Креативні індустрії — галузі підвищених ризиків для тих, хто не знає кордонів у власній творчості і здатний працювати на ідею і вдень, і вночі.
Про те, чому в креативних індустріях вигорають швидше, що робити, аби зберігати високий заряд батарейки і як розпізнати початок «вигорання» — в інтерв’ю з експертками питання Вікторією Носенко, українською топ-менеджеркою у сфері креативних індустрій, СЕО проєкту ASPRING: прогресивні техніки відновлення і Тетяною Петрашевою, викладачем КСТ, остеопатії, біодинаміки (Перша українська школа тілесних терапій), екс-редакторкою відділу періодики про здоров’я «Едіпресс Україна» — ексклюзивно для Creativity.
1. Теорія
Причин вигоряння багато і напевно, це тема не однієї статті. Однак існує думка, що творчі люди яскравіше представників інших психотипів і професій «спалахують і згорають». З чим найчастіше стикаються представники креативних професій і що допоможе їм не «зливати» ресурс, а зберігати ефективність і генерувати свіжі ідеї з легкістю?
Так і є. Креативний бізнес переважно влаштований так, що необхідно оперативно генерувати ідеї під задачі клієнта, реалізовувати швидко, отримувати правки і фідбек від замовника, «допилювати» проєкт і застрибувати в новий. Це біг «в довгу», а для креаторів дуже важливі простір, час, свобода, перепочинок між проєктами. Їм потрібне перемикання. Часто клієнти приходять із завданнями, які не завжди цікаві команді й тоді креатори перетворюються в ремісників. Вони створюють якісний продукт, але їхня робота перетворюється в рутину.
Окремий виклик — віддалений формат роботи. Зараз він переважає. І тут палиця в двох кінцях. З одного боку, всі в захваті, що можливість працювати дистанційно економить час на дорогу, ніхто не відволікає в офісі й можна сконцентруватися над ідеєю, умовно «зробити свій шматочок роботи під музику, яка подобається».
Ефективність нашої команди зросла. Однак бути з кожним на зв’язку, зчитувати настрій, забезпечувати обмін ідеями і думками — це те, на чому ми сильно сконцентрувалися і постійно тримаємо у фокусі уваги. Ще одна «темна» сторона — це гіподинамія, адже сильно знизився рівень фізичної активності.
Негативно впливає на настрій високий рівень невизначеності. І тут важливо знайти хоч щось, щоб стати на якір і спертися, хоча б на час відновлення.
Ми знаємо, що є різні ступені вигорання. Ця шкала гуляє від стану «жах, потрібно все встигнути, побіжу швидше», — до стану, коли система більше не витримує навантаження. Стає байдужа робота, діти, відбувається анестезія всіх важливих аспектів у житті. І в такому стані творити, креативити абсолютно нереально, адже до будь-якого ТЗ клієнта знаходиться купа негативних коментарів, настрій, в основному, скептичний, ідей нормальних немає. Йдуть суцільні невдачі. Людина це розуміє і починає злитися, найчастіше, — на інших. Насправді відбувається проста річ — людина як система бореться за виживання і відсікає все, що забирає енергію. І це не змінити, поки не перебудувати психіку і не відновити сили і зв’язок з собою.
Є декілька засобів самодопомоги:
- Дізнатися більше про себе і навчитися вибудовувати свій день і оточення максимально відповідно до своїх особливостей. Наприклад визначитися: о котрій годині краще працювати, скільки вам потрібно перерв і коли.
- Додати в життя завдання, які реально драйвлять і їх хочеться робити. Такі завдання не забирають енергію, а підживлюють вас.
Часто вигорання розпочинається, коли надвисокі цілі визначено по всіх фронтах. Коли людина потрапляє в «розтяжку» і живе так тривалий період, фінал передбачуваний. Краще усвідомлено розподіляти цілі за часом. - Обов’язково, ну просто обов’язково, додати будь-які фізичні навантаження. Найпростіше — поставити будильник і кілька разів в день виходити на сходовий майданчик: підійматися / спускатися сходами всіх поверхів по 3 — 4 рази. Або придумайте собі причину вийти з дому і пройтись швидким кроком. Ще є дві прості, але ефективні вправи: простукування голови пальцями рук, а також похлопування себе трохи долоньками під пахвами.
- Цілеспрямовано збільшити кількість моментів, де відбувається спілкування «по душам». З друзями, коханими, приємними людьми. Творчі люди особливо потребують підтримки й отримають терапевтичний ефект від теплих близьких стосунків. Оточення дуже важливе.
Варто шукати підтримку ззовні. Найчастіше самостійно з цього стану вибратися дуже складно. Тож варто йти туди, де можуть професійно допомогти.
Адже причина будь-якого вигорання — це витік життєвого ресурсу. А життєвий ресурс — це час нашого життя, здоров’я й енергія. І вони кінцеві, обмежені, як би нам не хотілося думати інакше.
Витік — це коли витрата перевищує дохід. Чим вище дельта, тим швидше йде розтрачання ресурсу. Машина без палива не їде.
Звідки ж брати це паливо життя, де його джерело і запаси?
