Що спадає на думку, коли ви уявляєте майбутнє архітектури? Високі скляні хмарочоси дивних форм? Плаваючі міста з кластерними будівлями, переповненими зеленню? Як щодо переробленої цегли? Або діаграми, яка пояснює, як працює система AI? Ви можете бути здивовані, побачивши ці дві теорії у Radical Architecture of the Future, новій книзі куратора та редактора Беатріс Галілі, де представлено 79 проєктів архітекторів, художників, режисерів, дизайнерів ігор, дослідників та багатьох інших.
Ці проєкти вказують на «можливий напрямок майбутнього архітектури», — пояснює Галілі. Вона описує книгу як «маяк», сигнал надії серед темряви кліматичної кризи та соціальної нерівності, що відчувається по всій планеті.
І все ж далекий від списку утопічних мрій, кожен із проєктів, представлених у Radical Architecture, був завершений. Це вже існуючі тематичні дослідження, які демонструють, що майбутнє вже будується архітекторами та дизайнерами з усього світу. «Нам потрібні хороші ідеї та уява, і я думаю, що архітектурний дизайн — хороше місце для пошуку», — розповідає Беатріс.
Дизайн із природою, а не проти неї
Одна з найвпливовіших фігур в архітектурі сьогодення — зовсім не архітектор. Донна Харавей — філософ-феміністка, чиї ідеї про те, як ми більш справедливо взаємодіємо зі світом природи, змінюють наш спосіб проєктування будівель. Наприклад, Джунья Ішігамі, чий чарівний водний сад Art Biotop у Японії, був побудований шляхом переміщення 318 дерев із сусіднього лука, аби запобігти їх знищенню. Аналогічно, мечеть Байт-Ур-Руф у Дакці, створена бангладеським архітектором Мариною Табаассум, призначена для притягування сонячного світла та створення приголомшливих візерунків у священному просторі.
Зменшити, повторно використовувати, переробити
Ми звикли до переробки відходів вдома, але як нам зробити це в масштабі будівлі? Архітектурні практики, такі як Rotor, що базується в Брюсселі, і Lacaton & Vassal в Парижі, розробляють способи скорочення матеріальних відходів, створюючи красиві будівлі, у результаті на будівельний сектор припадає майже 40 % викидів CO2 у всьому світі. Lacaton & Vassal нещодавно були відзначені Прітцкерівської премії, найпрестижнішої архітектурної нагороди, на знак визнання їхніх проєктів, які оновлюють, а не зносять будинки соціального житла у Франції. Ротор тим часом заснував власний бізнес із переробки будівельних матеріалів. «Це дуже розумна, практична, свого роду міні-революція сама по собі», — каже Беатріс.
Матеріальні інновації
Використання інноваційних матеріалів може допомогти зменшити вплив будівлі на навколишнє середовище. Наприклад, етилен тетрафторетилен (ETFE) — це тип легкого пластику, який можна використовувати для охолодження будівель, таких як конгрес-центр Plasencia в Іспанії від SelgasCano. Однак, іноді найбільш корисними матеріалами є місцеві. Релігійно-світський комплекс Atelier Masōmī та Studio Chahar у Дандаджі, використовують цеглу зі стисненої землі та інші матеріали, зібрані в радіусі трьох миль від місця.
Протистояти несправедливості
«Ви не можете відрізнити міста, у яких ми живемо, від цінностей, які їх створили», — пояснює Беатріс, маючи на увазі расизм і сегрегацію, притаманні міському плануванню багатьох міст у США, де вона живе. Серія фотографій LaToya Ruby Frazier Flint Is Family Part I підкреслює вплив забудованого середовища на процвітання або руйнування засобів до існування, у той час, як Color(ed) Theory Аманди Вільямс — це серія яскраво пофарбованих будинків у Південному Чикаго, кожен із яких планують знести.
Жити разом
Проєкти, представлені в книзі, не лише висвітлюють несправедливість, але й демонструють, як архітектори можуть впливати на те, як ми живемо разом і будувати більш справедливі спільноти. Granby Four Streets — це проєкт у Ліверпулі, Великобританія, від Assemble, який відновив занедбаний житловий фонд та створив приміщення для майстерень та спільний сад у співпраці з громадським земельним фондом. В інших місцях, проєкти в Китаї досліджують, як туризм під керівництвом архітекторів і художників може створити нові центри для мешканців: нові будівлі Сю Тяньтяня в Songyang включають сільську ратушу, чайну та фабрику тофу.
Наші тіла теж спроєктовані
«Ми не просто змінюємо наше середовище, наше середовище змінює нас», — каже Беатріс, пояснюючи включення в книгу робіт нью-йоркських архітекторів SO-IL та «архітектор тіла» Люсі Макрей.
Фільм Макрей «Інститут ізоляції» уявляє, як ми можемо тренувати своє тіло, щоби вижити в потойбічному середовищі, тоді як у фільмі SO-IL L’air pour l’air бачить виконавців, які носять легкі конструкції для розширення власного тіла. Проєкти цих практиків спонукають нас задуматися про те, як наше тіло взаємодіє з навколишнім середовищем, що є актуальною темою в епоху пандемії.
Нові фантазії
Частиною створення кращого майбутнього є розробка нових способів бачення світу. Жанр фентезі може створити світи, які ми хочемо побачити, і надати натхнення, як досягти їх. Наприклад, проєкти Ханни Бічлер для Ваканди у фільмі «Чорна пантера» уявляють, як могли б розвиватися такі країни, як Сенегал та Уганда, якби вони ніколи не були колонізовані, а фільми Ванурі Кахіу Afrobubblegum має на меті змінити те, як сучасні африканські міста зображуються та розуміються у всьому світі.
«Ви не можете відключитися від тротуарів, дерев, комах. Ми всі працюємо разом, і це екосистема, у якій ми живемо. Усі проєкти в книзі намагаються привернути увагу до цього. Архітектура — це одна річ серед інших, це частина великої взаємодії», — підсумовує Беатріс.
Читайте також:
Три ідеї для екодизайну (і одна для екостатистики), які можна було побачити під час COP26
