Команда «Фронтера» розповідає про історію створення проєкту, підтримку УКФ та підвищення туристичної привабливості громад Волинської області.
Бекграунд проєкту
Історія розпочалась зі студентської ініціативи — мистецького об’єднання «Стендаль» — далекого 2013 року. Тоді Луцьк знаходився поза літературними й мистецькими тусівками, автори презентували свої новинки в Києві чи Львові, куди і треба було рушати за автографом чи фото з кумиром. Літературні фестивалі в обласних центрах були скоріше винятком із правила.
Команда «Стендалю» почала організовувати зустрічі із топовими письменниками й письменницями України, презентувати новинки, влаштовувати творчі вечори. Досягнення наступних 4 років — понад 200 подій у Луцьку та області і знакові імена на афішах. З’явилося відчуття, що прийшов час рухатися далі.
У той момент ми співпрацювали із Міжнародною літературною корпорацією Meridian Czernowitz в рамках проєкту «Мережа» та організовували в Луцьку презентації новинок авторів однойменного видавництва (Катерина Бабкіна, Сергій Жадан, Ірина Цілик, Юрій Іздрик). Після серії аншлагових зустрічей президент корпорації Святослав Померанцев запропонував масштабувати співпрацю. Так, 2017 року «народився» Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Lutsk, над яким працювали Луцьк і Чернівці. Це була нова планка для команди «Стендалю», середній вік якої був 23 роки. 29 подій протягом 3 днів, 32 учасники з України, Польщі, Білорусі, Естонії, Литви, Ізраїлю. І перший великий бюджет — понад 600 тисяч грн.
«Meridian Lutsk був для Луцька лакмусовим папірцем. Ми перевіряли, чи готові люди приходити і слухати не лише розкручених, відомих в Україні, письменників, музикантів, театралів, але й гостей з інших країн. Відповідь — 2623 особи. Вони стали ядром аудиторії майбутньої «Фронтери».
Фронтера — це фронтир, землі поруч кордону, і на межі культур, світогляду, традицій живеться непередбачувано, насичено й цікаво. Така взаємодія творить феномен пограниччя — і важливо знати, де варто налагоджувати зв’язки соціальні й ментальні, а де — укріплювати межі.
Meridian Lutsk трансформували у Фронтеру 2018 року. Це дозволило будувати свій «луцький» бренд, розширити жанрову палітру (Meridian Lutsk — поетичний фестиваль), орієнтуватися не лише на спільний з іншими сусідніми країнами історичний бекграунд (Польща, Білорусь, Литва), але й на схожий досвід життя на пограниччі.
Що робить проєкт:
- Шукає спільне й підсилює зв’язки між залюбленими в літературу й мистецтво, між тими, хто через літературу й мистецтво намагається зрозуміти нас сучасних.
- Розкриває літературу Польщі, Білорусі, Литви, Латвії українцям і, що дуже важливо, розповідає про Україну й українську літературу жителям цих країн.
- Актуалізує пам’ять про постаті, місця й події, які мали значущий вплив на формування сучасного культурного ландшафту Великої Волині (канал на Youtube).
- Творить мистецькі середовища в регіонах, віддалених від обласного центру, — з 2020 року команда разом з істориками та краєзнавцями вивчає історико-культурну спадщину громад Волинської області та на її основі започатковує нові мистецькі фестивалі. Їх реалізації допомагає досвід, партнерські контакти та репутація тих, хто творить «Фронтеру». Ми це назвали «мистецькою хвилею Волинню».
Якраз завдяки підтримці Українського культурного фонду 2020 року «Фротера» вийшла за межі Луцька. Почалися дослідження спадщини сусідніх громад, з’явилася змога створювати відео на однойменному каналі. До речі, на основі цих досліджень була створена концепція Театралізованого фестивалю «Торчинський ярмарок», який (за підтримки УКФ) відгримів цьогоріч у смт. Торчин, що за 24 км від Луцька. З фестивалю «Фронтера» перетворилися в майданчик, який вивчає, розповідає, об’єднує та підтримує.