Відповім на це питання з точки зору психології і фізіології.
Пам’ятаєте, як багато енергії у нас було в дитинстві: голова не обтяжена турботами, тіло — легке і вільне в русі?
У психоаналізі є поняття Природна Вільна Дитина. Саме в ній укладений наш ресурс, або Лібідо — прагнення до життя, джерело творчості, креативності, сексуальності, радості. Він виснажується, коли людина втрачає контакт з собою і витрачає свій ресурс на обслуговування чужих завдань.
Протилежна Лібідо сила — Мортідо — це прагнення до смерті. І з нею пов’язане поняття Адаптивної Внутрішньої Дитини, того, хто адаптувався під завдання виживання, а не життя. Трудоголізм, як і інші залежності, — це один із різновидів вбивання себе, який, щоправда, соціально схвалюється. Прагнення до ідеальності (антипод природності, унікальності і креативності) — це теж прагнення до смерті. Саме тому перфекціоністи згоряють першими.
Добре знайомі нам і соціально схвалювані драйвери:
- будь кращим;
- будь першим;
- старайся, поспішай;
- радуй інших, — стоять першими в списку причин вигорання.
А вигорання — це не про твій успіх і не про високу ефективність. Це про травмовану психіку, обслуговування чужих завдань, про виживання і витік ресурсу.
Так, колись ці драйвера допомогли тобі вижити. Спасибі їм за це. Але якщо ти на тому етапі, коли обираєш жити, а не виживати, реалізовувати по-справжньому свої, а не чужі завдання, і розкривати цілу палітру своєї унікальності, — прийшов час відкривати джерело ресурсу, відновлювати відносини з власними тілом і свідомістю.
Як взаємодіють наші мозок, психіка і тіло?
Наш мозок має різні структури.
Є древні, які формувалися мільярди років, такі як рептильний мозок (ствол, мозочок). Вони керують в тілі базовими рефлексами виживання і вегетативними процесами (дихання, травлення, кровопостачання, регуляція температури та ін.), що діють відносно незалежно від свідомості.
Є лімбічна система — вона пов’язана з емоціями. Є кора — наймолодша структура. Вона як комп’ютерна програма: що завантажили, те й видає. Нею можна маніпулювати як і скільки завгодно.
Ми часто не в контакті зі своїми емоціями. Наприклад, з раннього дитинства гнів не приймається ні батьками (їм це незручно), ні соціумом (це неетично), а потім і нами самими. Гнів перенаправляється всередину тіла.
В організмі емоція гніву пов’язана з роботою жовчного міхура. Коли гнів замкнений в тілі, в жовчному утворюються камені — тому так багато людей з видаленим жовчним міхуром.
Важливо привести всі системи в рівновагу, щоб вони працювали злагоджено.
Вставляйте карту правильно
Тіло ніколи не бреше. Найчастіше лише воно «знає правду» і робить її видимою для нас. Тому важливо подружитися з тілом, щоб розуміти, про що воно нам говорить, а не пригнічувати його голос таблетками і знеболювальними. Це не розв’язує проблему, а лише накопичує і заганяє її всередину.
Людина — це цілісна система. Коли наш мозок, психіка і тіло знаходяться в гармонії — вона сама себе прекрасно регулює. На цьому побудований гомеостаз — центральне поняття здоров’я, можливість саморегуляції й самоадаптації в умовах постійно мінливої агресивного середовища.
Якщо ця внутрішня система здоров’я справно працює, — людина, як птах Фенікс, може легко і швидко відновлюватися, навіть з попелу вигорання.
Є одна умова, яка дозволяє відновити систему. Про неї знали стародавні майстри. Вона може здатися дуже простою і складною одночасно. Ресурс в нашому матеріальному світі ми можемо отримати тільки через наше тіло.
Тіло, на відміну від мозку, живе тільки в моменті сьогодення, тут і зараз.
У цьому суть — коли відбувається з’єднання на рівні свідомості, почуттів і тіла в моменті сьогодення, енергія починає наповнювати і текти через тіло. Це як в банкоматі — щоб зняти гроші, карту треба вставити правильно.
2. ПРАКТИКА. FAQ
Що варто сказати собі, коли починаєш гризти себе за прояви слабкості, прагнення відлежатися, повалятися?
Коли ти себе починаєш гризти, корисно поставити собі запитання: «Хто всередині тебе — тебе гризе? Чий голос? Кому він належить і на кого його агресія спрямована?».
Дуже ймовірно, що цей внутрішній Критик говорить фразами Батьківської фігури (а, можливо, вчителя або боса), а ти себе при цьому відчуваєш маленьким і ніким не зрозумілим. У психотерапії це називається інтроектами. Так ти знову і знову потрапляєш в ситуацію з далекого дитинства, коли ти відмовився вірити собі і прийняв на віру чужу думку.
Ти давно вже виріс, але так і не навчився себе підтримувати. Зате готовий себе критикувати 24/7. Подумай: коли нещадна критика працювала ефективніше дружньої підтримки і розуміння реальних обставин?
Ось скажи, якщо ти будеш повторювати машині, у якій скінчився бензин: «Зберися, ганчірка!», — вона що, візьме і поїде? Швидше, виникне питання про твою адекватність.
