ольга Яблуновська, головна зберігачка фондів музею.
Проєкт дозволить мистецтвознавцям, краєзнавцям і широкому загалу користувачів в зручному форматі знайомитися і використовувати у своїх дослідженнях музейну колекцію фарфору з Миколаєва. А самим музейним працівникам — створювати віртуальні виставки, необмежено тиражувати копії предметів, і, нарешті, рекламувати свою колекцію нарівні з іншими музеями України.
Загалом проєкт сприяє збереженню та популяризації культурної спадщини України. Він дозволить частково інтегрувати надбання вітчизняної культури у світовий культурний простір. Зокрема, відкриває місто Миколаїв як ще одну точку на культурній мапі країни.
Читайте також:
Як створити мистецькі середовища в регіонах, віддалених від обласного центру? Кейс проєкту «Фронтера»