До масштабування нас підштовхнула пандемія
У січні 2020 року ми з командою працювали над проєктною заявкою на конкурсну програму Українського культурного фонду. Лот «Локальний фестиваль». Ми планували III Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера», а також дотичні завдання — подорожі громадами Волині (аби промотувати фестиваль) та пошук нових партнерів у країнах Балканського півострова.
У травні прийшов лист із рекомендацією вимогою УКФ або переводити фестиваль в онлайн, або відмовлятися від гранту. Ми розуміли, що в жовтні, у дати проведення фестивалю, будемо щонайменш четвертим онлайновим літературним фестивалем.
З’явилась ідея створити повноцінний відеопроєкт про постаті, події та явища, які вплинули на формування сучасного культурного поля Волині, а також літературні тексти, які розкривають феномен Пограниччя. Так відзняли розмову Софії Андрухович та Ганни Улюри про «Амадоку», Тетяни Терен і Остапа Сливинського про «мости і стіни», спогади Юрія Андруховича, Андрія Любки, Миколи Рябчука про Юрка Покальчука, заговорили про Юзефа Лободовського, Габріелю Запольську та інших знакових особистостей.
До речі, фестиваль теж вдалося організувати — у гібридному форматі. На момент жовтня 2020 року «Фронтера» увійшла в трійку літературних фестивалів, які таки передбачали живі зустрічі, хоч і зі значними обмеженнями.
Ефект, якого не очікували
Закриті кордони змістили акценти. Якщо на початку року ми активніше думали/працювали в напрямку географічного масштабування «Фронтери» й залучення нових іноземних партнерів та нових країн, то наприкінці року говорили про громади Великої Волині, їхню унікальність, та неймовірних особистостей, навколо яких потрібно далі розвивати мистецькі ініціативи.
Відео про громади набирали тисячі переглядів, про них почали писати місцеві ЗМІ, а «Фронтера» з літературного фестивалю перетворилась у дійство, яке говорить про літературу, історію, спадщину, сучасність і децентралізацію. Ми привернули до себе увагу не лише лучан, а всієї області. Звісно, команда й далі працює в міжнародному напрямку, але при цьому бажання створити «фестивально-мистецький» регіон стала надпотужною. І навколо цієї ідеї активно гуртуються інші культурні організації / національні товариства Волині, на цю ініціативу звернули увагу представники бізнесу.
Зараз ми в точці, коли на 2022 рік планується вже серія фестивалів, об’єднаних цінностями «Фронтери». З’явилося більше тем (предметів/імен), якими пишаємось, і тепер їх будемо представляти гостям з інших регіонів/країн.
Інсайти
1) Кризи — можливість побачити нові напрямки, перевірити сильні і слабкі сторони й розвинутися. Для нас карантин став імпульсом.
2) Сила мистецького проєкту — ого команді і його аудиторії. Але потрібно бути завжди на зв’язку. Потрібно не лише просувати/рекламувати свій продукт, а будувати постійні довірливі стосунки. Розповідати про досягнення і труднощі, питатися порад і допомоги, реагувати на заклик і запит. Нам вдалося провести офлайновий фестиваль 2020 року й наші відвідувачі сумлінно дотримувалися дистанції, маскового режиму й розуміли, що квадратура приміщень не могла вмістити всіх охочих. Звісно, потрібно було все прокомунікувати, але це дало добрий результат.
«Фронтера» — про діалог і взаєморозуміння. Нам усім страшенно цього не вистачає. Тож у моменти найбільшого емоційного напруження пробуйте час від часу шукати спільне. І давайте зустрінемося 10–12 червня на IV Міжнародному літературному фестивалі «Фронтера» в Луцьку.
Читайте також:
«Моє місто наповнилося для мене новими смислами». Ірина Курганська про роль і мету мобільного додатку Track Holodomor History