Чому ж у тебе до себе таке ставлення, коли виникла потреба відновитися, відлежатися, заповнити ресурс?
Як відрізнити стан, коли варто просто поїхати у відпустку від того, коли треба змінювати роботу чи рід діяльності?
Щоб відрізнити стан: «поїхати у відпустку» або «змінити роботу», — варто спершу дати собі відпочинок і відновлення, а потім приймати рішення. Не будеш же ти міняти житло кожен раз, коли назріла необхідність просто винести сміття і навести порядок у квартирі.
Чи варто щиро говорити про свій стан керівництву, чи потрібно прожити його самостійно?
Насамперед треба зізнатися в цьому самому собі і прийняти доросле рішення про себе подбати. Точно варто в команді знайти людину, якій ти довіряєш, можеш розповісти про свій стан і попросити підтримки.
Є твердження, що у сучасному світі треба змінювати рід діяльності кожні 5 років. Звідки воно пішло в чи є в нього обґрунтування.
Так, навколо багато розмов про це. В основному, в обговореннях спираються на дослідження, проведене в США. Але якщо копнути глибше і трохи більше поміркувати над цим питанням, стане зрозуміло, що тут не варто узагальнювати. Дуже багато факторів впливає на те, чи потрібно змінювати, як часто це робити, і добре це чи погано. Наприклад, галузь, стадія життя компанії, драйвери робочої мотивації людей, складність продукту / товару, ринки та інше. Хоча в останні роки, і про це говорить статистика, в Україні люди змінюють компанії в середньому раз в 3-5 років.
Чи може людина самостійно, без допомоги спеціаліста впоратися з вигоранням? Вже дуже схожі послуги і пакети подібних послуг на маркетингове нав‘язування …
Моє улюблене порівняння з авто. Воно актуальне і тут: ти свою машину сам ремонтуєш або в майстерню звертаєшся?
Знання, технології і професійна підтримка — це велосипед. І доросла позиція не в тому, щоб його заново винаходити, а в розумінні того, що педалі все-таки доведеться крутити самому.
3. ТОП-3 ваших особистих секретів антивигорання, в ситуаціях коли …
Остання нарада закінчилася так, що зранку немає енергії вставати з ліжка, щоб йти на роботу:
- Згадати заради чого більшого ти взагалі працюєш і робиш все це. Додати гумору в цей самий ранок. І допомогти комусь. Як не дивно, саме швидка допомога іншому і отримання щирої вдячності дуже позитивно в момент працює.
Ви затягнули вдвічі терміни здачі креативної ідеї для замовника, а натхнення не приходить і його навіть немає на горизонті …
- Взяти вихідний, пояснити команді, що потрібне перезавантаження. І швиденько втекти на природу, взяти когось із друзів, сходити на масаж (адже тілесні практики дуже допомагають), смачно поїсти, потанцювати, врешті-решт, зайнятися шаленим сексом з коханим. Простіше кажучи, наповнити день натхненням.
Ви дивитеся на робочі завдання і розумієте, що внутрішньої відповіді і заряду на їх рішення просто немає. Неприємний стан: «Ковш черпає по дну».
- Тут потрібно діяти прагматично. Є рішення тут і зараз: наприклад, піти з завданнями до колеги і попросити, щоб він послухав, як ви збираєтеся вирішувати, поговорити про це з кимось. Так ви зрушите з мертвої точки і не втратите того, що є. Глобально — це запит на турботу про себе, на розширення меж. І головне — відкрити ці двері.
Сo-founders стартапу АНТИВИГОРАННЯ ASPRING
Тетяна Петрашева, головний експерт програми, майстер краніосакральної терапії (КСТ), Емоційно-образної психотерапії (ЕСП), фахівець напряму біодинаміки, остеопат. Вона не тільки відновлює цілісність тіла і психіки, а й навчає інших.
Шлях Тетяни до розуміння і порятунку себе проходив через ті ж труднощі, які вона перетворила на щаблі свого розвитку. Через постійне хронічне перенапруження Тетяна перестала спати, але стимулом до розвитку стало здоров’я молодшої новонародженої дочки, яке підштовхнуло до пошуків альтернативних методик відновлення психіки і розвитку тіла, коли базова медицина «розвела руками». Результатом пошуків, багаторічного навчання і практики став авторський курс Тетяни і Сергія Петрашевих в Першій українській школі тілесних терапій.
Вікторія Носенко, ідеолог ASPRING, українська бізнес леді, відома в бізнес-колах своєю завзятістю і системністю. Зараз Вікторія керує анімаційною студією, продукт якої є результатом симбіозу творчих ідей та IT-технологій.
Проєкт ASPRING: прогресивні техніки відновлення при вигоранні — по цеглинках зібраний нею на шляху до відновлення себе. Вікторія застосовує методики ASPRING при командоутворенні й і точно знає, як тримати команду креативних дизайнерів і продюсерів у ресурсному стані.
Фото на головній: Vinicius
Читайте також:
Facebook вживатиме заходів щодо незаконного продажу тропічних лісів Амазонії
